Постанова № 28271645, 20.12.2012, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2012 р. Справа № 2a-1870/8949/12

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гелети С.М.

за участю секретаря судового засідання - Кліщенко В.О.

представника позивача Ломака Н.М.

представника відповідача Харченко Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом підприємства Сумської облспоживспілки "Охтирський цегельний завод" до Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Підприємство Сумської облспоживспілки «Охтирський цегельний завод»(далі -позивач, Підприємство «Охтирський цегельний завод») звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення Охтирської об'єднаної податкової інспекції (далі -відповідач, Охтирська ОДПІ) №0000252332 від 27.06.2012р.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що про податковим органом була проведена повторна позапланова невиїзна перевірка його господарської діяльності, про що складено відповідний акт перевірки. Зазначає, що було укладено договір поставки із контрагентом ПП ОСОБА_3, було виконано сторонами, отримано піддони, які були використані в господарській діяльності Підприємством «Охтирський цегельний завод» для пакування та реалізації цегли. Підтвердженням здійснення господарських операцій, на думку позивача, є належним чином оформлені податкові, видаткові накладні, подорожні листи, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, відомості приходу товару.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити адміністративний позов.

Представник відповідача проти позову заперечує, у відзиві на адміністративний позов просить відмовити в задоволенні вимог, зазначає, що під час зустрічної перевірки не було документально підтверджено правильність формування податкових зобов'язань контрагента позивача, а саме ПП ОСОБА_3, після проведеної перевірки ПП ОСОБА_3 податковим органом встановлено відсутність всіх первинних документів, що підтверджують правильність ведення податкового обліку. Зазначає, що у позивача відсутні докази, що підтверджують перевезення товару від зазначеного контрагента, відсутні товарно-транспортні накладні, а надані шляхові листи взагалі стосуються перевезення товару з м. Охтирки до м. Тростянець, відсутні документи, що уповноважували від імені позивача отримувати товар у ПП ОСОБА_3, відсутня будь-яка інформація щодо осіб, які отримали товар по видатковим накладним. Зазначає, що ПП ОСОБА_3 знаходиться у м. Суми, у подорожніх листах зазначено пункт навантаження м. Тростянець, м. Охтирка. Дані обставини свідчить про безтоварність господарських операцій позивача та ПП ОСОБА_3,, в зв'язку із чим було збільшено суму грошового зобов'язання підприємства Сумської облспоживспілки «Охтирський цегельний завод»по податку на додану вартість та прийняте спірне податкове повідомлення-рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Охтирською ОДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку підприємства облспоживспілки "Охтирський цегельний завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 за період з 01.10.2009 р. по 30.11.2011р., про що складено Акт перевірки від 12.06.12 р. за №143/22-00/01733733 (а.с.12-33).

В результаті проведеної перевірки, Охтирською ОДПІ встановлено порушення Підприємством «Охтирський цегельний завод» п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі -ПК України).

Враховуючи висновки акту перевірки, податковим органом було прийняте податкове повідомлення -рішення від 27.06.2012 р. № 0000252332 про збільшення суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 11591 грн. та застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2336 грн. (а.с.11).

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується представниками сторін, підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення, стали висновки Охтирської ОДПІ про порушення правильності формування податкового кредиту Підприємства «Охтирський цегельний завод»по правовідносинам із ПП ОСОБА_3 за період червень -жовтень 2011 р., а саме завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 11590,51, у тому числі за червень 2011 року на суму 2249,67 грн., за липень 2011 року на суму 2168 грн, за серпень 2011 року на суму 4499 грн, за вересень 2011 року на суму 2082,67 грн, за жовтень 2011 року на суму 591,17 грн.

Так, підприємством «Охтирський цегельний завод»було укладено із приватним підприємцем ОСОБА_3 договори поставки №7 від 31.05.2011 р. (а.с.82-83), №8 від 07.07.2011 р. (а.с.85-86), №9 від 09.09.2011 р. (а.с.88-89) на поставку піддонів. Між сторонами підписані додатки до договорів, які є невід'ємною частиною договорів, а саме специфікації, в яких визначено найменування продукції, кількість, вартість (а.с84,87,.90)

ПП ОСОБА_3 було виписано Підприємству «Охтирський цегельний завод»видаткові накладні (а.с.51-67), податкові накладні (а.с.68-81).

Підприємство «Охтирський цегельний завод» за отриманий товар перерахувало ПП ОСОБА_3. грошові кошти, що підтверджується платіжними дорученням (а.с.111-130).

Відповідно до пункту 1.1 договорів поставки Постачальник зобов'язується передати піддони, а покупець зобов'язується оплатити товар на умовах 50% попередньої оплати.

