Ухвала суду № 28269695, 16.10.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-1737/12/2770

16.10.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Яковенко С.Ю.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін: сторони не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Національного центру управління та випробувань космічних засобів на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Прохорчук О.В. ) від 20.08.2012 у справі № 2а-1737/12/2770

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Національного центру управління та випробувань космічних засобів в особі Південного центру радіотехнічного спостереження (вул. Військових будівельників, 1, місто Севастополь, 99024)

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

заявник апеляційної скарги: Національний центр управління та випробувань космічних засобів (місто Євпаторія-19, Автономна Республіка Крим, 97419)

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 20.08.2012 адміністративний позов ОСОБА_2 до Національного центру управління та випробувань космічних засобів в особі Південного центру радіотехнічного спостереження задоволено: визнано протиправною бездіяльність Національного центру управління та випробувань космічних засобів Національного космічного агентства України в особі Південного центру радіотехнічного спостереження щодо невиплати ОСОБА_2 одноразової грошової винагороди за 25 календарних років безперервної військової служби. Зобов'язано Національний центр управління та випробувань космічних засобів Національного космічного агентства України в особі Південного центру радіотехнічного спостереження (99024, м.Севастополь, вул.Військових будівельників, 1, код 33719765) нарахувати та виплатити ОСОБА_2 (99024, м.Севастополь, вул.Військових будівельників, 1) одноразову грошову винагороду за 25 календарних років безперервної військової служби у розмірі 4736,00 грн. (чотири тисячі сімсот тридцять шість гривень), вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з даним рішенням суду, Національний центр управління та випробувань космічних засобів звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 20.08.2012 скасувати та прийняти нове рішення по справі, яким в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом міста Севастополя норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2(далі-позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Національного центру управління та випробувань космічних засобів Державного космічного агентства України в особі Південного центру радіотехнічного спостереження(далі-відповідач) про визнання бездіяльності щодо невиплати одноразової грошової винагороди за 25 календарних років безперервної військової служби та про зобов'язання нарахувати та виплатити винагороду за 25 років безперервної військової служби у сумі 4736,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо невиплати позивачу одноразової грошової винагороди за 25 календарних років безперервної військової служби.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме відповідач.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що наказом Міністра оброни України № 138 від 02.02.2007 позивача, начальника відділу передавальних та антенно-волноводних систем радіотехнічного центру, звільнено з займаної посади та на підставі клопотання генерального директора Національного космічного агентства України від 26.01.2007 № 382/9-7 відряджено до Національного космічного агентства України із залишенням на військовій службі.

Наказом генерального директора Національного космічного агентства України № 5-ко від 07.02.2007, відповідно до пункту 43 Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, позивача, відрядженого до Національного космічного агентства України, зараховано до Агентства та призначено до Південного центру радіотехнічного спостереження Національного центру управління та випробувань космічних засобів на посаду начальника групи передаючих та антенно-фідерних систем відділу радіотехнічного, ВОС-4502003.

Наказом начальника Південного центру радіотехнічного спостереження № 13-ос від 25.01.2012 позивача, начальника групи передаючих та антенно-фідерних систем відділу радіотехнічного, призначеного наказом голови Державного космічного агентства України від 26.12.2011 № 37-ко на посаду головного інженера служби головного інженера відділу експлуатації, вирішено вважати таким, що з 25.01.2012 приступив до виконання службових обов'язків за посадою. Встановлено посадовий оклад 1964,00грн.на місяць по 16 тарифному розряду.

Наказом начальника Південного центру радіотехнічного спостереження № 67-ос від 27.06.2012, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2012 № 10 "Про підвищення оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери" на виконання наказу Державного космічного агентства України від 09.02.2012 № 53 "Про внесення змін до наказу Національного космічного агентства України від 20.09.2005 №228" та на виконання наказу начальника Національного центру управління та випробувань космічних засобів "Про внесення змін до наказу НЦУВКЗ від 28.10.2005 № 38"від 03.03.2012 №14,позивачу, головному інженеру служби головного інженера відділу експлуатації, встановлено оклад по 16 тарифному розряду -2238,00грн.на місяць, з 01.07.2012.

Слід зазначити, що частиною п'ятою статті 17 Конституції України регламентовано, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Пунктами 1-3 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб"встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Міністерством надзвичайних ситуацій, Державною інспекцією техногенної безпеки, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що згідно з додатком 25 до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) виплачується винагорода за тривалість безперервної календарної військової служби залежно від строку служби. Зокрема, за 25 років безперервної календарної військової служби належить виплачувати 2 розміру посадового окладу та окладу за військовим званням.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців-діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частинами першої-четвертою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

При цьому, частиною сьомою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що за військовослужбовцями, відрядженими до державних органів, установ, організацій, а також Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, зберігаються всі види забезпечення, передбачені статтями 9 і 9-1 цього Закону, гарантії та пільги, що надаються за рахунок коштів, призначених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, Державної спеціальної служби транспорту. Перелік посад, які можуть бути заміщені військовослужбовцями у цих державних органах, установах, організаціях, а також Державному підприємстві обслуговування повітряного руху України, затверджується Президентом України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007 наказом Міністра оборони України № 260 від 11.06.2008та погодженим з Міністром праці та соціальної політики України, затверджено Інструкцію "Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", яка застосовується з 01.01.2008.

Винагорода за тривалість безперервної військової служби виплачується за місцем штатної служби за наказом командира військової частини, а командирам військових частин (начальникам) - за наказами вищих командирів (начальників).

У наказі на підставі особової справи військовослужбовця визначаються строк його безперервної календарної військової служби та розмір винагороди.

Абзацом 1 пункту 32.8. Інструкції "Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам"встановлено, що винагорода за тривалість безперервної військової служби військовослужбовцям нараховується від окладу за основною посадою, яку займає військовослужбовець на день виникнення права на винагороду, та окладу за військовим званням. При цьому посадові оклади беруться до розрахунку без підвищень, передбачених законодавством України.

Судом першої інстанції безперечно встановлено,що розмір посадового окладу позивача відповідно до 16 тарифного розряду складає 2238,00 грн., оклад за військовим званням -130,00 грн.

Отже, розмір винагороди позивачу за безперервну військову службу протягом 25 років складає 4736,00 грн. ((2238,00 грн. + 130,00 грн.) х 2), яка станом на день розгляду справи, позивачу не виплачена.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що згідно пункту 155 Положення "Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", затвердженого Указом Президента України №1153 від 10.12.2008, за відрядженими до державних органів, установ і організацій військовослужбовцями та членами їх сімей зберігаються всі гарантії та пільги, передбачені законодавством для військовослужбовців. Виплата грошового забезпечення та надання інших видів забезпечення відрядженим військовослужбовцям здійснюється у порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність дій відповідача щодо невиплати позивачу одноразової грошової винагороди за 25 календарних років безперервної військової служби.

Відповідно до частини першої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

При розгляді справи судова колегія керується саме принципом верховенства права і вважає, що право позивача щодо отримання одноразової грошової винагороди за 25 років безперервної служби у Збройних Силах України повинно бути захищено шляхом зобов'язання Національний центр управління та випробувань космічних засобів Національного космічного агентства України в особі Південного центру радіотехнічного спостереження нарахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову винагороду за 25 календарних років безперервної військової служби у розмірі 4736,00 грн.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії (стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а надані позивачем письмові пояснення є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 20.08.2012 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Національного центру управління та випробувань космічних засобів задоволенню не підлягає.

Судова колегія звертає увагу на те, що суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення помилково зазначив: «Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо невиплати позивачеві одноразової грошової винагороди за 20 календарних років безперервної військової служби»замість : «Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо невиплати позивачеві одноразової грошової винагороди за 25 календарних років безперервної військової служби». Тим не менш цей недолік не впливає на законність прийнятої постанови в цій частині, а є підставою для розгляду питання про виправлення описки в порядку статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України судом першої інстанції.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Національного центру управління та випробувань космічних засобів залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 20.08.2012 у справі № 2а-1737/12/2770 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 22 жовтня 2012 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис С.Ю. Яковенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко