Постанова № 28271592, 14.11.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

12:46

14.11.2012 р. Справа № 2а-1491/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Устинова І. А. за участю секретаря судового засідання Дворник Г. Г. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомприватного підприємства "САПфір-К", додержавної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС, проскасування податкового повідомлення-рішення від 28 лютого 2012 року № 0004162340,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «САПфір і К»(далі -ПП «САПфір і К», позивач) звернулось до суду з позовом до державної податкової інспекції в Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28 лютого 2012 року № 0004162340, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 36011 грн., у тому числі за основним платежем -36010 грн. та за штрафними санкціями -1 грн. (а.с. 8).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при проведенні перевірки відповідач дійшов необґрунтованого висновку про порушення позивачем вимог чинного законодавства при взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «ТОП-Альянсбуд».

Відповідач позов не визнав, надав до суду заперечення та докази на підтвердження своєї позиції.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Приватне підприємство «САПфір і К»перебуває на обліку у державній податковій інспекції в Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС як платник податку на додану вартість.

В період з 30 січня 2012 року по 03 лютого 2012 року посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «САПфір і К»з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість щодо взаємовідносин з контрагентами за період 2007-2008 р.р., на підставі якої 10 лютого 2012 року складено акт № 191/23-400/32996659 (а.с. 10-66). На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 28 лютого 2012 року № 0004162340, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 36011,00 грн., у тому числі за основним платежем -36010,00 грн. та за штрафними санкціями -1,00 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених відповідачем в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 28 лютого 2012 року № 0004162340 та суджень відповідача, відображених в акті перевірки ПП «САПфір і К»на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд встановив наступне.

Перевіркою встановлено порушення п. 198.2, 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України (далі -ПК України) при здійсненні господарських операцій з ТОВ «ТОП-Альянсбуд».

Основним видом діяльності ТОВ «ТОП-Альянсбуд» згідно витягу з ЄДРЮОФОП, що міститься в матеріалах справи, є оптова торгівля паливом (а. с. 143-145).

В матеріалах справи міститься акт від 09 листопада 2011 року № 12488/23-02/35135505 про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «ТОП-Альянс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період з 01 червня 2011 року по 31 серпня 2011 року. Перевіркою встановлено порушення: ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «ТОП-Альянсбуд» при придбанні та продажу товарів (послуг). Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01 червня 2011 року по 31 серпня 2011 року, які підпадають під визначення п. 185.1 ст. 185 ПК України.

Позивачем на підтвердження своєї позиції надано до суду договір про перевезення вантажів та надання транспортних послуг від 10 червня 2011 року № 100611, укладений між ним та ТОВ «ТОП-Альянсбуд». Згідно вказаного договору ТОВ «ТОП-Альясбуд» займалось перевезенням вантажу. Проте зазначена господарська операція не співпадає з видом господарської діяльності ТОВ «ТОП-Альянсбуд».

Суд також зазначає, що із змісту договору № 100611 не вбачається який саме товар зобов'язується перевезти ТОВ «ТОП-Альясбуд», в якому обсязі, маршрут транспортування товару та інші суттєві умови договору перевезення. Також позивач не надав жодних доказів на підтвердження виконання зазначеного договору ТОВ «ТОП-Альясбуд», окрім акту виконаних робіт (а.с. 67), з якого також не вбачається які саме роботи виконані, в якій термін та в якому обсязі.

Суд також зазначає що відповідно до наданих квитанцій до прибуткових касових ордерів (а.с. 69-74) розрахунки між сторонами проводились у готівковій формі щоденно по 10000 гривень напротязі 22 днів з 17 липня по 7 серпня 2011 року, включаючи і вихідні дні. При цьому гроші отримував як головний бухгалтер та касир Нізвецкий С. С., який є також і директором ТОВ «ТОП-Альясбуд».

В судовому засіданні представник позивача не з міг пояснити які саме транспортні послуги надавались ТОВ «ТОП-Альясбуд» та навіщо і яким чином проводились щоденні розрахунки готівкою в м. Києві, а також як підприємство, яке займається оптовою торгівлею та не має власного транспорту, надавало позивачу транспортні послуги.

На підставі акта перевірки позивача суд встановив, що стосовно ТОВ «ТОП-Альянсбуд» відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення.

Суд дійшов висновку про безтоварність господарської операції між позивачем та ТОВ «ТОП-Альянсбуд». Цей висновок ґрунтується в тому числі і на тому, що підприємство яке займається оптовою торгівлею паливом не може надавати послуги з перевезення вантажів.

Суд вважає, що наявність у платника податку (позивача у справі) податкових накладних, виданих йому виконавцем послуг та оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з ПДВ не є достатніми підставами для визначення податкового кредиту.

Для правильного вирішення спору встановленню підлягає факт реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «ТОП-Альянсбуд» із з'ясуванням, зокрема, обставин щодо технічних можливостей здійснення господарських операцій, наявності трудових ресурсів, тощо.

Відповідно до ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як встановлено відповідачем та не спростовано позивачем під час слухання справи між ПП «САПфір і К» та ТОВ «ТОП-Альянстбуд» укладено недійсні правочини. Тобто право ПП «САПфір і К» на податковий кредит з ПДВ на підставі податкових накладних на виконання недійсних правочинів не виникає.

При розгляді даної справи суд не обмежується виключно формальним застосуванням приписів Податкового кодексу України, а віддає перевагу встановленню фактичних обставин та достовірності поданих доказів над їх формальною наявністю та відповідністю за зовнішніми ознаками вимогам нормативних актів. Господарські операції позивача з вищевказаним підприємством це є ніщо інше як штучне створення документообігу з метою імітації господарських операцій, що дають право на формування сум податкового кредиту.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими і таким, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати покласти на позивача.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя І. А. Устинов

Постанова оформлена у відповідності до ч. 3 ст. 160 КАС України та підписана суддею 16.11.2012 року.