Пункт 1.4. договорів передбачає, що доставка товару здійснюється транспортом покупця, тобто Підприємством «Охтирський цегельний завод».

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, якими у даному випадку виступають: подорожній лист, видаткові накладні, податкові накладні.

Частиною 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначений перелік основних реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Такими реквізитами є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається із наданих позивачем подорожних листів вантажного автомобіля (а.с.142-177) зокрема, від 30.07.2011р. (а.с.161), від 29.07.2011р. (а.с.162), від 20.07.2011р. (а.с.164) завдання водію було взяти вантаж (піддони) на заводі (без зазначення взагалі адреси заводу) та доставити вантаж в м. Тростянець, а від 16.06.2011р. піддони взагалі повинні бути забрані в м. Охтирка та доставлені в м. Тростянець (а.с.172).

Іншими подорожніми листами підтверджується, що транспорт було направлено в м. Тростянець, але відсутня інформація стосовно адреса, кількості вантажу, оскільки взагалі не зазначена у шляхових листах.

При розгляді справи встановлено, що після проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП ОСОБА_3 податковим органом в акті перевірки №8960/17-1016/НОМЕР_1/183 від 09.12.2011р. відображена інформація, що згідно первинних документів перевіряючим встановлено, що нежитлові (складські) приміщення в підприємницької діяльності не використовувалися та товарно-матеріальних цінностей іншим суб'єктам господарювання на зберігання не передавалися (а.с.210)

Судом було зобов'язано позивача надати суду докази того, що товар було отримано саме в м. Тростянець у ПП ОСОБА_3, але вимоги суду не виконані докази не надані.

Відповідно до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затвердженими наказом Міністерства транспорту України (далі Правила) від 14 жовтня 1997 року № 363 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20лютого 1998 року за № 128/2568 подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство.

Відповідно до статті 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 №128/2568) товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

В судовому засіданні представник позивача підтвердила, що на підприємстві відсутні товарно-транспортні накладні, які б підтверджували факт транспортування товару.

Крім того слід зазначити, що жодні документи, що підтверджували уповноваження водіїв отримати для Підприємства «Охтирський цегельний завод»товар (піддони) від ПП ОСОБА_3 в м. Тростянець у позивача відсутні. Дану обставину було підтверджено в судовому засіданні представником позивача.

Також із наданих видаткових накладених також неможливо встановити ідентифікувати особу, яка отримала товар, дана інформація у видаткових накладених відсутня (а.с. 51-67).

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: - дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Також, пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу)

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України , податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності .

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків на відповідності їх дійсному економічному змісту.

Наслідки в бухгалтерському, відповідно в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталі платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Зокрема, якщо наведені у договорах товари (послуги) фактично не поставлялися (не надавалися), то придбання таких товарів (послуг) не відбулося.

Відповідно до ч. 2-3 ст. 86 КАС України ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням системного аналізу чинного законодавства та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що в порушення приписів ст. 712 Цивільного кодексу України фактична передача товару від ПП ОСОБА_3 до підприємства «Охтирський цегельний завод» не здійснювалася, що свідчить про відсутність реального характеру господарських операцій позивача з ПП ОСОБА_3, а тому і безпідставне формування на їх підставі податкового кредиту.

З урахуванням вищезазначеного, суд зазначає, що наслідки в бухгалтерському, відповідно в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталі платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. Тобто у разі фіктивності (безтоварності) операцій визначення податкового кредиту слід визнати безпідставним, незважаючи на наявність у платника податку, а даному випадку підприємства «Охтирський цегельний завод», податкових накладних та докази сплати продавцеві вартості товару з ПДВ.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів .

Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

При цьому в податкових відносинах не може застосовуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Дана позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 02.06.2011 p. N 742/11/13-11, відповідно до якого витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, судом не береться до уваги висновки проведених зустрічних перевірок контрагентів позивача по ланцюгу до товаровиробника, оскільки якщо будь-який контрагент допустив порушення законодавства, у тому числі податкового, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Частиною другою статті 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Дані висновки узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності".

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. При цьому слід зазначити, що ч. 1 ст. 72 КАС України зазначений обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення відповідач діяв на підставі та у спосіб, що передбачені діючим на час виникнення спірних правовідносин, у суду відсутні підстави для скасування спірного податкового повідомлення-рішення , тому позовні вимоги визнаються судом неправомірними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повному обсязі

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову підприємства Сумської облспоживспілки "Охтирський цегельний завод" до Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000252332 від 27.06.2012р. - відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня отримання постанови в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження, закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя (підпис) С. М. Гелета

З оригіналом згідно

Суддя С.М. Гелета

Повний текст постанови складено та підписано 25.12.2012 року.