Ухвала суду № 28269715, 06.11.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-8607/12/0170/27

06.11.12 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Яковенко С.Ю.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін: сторони не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекція в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Аблякимов Е.Е.) від 29.08.12 у справі № 2а-8607/12/0170/27

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Континенталь інтернешнл компані, лімітед" (вул. Севастопольська, 20 А, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95024)

до Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними дій та спонукання до виконання певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.08.2012 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Континенталь інтернешнл компані, лімітед" задоволено:визнані протиправними дії Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо невизнання податковою декларацією документів податкової звітності з податку на додану вартість за червень 2012 року, отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Континенталь інтернешнл компані, лімітед" (ідентифікаційний код 13791517) та зобов'язано Державну податкову інспекцію у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби відобразити за даними картки особового рахунку основні показники декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року, отриманої від Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Континенталь інтернешнл компані, лімітед" (ідентифікаційний код 13791517), вирішено питання про судові витрати.

На зазначене судове рішення від Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалі справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Континенталь інтернешнл компані, лімітед" (далі- позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі-відповідач) про визнання протиправними дії щодо невизнання як податкового звіту декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року та зобов'язання відображення показників декларації за червень 2012 року по податку на додану вартість в картці особового рахунку з податку на додану вартість.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, відмовляючи позивачу у прийнятті документів податкової звітності, діяв не на підставі закону.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме відповідач.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що позивачем до відповідача була подана податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2012 року.

Повідомленням вих. № 14128/10/18-4 від 11.07.2012 відповідач повідомив позивача про те, що вищенаведена податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2012року не вважається податковою декларацією відповідно до статей 48, 49 Податкового кодексу України у зв'язку з тим, що в порушення вимог пункту 10 Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.11 № 1492, дана декларація надана по Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Континенталь інтернешнл компані, лімітед", і.к. 13791517, яке відсутнє у Реєстрі платників податку на додану вартість, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України, який набрав чинність з 01.01.2011.

Платниками податків відповідно до пункту 15.1. статті 15 Податкового кодексу України визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно із пунктом 46.1. статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пункту 48.1 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Порядок подання податкової декларації до органів державної податкової служби регулюється статтею 49 Податкового кодексу України.

Слід зазначити, що пунктом 49.8. статті 49 Податкового кодексук України встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що податковий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію, подану платником податків в один із способів, передбачених пунктом 49.3 статті 49 Податкового кодексу України (особисто або через представника, поштою чи засобами електронного зв'язку).

Судова колегія звертає увагу на те, що під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Процедура прийняття податкової декларації полягає у вчиненні посадовою особою податкового органу фактичних дій із: 1) перевірки наявності та достовірності заповнення обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 Податкового кодексу України; 2) реєстрації податкової декларації у день її отримання органом державної податкової служби.

Відповідно до пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що позивачем до відповідача була подана податкова Декларація з податку на додану вартість за червень 2012 року.

Державною податковою службою доведено до відома позивача про неприйняття податкової декларації.Проте до повноважень Державної податкової служби не віднесено прийняття рішень щодо неприйняття або прийняття податкових декларацій.

Помилковими вважаються твердження в апеляційній скарзі про те, що в повідомленні від 11.07.2012 зазначено, що позивач відсутній в Реєстрі платників податку на додану вартість, оскільки як матеріали справи 20.04.2010 відповідачем було складено Акт № 321/15-2 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим у справі № 2а-10010/10/6/0170, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2011,визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Континенталь інтернешнл компані, лімітед", оформлене актом № 321/15-2 від 20.04.2010.

Обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини(частина перша статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, на підставі рішення суду, що набрало законної сили, судом під час розгляду даної справи встановлено, що позивач на час подання спірної податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року був зареєстрований як платник податку на додану вартість. Будь-яке інше рішення про скасування реєстрації позивача у якості платника податку на додану вартість під час розгляду справи не надано.

Судова колегія зауважує, що відповідач, фактично відмовляючи позивачу у прийнятті в якості податкової звітності вищенаведеної декларації, не відобразив визначені в ній відомості в особовому рахунку позивача з податку на додану вартість.В матеріалах справи відсутні докази правомірності таких дій відповідача.

За таких обставин, позиція відповідача щодо неприйняття податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року, як податкової звітності, з підстав відсутності позивача у Реєстрі платників податку на додану вартість, є необґрунтованою та безпідставною.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а надані позивачем письмові пояснення є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову, оскільки відповідачем не доведена правомірність відмови позивачу у прийнятті документів податкової звітності.

Оцінюючи дії Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо відмови у прийнятті документів податкової звітності позивача, суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, «на підставі»означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, «у межах повноважень»означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, «у спосіб»означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, відмовляючи позивачу у прийнятті документів податкової звітності, діяв в не порядку статті 19 Конституції України, тобто, не на підставі діючого законодавства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Враховуючи те, що посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом першої інстанції повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивовано і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а судове рішення - без змін.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекція в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.08.2012 у справі № 2а-8607/12/0170/27 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 12 листопада 2012 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис С.Ю. Яковенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко