Ухвала суду № 28269689, 23.10.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-764/12/2770

23.10.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Яковенко С.Ю.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

позивач, ОСОБА_2,

представник відповідача, Севастопольської міської Рада- Капустін Дмитро Миколайович, довіреність № 03-15/7 від 06.01.12

представник третьої особи, Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Золота Балка"- Савенко Євгеній Євгенійович, довіреність № 50 від 16.05.12

представник третьої особи, Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі- Кульбачний Ігор Андрійович, довіреність № 34 від 12.07.12

представник позивача, ОСОБА_2- ОСОБА_7, довіреність № б/н від 25.04.12

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Гавура О.В) від 06.09.12 у справі № 2а-764/12/2770

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Севастопольської міської Рада (вул. Леніна, 3, місто Севастополь, 99011)

треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Золота Балка" (вул. Новікова, 56, місто Севастополь. 99043)

Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (пл. Повсталих, 6, місто Севастополь, 99011)

про визнання рішення неправомірним,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 06.09.2012 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Севастопольської міської ради, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Золота Балка», Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та міста Севастополі, про визнання рішення неправомірним- відмовлено.

На зазначене судове рішення від ОСОБА_2 надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом міста Севастополя норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалі справи ОСОБА_2(далі-позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Севастопольської міської ради(далі- відповідач) про визнання рішення неправомірним рішення VI сесії Севастопольської міської ради №2522 від 07.02.2012 «Про відмову гр. ОСОБА_2. в наданні згоди на розробку проекту землеустрою з відводу земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: вул.Армянської дивізії,24 неправомірним, зобов'язання Севастопольську міську раду скасувати зазначене рішення.

Позов мотивовано порушенням відповідачем вимог діючого законодавства при прийнятті оскаржуваного рішення, оскільки Севастопольська міська рада діяла з перевищенням повноважень, так як, на думку позивача, відповідно до пункту 5 статті122 Земельного кодексу України повноваження з надання дозволу на розробку проекту землеустрою з відводу земельної ділянки закріплені за Севастопольською міською державною адміністрацією. Крім того, позивач вважає, що оскаржуване рішення суперечить фактичним обставинам, встановленим рішеннями судів. Так, постановою Господарського суду міста Севастополя від 10.01.2008 по справі №20-1/108 інформація Головного управління земельних ресурсів у місті Севастополі про належність запитуваної земельної ділянки Державному підприємству «Золота Балка»визнана як недостовірна. Державне підприємство «Золота Балка»було ліквідоване в 2004 році, тому не може мати в користуванні запитувану позивачем земельну ділянку.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення VI сесії Севастопольської міської ради №2522 від 07.02.2012 прийнято без порушень вимог чинного законодавства, в межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією і законами України.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що спірна земельна ділянка, запитувана позивачем, знаходиться в межах Балаклавського району міста Севастополя, в районі висоти Горної.

Як вбачається з матеріалів справи 28.03.2003 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та міста Севастополі та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Золота Балка»був укладений договір оренди цілісного майнового комплексу ДП «Агрофірма «Золота балка»№150.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що земельні ділянки, які надані у постійне користування ДП «Агрофірма «Золота балка», є земельними ділянками, що входять до складу цілісного майнового комплексу, який в свою чергу є об'єктом оренди та був переданий ТОВ «Агрофірма «Золота Балка»на підставі договору оренди від 28.03.2003 №150.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що запитувана позивачем, ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення, форма власності: державна. За даними автоматизованої системи відділу державного земельного кадастру право землеволодіння зареєстровано за ДП «Агрофірма «Золота балка», державний акт на право постійного користування землею, що підтверджується Довідкою-інформацією державного земельного кадастру про правовий статус земельної ділянки Головного управління Держкомзему у місті Севастополі за вих.№995-2/4 від 23.09.2011.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що спірна земельна, до якої входить запитувана позивачем земельна ділянка, була надана в постійне користування ДП «Агрофірма «Золота балка», дана обставина підтверджується державними актами на право постійного користування №697 від 10.08.1998 та №985 від 19.04.2000.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що 19.10.2004 в зв'язку з реорганізацією ДП «Золота балка»шляхом приєднання до ТОВ «Агрофірма «Золота Балка»відповідачем прийнято рішення №2337 «Про припинення права постійного користування землею ДП «Агрофірма «Золота балка»та про передачу земельних ділянок загальною площею 3 163, 8534 га в оренду ТОВ «Агрофірма «Золота Балка».

Відповідно до пункту 1 зазначеного рішення право постійного користування землею «ДП «Агрофірма «Золота балка»припиняється з дати реєстрації договору оренди на ці землі з ТОВ «Агрофірма «Золота Балка».

Пунктом 2 цього рішення міська рада вирішила передати ТОВ «Агрофірма «Золота Балка»в оренду строком до 01.12.2019 землі сільськогосподарського призначення загальною площею 3162,6119 га, а також 1,2415га земель житлової та громадської забудови для обслуговування житлової зони.

Як вбачається з матеріалів справи 20.01.2009 відповідачем прийнято рішення №6183 «Про скасування рішення міської ради від 13.02.2008 №3799 «Про відмову у внесенні змін та поновлення строку дії рішення міської ради від 19.10.2004 №2337 «Про припинення права постійного користування землею ДП «Агрофірма «Золота балка»та про передачу земельних ділянок загальною площею 3 163, 8534 га в оренду ТОВ «Агрофірма «Золота балка»та поновленні строку дії рішення Севастопольської міської Ради «Про припинення права постійного користування землею ДП «Агрофірма «Золота балка»та про передачу земельних ділянок загальною площею 3 163, 8534 га в оренду ТОВ «Агрофірма «Золота балка».

Слід зазначити, що рішення Севастопольської міської ради від 19.10.2004 №2337 не скасоване, є чинним, проте договір оренди землі не укладено.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вирішення питання про надання спірної земельної ділянки іншим особам, можливе після припинення права постійного користування, закріпленого за ДП «Агрофірма «Золота балка».

Неспроможними визнаються посилання в апеляційній скарзі на рішення Господарського суду міста Севастополя від 10.01.2008 у справі №20-1/108, оскільки зазначене рішення суду не стосується обставин, на підставі яких відповідачем позивачу відмовлено в наданні згоди щодо відведення земельної ділянки.

Помилковими вважаються судовою колегією доводи апеляційної скарги стосовно ліквідації ДП «Агрофірма «Золота балка», оскільки юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом. Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, що повністю узгоджується з приписами статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що згідно Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців від 29.05.2012 в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців реєстраційних дій щодо Державного підприємства «Агрофірма «Золота балка»не знайдено.

Більш того, у відповіді, що надана Державним реєстратором Балаклавської районної державної адміністрації міста Севастополя за вих. № 1541/11-4 від 11.06.2012, зазначено, що відомості (запис) про державну реєстрацію припинення Державного підприємства «Агрофірма «Золота балка»(код ЄДРПОУ 00412889) в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом, у Єдиний державний реєстр юридичних та фізичних осіб-підприємців не вносилися.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про відсутність повноважень у відповідача з надання дозволу на розробку проекту землеустрою з відводу земельної ділянки, у зв'язку з їх недоведеністю, оскільки згідно пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, відповідно до якого до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Судова колегія звертає увагу на те, що на даний час землі міста Севастополя відповідно до Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» не розмежовані. Спірна земельна розташована в Балаклавському районі міста Севастополя, межі якого встановлені рішенням Виконавчого комітету Севастопольської міської ради від 08.02.1977 №3/93.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що запитувана земельна ділянка входить до складу земельних ділянок, переданих у постійне користування Державному підприємству «Агрофірма «Золота балка», який в свою чергу є об'єктом оренди та був переданий ТОВ «Агрофірма «Золота Балка»на підставі договору оренди від 28.03.2003 №150, отже, позовні вимоги позивача не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, оскільки його заява про надання згоди на розробку проект землеустрою з відводу земельної ділянки, була розглянута належним чином, відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи дії Севастопольської міської ради щодо прийняття рішення VI сесії №2522 від 07.02.2012, суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб"означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки оскаржуване рішення VI сесії Севастопольської міської ради №2522 від 07.02.2012 прийнято без порушень вимог чинного законодавства, в межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією і законами України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні позивачем наведених правових норм.

Враховуючи те, що посилання позивача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом першої інстанції повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивовано і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а судове рішення - без змін.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 06.09.2012 у справі № 2а-764/12/2770 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 29 жовтня 2012 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис С.Ю. Яковенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко