Ухвала суду № 28272025, 06.11.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-8900/12/0170/27

06.11.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Яковенко С.Ю.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Виробничо-постачальницького підприємство "Техспецкомплект"- Жаворонкова Галина Василівна, довіреність № б/н від 01.09.12

представник відповідача, Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Аблякимов Е.Е.) від 05.09.12 у справі № 2а-8900/12/0170/27

за позовом Виробничо-постачальницького підприємство "Техспецкомплект" (вул. Лермонтова, 35, кв. 58, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95000)

до Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.09.2012 адміністративний позов Виробничо-постачальницького підприємства "Техспецкомплект" задоволено: визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономої Республіки Крим Державної податкової служби №1055 від 11.06.2012 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Виробничо-постачальницького підприємства "Техспецкомплект". Визнані протиправними дії Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки Виробничо-постачальницького підприємства "Техспецкомплект" на підставі наказу № 1055 від 11.06.2012, вирішено питання про судові витрати.

На зазначене судове рішення від Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономої Республіки Крим Державної податкової служби надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріаліd справи Виробничо-постачальницьке підприємство "Техспецкомплект" (далі-позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі-відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби № 1055 від 11.06.2012"Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Виробничо-постачальницького підприємства "Техспецкомплект" та визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки Виробничо-постачальницького підприємства "Техспецкомплект" на підставі наказу № 1055 від 11.06.2012.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем порушені вимоги податкового та кримінально-процесуального законодавства у зв'язку із тим, що постанова слідчого ОВС ГСУ ДПС України від 15.05.2012 про призначення документальної позапланової виїзної перевірки, не може бути підставою передбаченою чинним законодавством? для видачі оскаржуваного наказу № 1055 від 11.06.2012 та проведення перевірки, а отже і дії по проведенню цієї перевірки також є протиправними.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що наказ №1055 від 11.06.2012 про проведення позапланової виїзної перевірки позивача на виконання постанови слідчого з ОВС ГСУ ДПС України від 15.05.2012 та на підставі статті 20 розділу I, підпункту78.1.11 пункту 78.1 статті 78, глави 8 розділу II Податкового кодексу України не відповідає вимогам чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, зважаючи на відсутність чіткого та однозначного їх врегулювання нормами податкового та кримінально-процесуального законодавства.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме відповідач.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 11.06.2012 відповідачем прийнятий наказ № 1055 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача.

Як вбачається зі змісту наказу, він був прийнятий на підставі статті 20 розділу I, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 глави 8 розділу II Податкового Кодексу України та на виконання постанови старшого слідчого з особливо важливих справ головного слідчого управління Державної податкової служби України від 15.05.2012 про призначення документальної позапланової виїзної перевірки Виробничо-постачальницького підприємства "Техспецкомплект" за період з 01.01.2009 по 31.03.2012.

За результатами перевірки був складений акт № 2500/22-8/31095684 від 18.06.2012, відповідно до висновків якого встановлено заниження податку на прибуток у періоді, що перевірявся всього в сумі 1947432,00грн. та завищення податкового кредиту у сумі 1724387,00грн.по взаємовідносинах з рядом визначених акті контрагентів позивача на підставі правочинів, які є нікчемними. До таких висновків податкова служба дійшла внаслідок встановлення відсутності фактичного здійснення позивачем господарських операцій з його контрагентами.

Висновок щодо нікчемності угод позивача з контрагентами був зроблений виходячи з того, що відповідачем було отримано інформацію про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі: ПП "Гранд-М", ПП "Райс-М", ПП "Грандпродукт", ПП "Севелітстрой", ТОВ "ВТК"Окнополь", ТОВ "Брендстрой", ПП "Сіті Буд", ПП "Скипер", ПП "Добре Місто", ПП "Комманд", ПП "Мобкримторг", ПП "Визит Торг", ПП "Нантехімидж", ПП "Кримторг", ТОВ "Будівельна компанія "Акрополь", ПП "Базис Торг", ПП "Укрторгпартнер", ПП "Мастер Торг", ПП "Кримспецтехнолоджи", ТОВ "Тонар Крим", ТОВ "Кримстройиндустрия", ТОВ "Аквамарин", ПП "Евроградстрой", ПП "Прима Торг", ТОВ "ТМ-Компані", Фірма "Капітель Плюс", КП "Альяс", ПП "Пан Буд", ПП "Беллатрикс" з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками складу злочину, передбаченого статтею 28 частиною другою, статтею 205 частиною другою Кримінального колексу України.

Так, відповідно до пункту 20.1.4 статті 20 Податкового Кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платника податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпункт 75.1.2. пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу України передбачає, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка відповідно до абзацу 3 підпункту 75.1.2. пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу України не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що обставиною, на підставі якої прийнято наказ №1055 від 11.06.2012 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача, вказаний підпункт 78.1.11 пункту 78. 1 статті 78 Податкового кодексу України.

Згідно підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з обставин, а сааме-отримання постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що зі змісту підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України вбачається, що він має застосовуватись, кореспондуючись з нормами Кримінально-процесуального кодексу України та Закону України "Про державну податкову службу в Україні",які визначають обсяг повноважень слідчого під час здійснення останнім владних повноважень у порушених кримінальних справах.

При прийнятті постанови від 15.05.2012 про призначення позапланової документальної перевірки позивача слідчий по ОВС ГСУ ДПС України керувався підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, статтями 22, 66, 114, 130 Кримінально-процесуального кодексу України.

Особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор і суд в справах, які перебувають в їх провадженні, вправі викликати в порядку, встановленому цим Кодексом, будь-яких осіб як свідків і як потерпілих для допиту або як експертів для дачі висновків; вимагати від підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян пред'явлення предметів і документів, які можуть встановити необхідні в справі фактичні дані; вимагати проведення ревізій, вимагати від банків інформацію, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб у порядку та обсязі, встановлених Законом України "Про банки і банківську діяльність". Виконання цих вимог є обов'язковим для всіх громадян, підприємств, установ і організацій(частина перша статті 66 Кримінально-процесуального кодексу України).

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що законодавством чітко встановлений перелік повноважень слідчого, що не підлягає розширеному тлумаченню, зокрема, слідчий має право вимагати при проведенні дізнання, слідства в справах, які перебувають в його провадженні проведення ревізій.

Колегія суддів відмічає, що ревізія за своєю сутністю є лише методом документального контролю стану фінансово-господарської діяльності платника податків, зокрема, в частині надходження та витрачання коштів та матеріальних цінностей, та в переважній більшості випадків проводиться одночасно зі здійсненням контролю за нарахуванням та сплатою податків та зборів із відповідними органами державної податкової служби шляхом координації дій. Проведення ревізій стосується компетенції органів контрольно-ревізійної служби, що не входить до структури органів державної податкової служби України та здійснюється за правилами контрольно-ревізійного законодавства.

Згідно статті 114 Кримінально-процесуального кодексу України слідчий по розслідуваних ним справах вправі давати органам дізнання доручення і вказівки про провадження розшукних та слідчих дій і вимагати від органів дізнання допомоги при провадженні окремих слідчих дій. Такі доручення і вказівки слідчого є для органів дізнання обов'язковими.

Слід зазначити, що відповідно до приписів статті 130 Кримінально-процесуального кодексу України про рішення, прийняті слідчим або прокурором під час провадження досудового слідства у випадках, зазначених у цьому Кодексі, а також у випадках, коли це визнає за необхідне слідчий або прокурор, складається мотивована постанова. У постанові зазначається місце і час її складання, посада особи, що виносить постанову, її прізвище, справа, в якій провадиться слідство, і обґрунтування прийнятого рішення, а також стаття цього Кодексу, на підставі якої прийнято рішення.

Колегія суддів зауважує, що в порядку пункту 6 частини першої статті 5, частини третьої статті 8 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" органи податкової міліції можуть порушувати в установленому законом порядку питання про проведення перевірок фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та осіб, які займаються підприємницькою діяльністю або іншими видами господарської діяльності індивідуально, та брати участь в їх проведенні.

При цьому зазначений порядок у порушених кримінальних справах регламентується виключно кримінально-процесуальним законодавством та стосується випадків проведення дослідчих та слідчих дій органами досудового слідства, до яких, відповідно до частини першої статті 102 Кримінально-процесуального кодексу України, не відносяться державні податкові інспекції. Останні в процесі своєї діяльності повинні дотримуватись Конституції України та діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом України та іншими законами України, іншими нормативними актами згідно підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України.

Отже, відповідна норма не містить повноважень слідчого доручати проведення позапланових перевірок органам державної податкової служби.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що сама норма підпункту78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України не визначає компетенцію слідчого під час здійснення повноважень у порушених кримінальних справах, зокрема, його право призначати в порядку підпункту78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальну виїзну позапланову перевірку, оскільки відповідно до статті 1 Податкового кодексу України сферою дії Податкового кодексу України є відносини, що виникли у сфері справляння податків і зборів; не розповсюджується на відносини, що виникли при порушенні кримінальної справи.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що спірні правовідносини є законодавчо неврегульованими зважаючи на невідповідність положень кримінально-процесуального законодавства вимогам податкового законодавства в частині проведення позапланових виїзних перевірок платника податків на виконання постанови слідчого структурного підрозділу державної податкової служби, а саме-податкової міліції.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки законодавче регулювання процесуальних прав та обов'язків слідчого під час реалізації останнім владних повноважень у порушених кримінальних справах здійснюється Кримінально-процесуальним законодавством України, то постанова слідчого від 15.05.2012 про проведення позапланової документальної перевірки в розумінні положень Податкового кодексу України не є податковою інформацією.

Слід зазначити, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків, що повністю узгоджується з приписами підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4, пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України.

Судова колегія зауважує, що сам факт порушення кримінальної справи відносно контрагентів позивача, якій був покладений в основу висновків податкової служби, викладених в акті перевірки, не є безперечною підставою для визнання нікчемними усіх угод, укладених між суб'єктами господарських відносин, а тому висновки щодо порушення позивачем податкового законодавства є передчасними.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, зокрема, відповідачем не надано доказів та доводів щодо правомірності прийняття наказу від 11.06.2012 №1055 та призначення документальної позапланової виїзної перевірки на підставі постанови слідчого ОВС ГСУ ДПС України від 15.05.2012, а надані позивачем письмові пояснення щодо неправомірності винесення спірного наказу, є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судова колегія зазначає, що наказ про проведення перевірки позивача був прийнятий начальником Державної податкової інспекції у місті Сімферополі без наявності передбачених законом підстав, а отже й перевірка була проведена без дотримання процедури, передбаченої податковим законодавством.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову, оскільки відповідачем не доведена правомірність прийнятого наказу від 11.06.2012 №1055, тому існують підстави для визнання наказу протиправним та скасування. Оскільки перевірка позивача була проведена на підставі наказу, якій є протиправним, тому вимоги позивача щодо визнання протиправними дій відповідача щодо проведення цієї перевірки, за результатами якої 18.06.2012 було складено акт № 2500/22-8/31095684, також є обґрунтованими.

Оцінюючи дії Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо прийняття наказу від 11.06.2012 №1055 та призначення документальної позапланової виїзної перевірки на підставі постанови слідчого ОВС ГСУ ДПС України від 15.05.2012, суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, «на підставі»означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, «у межах повноважень»означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, «у спосіб»означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, при прийнятті наказу від 11.06.2012 №1055 та призначенні документальної позапланової виїзної перевірки не на підставі постанови слідчого ОВС ГСУ ДПС України від 15.05.2012, діяв в не порядку статті 19 Конституції України, тобто, не підставі діючого законодавства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Більш того, відповідно до вимог частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Апеляційна скарга взагалі не містить доводів, які спростовують висновки суду першої інстанції (зокрема, в скарзі зазначено про винесення податкового повідомлення-рішення стосовно ТОВ «Магнат»).

Враховуючи те, що посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом першої інстанції повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивовано і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а судове рішення - без змін.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.09.2012 у справі № 2а-8900/12/0170/27 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 12 листопада 2012 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис С.Ю. Яковенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко