Рішення № 28268480, 25.06.2012, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 2-2450/11

Номер провадження 2/1716/830/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2012 року Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді Остапчук Л.В.

при секретарі Алексейчук Ю.М.

за участю: позивачки ОСОБА_1

представника позивачки -

адвоката ОСОБА_2

представніка відповідача Бабич Т.О.

представника відповідача -

адвоката ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рівному

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Рівненської обласної клінічної лікарні про поновлення на роботі , стягнення заробітку за час вимушеного прогулу , відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

У зв`язку з тим, що вона з 06.08.1971 року працювала на різних посадах в Рівненській обласній клінічній лікарні (далі -РОКЛ), з 22.12.1998 року переведена на посаду медсестри відновного лікування традиційними та нетрадиційними методами на 0,5 ставки у зв'язку з переходом на пенсію по інвалідності, в травні 2007 року найменування посади змінено на найменування посади сестри медичної з фізіотерапії згідно класифікатора ДН 003-95, а наказом № 278-ОС/4 від 28.11.2011 року її звільнено з займаної посади з 01.12.2011 року у зв'язку зі скороченням штату працівників (п.1 ст.40 КЗпП України) та вважаючи своє звільнення незаконним, оскільки вона мала переважне право на залишення на роботі, так як має вищу кваліфікацію, багаторічний стаж роботи, є інвалідом внаслідок професійного захворювання, позивачка звернулася з даним позовом до суду і просить поновити її на посаді сестри медичної з фізіотерапії на 0,5 ставки, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу і моральну шкоду в сумі 10000 гривень.

В суді позивачка позов підтримала, пославшись на обставини, викладені вище. Крім того, пояснила, що вона тривалий час, з 1971 року працювала в РОКЛ, з 1998 року у фізіотерапевтичному відділенні, має вищу кваліфікацію сестри медичної, є інвалідом ІІІ групи і інвалідність пов'язана з професійним захворюванням, однак при скороченні штатів її звільнили з роботи, хоча вона мала переважне право на залишення на роботі. У відділенні залишилися працювати, наприклад, ОСОБА_5 і ОСОБА_6, які мають відповідно першу і другу категорії, причому ОСОБА_5 перша категорія присвоєна лише в квітні 2012 року. Профком не дав згоди на її звільнення, просив залишити на займаній посаді, але цього адміністрація не взяла до уваги. Ніякого попередження про звільнення не було, вона нічого не підписувала, будь-яку іншу посаду їй не запропонували. Вважає, що по відношенню до неї поступили несправедливо, звільнити її з роботи лише тому, що вона пенсіонерка, хоча в лікарні працює багато пенсіонерів, ще старших за неї по віку. Такі дії адміністрації РОКЛ спричинили їй моральні страждання, втрату нормальних життєвих зв'язків, які вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя, адже пенсії 830 гривень не вистачає навіть на придбання ліків, для неї було важливим приходити в колектив, спілкуватися і цього вона позбавлена. Вважає такі дії керівництва РОКЛ незаконними. Тому вимушена звертатися до суду з позовом про поновлення на роботі і просить його задоволити.

Представник позивачки, адвокат ОСОБА_2 позов підтримав. На його думку звільнення позивачки з роботи є незаконним, оскільки будь-якого наказу на переведення позивачки на інше місце роботи не було. Після відмови профкому у звільненні не було реальних дій на переведення. Позивачка мала переважне право на залишення на роботі, але, не зважаючи на це, була звільнена по скороченню штату працівників. Вважає позов обґрунтованим і як представник позивачки, просить його задоволити.

Представник відповідача Бабич Т.О. позов не визнала і суду пояснила, що в РОКЛ дійсно було скорочення штатів, з двох відділень зробили одне і з 27 посад залишили 11,25 посад (ставок). Зі всіма працівниками, які підлягали скороченню була попередня розмова, пропонувалось підходити по питанню працевлаштування. У вересні було офіційне попередження, пропонувались певні посади, але позивачка попередження не підписала, про що було складено відповідний акт. На час звільнення позивачки було багато посад, на які вона могла перейти, але заяви про переведення ОСОБА_1 не написала, а самі вони не могли без її згоди переводити. Дійсно, профком не дав згоди на звільнення позивачки з роботи, але можливості залишити її на займаній посаді не було, оскільки були залишені на роботі матері, які мають двоє дітей, розлучені, які мають дітей і зарплата яких є єдиним джерелом прибутку сім'ї. Тим сестрам медичним, які залишилися на роботі необхідно працювати повний робочий день і обслуговувати апарати, робота на яких заборонена позивачці. У разі неможливості залишення на роботі, профком пропонував перевести ОСОБА_1 на інше місце роботи, їй було запропоновано ряд посад, але вона не бажала переводитися, не написала заяву про переведення, а вимагала лише залишення на попередньому місці роботи. Вважає, що звільнення позивачки було проведено законно, з дотриманням процедури, а отже позов є безпідставний. Просить в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача, адвокат ОСОБА_4 позов не визнала, вважає, що була дотримана процедура звільнення, сама позивачка не забажала перейти на запропоновані посади, а тому її позов є безпідставним. Просить в його задоволенні відмовити.

Судом встановлено, що з 06.08.1971 року ОСОБА_1 працювала в Рівненській обласній клінічній лікарні на різних посадах. Наказом № 208-ос від 14.12.1998 року вона з 22 грудня 1998 року переведена на посаду медсестри відновного лікування традиційними та нетрадиційними методами на 0,5 ставки у зв'язку з переходом на пенсію по інвалідності. Наказом № 150-ОД від 10.05.2007 року найменування посади змінено на найменування посади сестри медичної з фізіотерапії згідно класифікатора ДН 003-95. Відповідно до наказу № 278-ОС/4 від 28.11.2011 року позивачку звільнено з займаної посади з 01.12.2011 року у зв'язку зі скороченням штату працівників (п.1 ст.40 КЗпП України).

Відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку скорочення чисельності або штату працівників.

Як встановлено судом скорочення чисельності штату працівників дійсно мало місце. Так, згідно наказу № 178-ОС від 22.07.2011 року, який було видано на підставі наказу МОЗ України від 23.02.2000 року № 33 «Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров'я»було скорочено 16 посад сестер медичних фізіотерапії. Згідного штатного розпису на 2011 рік таких посад у відділенні було 27, а за штатним розписом на 2012 рік таких посад у відділенні 11,25. Дані штатні розписи затверджені в управлінні охорони здоров'я Рівненської облдержадміністрації. Сама ОСОБА_1 не заперечила того факту, що дійсно у відділенні було проведено скорочення.

Тепер, щодо доводів позивачки про її переважне залишення на роботі.

Згідно ст.42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається поряд з іншими категоріями і працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання.

Дійсно, ОСОБА_1 мала вищу категорію сестринської справи. Однак, виходячи із змісту ст.42 КЗпП України поряд із більш високою кваліфікацією повинна враховуватися і продуктивність праці. Як встановлено судом, позивачка працювала на 0,5 ставки і приходила на роботу через день. Виходячи з цього, суд приходить до висновку, що навіть при вищій кваліфікації, продуктивність праці ОСОБА_1 була нижчою, ніж інших працівників, які працюють кожен день і повний робочий день. Із довідки № 488/01-09/12 від 23.03.2012 року, яку надала представник відповідача вбачається, що на сьогодні у відділенні відновного лікування традиційними та нетрадиційними методами працює 11,25 сестер медичних з фізіотерапії, з них 11 працівників працюють на повну ставку і 1 працівник на 0,25 ставки. З цієї кількості працівників 2 працює на апараті УВЧ в кабінеті УВЧ, 1 -на апараті «Денситометр»в кабінеті денситометрії, де заборонена робота ОСОБА_1 у зв'язку з її професійним захворюванням. Крім того, було залишено на роботі 1 працівника, який є членом профкому і 4 працівники, які розлучені і мають на утриманні неповнолітніх дітей та 4 працівники, які мають неповнолітніх дітей.

Оскільки позивачка, маючи професійне захворювання, не могла працювати на певних апаратах, а також працювати повний робочий день, то суд вважає, що саме враховуючи це, вона і була скорочена, оскільки після значного скорочення посад, навантаження на працівників, які залишилися на роботі, зросло більш як вдвічі. З врахуванням того, хто залишений на роботі, суд вважає, що адміністрацією не були порушені вимоги ст.42 КЗпП України про переважне право залишення на роботі.

Що стосується процедури звільнення, то суд вважає, що вона адміністрацією РОКЛ порушена не була. Завчасно, а саме 29.08.2011 року в Рівненський міський цент зайнятості було подано звіт про заплановане вивільнення працівників. Так, 22.08.2011 року ОСОБА_1 було підготовлено попередження про наступне вивільнення, де одночасно було запропоновано ряд посад, на які могла би вона перейти, однак позивачка від підпису в попередженні відмовилася, про що свідчить відповідний запис на самому попередженні. Крім того, це підтверджується і відповідним актом за вих.№ 1687/01-10/11 від 06.09.2011 року, який навіть направлявся на адресу проживання позивачки, але вона його відмовилась отримати. В суді позивачка не заперечила, що попередження їй зачитувалося. Але вона відмовилась його підписати, так як вважала, що вона має залишитися працювати на цій же посаді.

Тому посилань позивачки на те, що ніякого попередження про наступне вивільнення не було, бо вона його не підписала, суд не може прийняти до уваги.

03 листопада 2011 року адміністрація РОКЛ звернулася з поданням до профспілкової організації про дачу згоди на звільнення ОСОБА_1 Рішенням профспілкового комітету № 10 від 11.11.2011 року було відмовлено в наданні згоди на звільнення позивачки і, враховуючи професійне захворювання, багаторічний стаж роботи, вищу категорію сестри медичної, профком просив залишити її на займаній посаді. У разі неможливості залишення на займаній посаді, профком просив забезпечити позивачку іншим місцем роботи у РОКЛ. Навіть на засіданні профкому, куди була запрошена і ОСОБА_1, їй пропонувалося ряд посад, але вона не забажала переходити будь-куди, заяви про її переведення на одну з запропонованих посад не подала.

Доводів позивачки стосовно того, що вона ходила в одне з відділень, щоб поцікавитися запропонованою посадою, яка була зайнята, суд оцінює критично і не може взяти до уваги, оскільки позивачка, як вона сама ствердила в суді, не подала заяви про переведення її на цю посаду, а лише цікавилася нею.

На глибоке переконання суду, поведінка самої позивачки, а саме її переконання в тому, що вона повинна залишитися працювати на посаді сестри медичної саме у відділенні відновного лікування традиційними і нетрадиційними методами, а також її небажання перейти на будь-яку із запропонованих посад, не залишили для адміністрації РОКЛ іншого вибору, ніж звільнити її з роботи по скороченню штатів. Необхідно замітити, що всі скорочені з вказаного відділення сестри медичні працевлаштовані в РОКЛ в інших відділеннях.

Навіть в судовому засіданні позивачка, пояснюючи чому вона не бажала переходити в інші відділення, вказувала на те, що в одному відділенні необхідно було бути маніпуляційною сестрою, ставити уколи, крапельниці, в іншому відділенні необхідно було працювати на повний робочий день чи по-добово, а в хірургічному відділенні «необхідно працювати». Виходячи з логіки самої ОСОБА_1, суд приходить до висновку, що у відділенні відновного лікування традиційними і нетрадиційними методами, сестри медичні менше були завантажені роботою, могли приходити на роботу для спілкування з колегами, що дуже було важливо для позивачки, ніж у інших відділеннях, тому позивачка і не забажала переходити на будь-яку із запропонованих посад.

Оцінюючи всі обставини справи в їх сукупності, суд не вбачає порушення трудового законодавства при звільненні позивачки з роботи, а тому вважає її позов безпідставним і таким, що не підлягає до задоволення.

Відповідно, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги про стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу.

На думку суду немає підстав для стягнення з відповідача і моральної шкоди, що передбачено ст.2371 КЗпП України.

В зв'язку з відмовою у задоволенні позову відповідно до ст.88 ЦПК України з позивачки необхідно стягнути судовий збір, оскільки вона не звільнена від його сплати.

Керуючись ст.ст.57, 59, 88, 213-215, 223, 294, 295 ЦПК України, ст.ст.40 ч.1, 42, 43, 232, 237-1 КЗпП України, суд, -

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Рівненської обласної клінічної лікарні про поновлення на роботі , стягнення заробітку за час вимушеного прогулу , відшкодування моральної шкоди - відмовити повністю за безпідставністю позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 на рахунок 31217206700295, МФО 833017, ЄДРПОУ одержувача 38012756, код доходів 22030001, Банк ГУДКСУ в Рівненській області, ЄДРПОУ суду 26406260 судовий збір в сумі 107 (сто сім) гривень 30 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подачі апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду набинрає закогнної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Остапчук Л.В.