Рішення № 28265667, 20.12.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-10/13775-2012 20.12.12

За позовом Приватного акціонерного товариства «Авіатехмас»

до Дочірньої компанії «Укртрансгаз»

Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Івженко Г.М.

Представники сторін: не з'явились.

СУТЬ СПОРУ:

04 жовтня 2012 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства «Авіатехмас»(позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява № 302 від 01.10.2012р. в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(відповідач) грошових коштів в сумі 7 615,10 грн. з них пені -5 439,36 грн. (п'ять тисяч чотириста тридцять дев'ять гривень 36 копійок) та 3% річних -2 175,74 грн. (дві тисячі сто сімдесят п'ять гривень 74 копійки).

Під час перебування справи на розгляді в суді позивач, користуючись передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, через канцелярію до суду 22.11.2012р. подав заяву № 251 від 22.11.2012р. «Про збільшення позовних вимог станом на 29.11.2012р.»в якій просить суд стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 22 956,05 грн. з них з них пені -6 148,26 грн., 7% штрафу - 14 000,00 грн. та 3% річних -2 807,79 грн.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 609,50 грн. судового збору та 15 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку з невиконанням відповідачем рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2012р. у справі № 5011-2/9281-2012 в частині сплати грошових коштів на користь позивача за неналежне виконання умов договору поставки № 1202031194 від 29 лютого 2012 року права останнього продовжують порушуватися, у зв'язку з чим відповідач має сплатити пеню, 7% штрафу та 3% річних за час прострочення виконання грошового зобов'язання за вказаним правочином.

Відповідач надав до суду відзиви на позовну заяву в яких проти позову заперечує та просить суд відмовити Приватному акціонерному товариству «Авіатехмас»в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2012 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 08.11.2012 року.

Розпорядженням від 08.11.2012р. голови Господарського суду міста Києва передано справу № 5011-10/13775-2012 за позовом Приватного акціонерного товариства «Авіатехмас»до Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»про стягнення грошових коштів для розгляду судді Морозову С.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2012 року справа № 5011-10/13775-2012 прийнята до провадження, розгляд справи призначено на 29.11.2012 року о 12:10.

Розпорядженням від 29.11.2012р. голови Господарського суду міста Києва передано справу № 5011-10/13775-2012 за позовом Приватного акціонерного товариства «Авіатехмас»до Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»про стягнення грошових коштів для розгляду судді Коткову О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2012 року справа № 5011-10/13775-2012 прийнята до провадження, судом ухвалено розгляд справи здійснювати в судовому засіданні призначеному на 29.11.2012р. о 12:10.

В судовому засіданні 29 листопада 2012 року, відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено перерву до 20 грудня 2012 року.

02 листопада 2012 року через канцелярію до суду від позивача надійшла заява № 233 від 30.10.2012р. «Про вжиття заходів до забезпечення позову»шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в розмірі ціни позову 9 297, 96 грн. та судових витрат 16 609,50 грн., а всього 25 907,46 грн.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У відповідності до ч. ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Згідно положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік»станом на 1.01.2012 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить - 1 073,00 грн.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставка за подання до господарського суду заяви про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову складає 1,5 розміру мінімальної заробітної плати.

Тобто за подання заяви про забезпечення позову, заявником мало бути сплачено 1 609,50 грн. судового збору. Доказів оплати поданої заяви про забезпечення позову позивачем до суду не додано.

05 листопада 2012 року через канцелярію до суду від відповідача надійшло клопотання № 08-5795 від 29.10.2012р. «Про передачу справи за територіальною підсудністю». В обґрунтування поданого клопотання відповідач посилається на те, що оскільки спір випливає з діяльності відособленого підрозділу - філії УМГ «Донбастрансгаз»юридичної особи - ДК «Укртрансгаз», який має право здійснювати повноваження сторони у господарському суді, позов до ДК «Укртрансгаз»за правилами територіальної підсудності повинен розглядатися за місцезнаходженням такого підрозділу, тобто у Господарському суді Донецької області.

Розглянувши відповідне клопотання суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення виходячи з наступного.

У своїй постанові «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»від 26 грудня 2011 року N 18 Пленум Вищого господарського суду України, з метою забезпечення однакового і правильного застосування Господарського процесуального кодексу України, надав господарським судам України роз'яснення згідно яких відповідно до чинного законодавства, зокрема, Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України «Про господарські товариства», «Про акціонерні товариства», «Про банки і банківську діяльність», юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами.

Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу, наприклад: «Стягнути з підприємства «А»в особі його відокремленого підрозділу - філії N 1 на користь організації «Б»в особі її Н-ської філії таку-то суму».

У разі коли позов подано за місцем знаходження відокремленого підрозділу відповідача і судом з'ясовано відсутність у такого підрозділу повноважень щодо представництва юридичної особи, справа згідно з частиною першою статті 17 ГПК підлягає передачі за відповідною територіальною підсудністю за місцезнаходженням юридичної особи. А якщо в межах територіальної підсудності даного господарського суду знаходиться інший відокремлений підрозділ відповідача, уповноважений представляти останнього в господарському суді, то суд залучає такий підрозділ до участі у справі на підставі та в порядку, передбаченому частиною першою статті 24 ГПК.

За ч. 4 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України повноваження сторони або третьої особи від імені юридичної особи може здійснювати її відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами.

Пунктом 2.1. положення про філію УМГ «Донбастрансгаз»Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»передбачено, що головним завданням Управління є надання від імені Компанії послуг з транспортування споживачам України природного газу, здійснення транзиту природного газу через територію України, зберігання газу в підземних сховищах, забезпечення надійного функціонування та розвитку системи газопостачання, реалізації продукції, що виробляється Управлінням, та отримання прибутку від здійснення фінансово-господарської діяльності.

З п. 3.1.2. положення про філію УМГ «Донбастрансгаз»Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»випливає, що управління має право пред'являти претензії, звертатися від імені Компанії до судів загальної юрисдикції (в тому числі до господарських судів) з позовом за захистом порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу та представляти інтереси Компанії в усіх судах загальної юрисдикції, здійснювати від імені Компанії повноваження сторони у справі.

Так, в силу положення, філія УМГ «Донбастрансгаз»Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»має право представляти інтереси відповідача в усіх судах загальної юрисдикції шляхом здійснення від імені Компанії повноваження сторони у справі. Прав щодо представлення інтересів відповідача у господарських /спеціалізованих/ судах з повноваженнями сторони у справі в філії УМГ «Донбастрансгаз»положенням не передбачено, що свідчить про відсутність у такого підрозділу повноважень щодо представництва юридичної особи за заявленим позовом.

Зважаючи на викладене, недоведеним і необґрунтованим є клопотання відповідача про передачу справи за територіальною підсудністю та таким, що задоволенню не підлягає.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

29 лютого 2012 року між Приватним акціонерним товариством Авіатехмас»(надалі -Постачальник або Продавець) та Дочірньою компанією «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі заступника директора філії УМГ «Донбастрансгаз»(далі по тексту -Покупець або Отримувач) було укладено договір поставки № 1202031194 (копія договору в справі, далі Договір або Договір поставки) відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у Договорі, передати у власність Покупцю оливу ИПМ-10 авіаційну, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити визначений товар.

Позивач вказує, що взяті на себе зобов'язання за Договором відповідач належним чином не виконував, у зв'язку з чим Продавець в 2012 році звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Покупця заборгованості за відповідним правочином. В підтвердження викладених в позові обставин позивачем додано до позовних матеріалів рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2012р. у справі № 5011-2/9281-2012 за яким позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Авіатехмас»до Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»про стягнення коштів задоволено повністю, вирішено стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в розмірі 150 000,00 грн. та 3 000,00 грн. судового збору.

З тверджень позивача з'ясовано, що оскільки відповідно до рішення суду у справі № 5011-2/9281-2012 з Покупця на користь Продавця було стягнуто 150 000,00 грн. заборгованості за неналежне виконання умов Договору щодо оплати товару, у позивача існують підстави для стягнення з відповідача пені, 7% штрафу та 3% річних за час прострочення виконання зобов'язання за Договором.

З викладеними позивачем в позовній заяві твердженнями відповідач не погоджується та у своїх відзивах зазначив, що позивач не надає доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного Покупцем порушення грошових зобов'язань у спірних правовідносинах. Окрім того, за переконанням відповідача, вимоги позивача про стягнення 7% штрафу за грошове зобов'язання є необґрунтованими та безпідставними.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судових засіданнях докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги, з урахуванням заяви № 251 від 22.11.2012р., підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вже було встановлено судом, 29 лютого 2012 року між Приватним акціонерним товариством Авіатехмас»та Дочірньою компанією «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі заступника директора філії УМГ «Донбастрансгаз»укладено договір поставки № 1202031194 згідно п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у Договорі, передати у власність Покупцю оливу ИПМ-10 авіаційну, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити визначений товар.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Господарсько-процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 35 Господарсько-процесуального кодексу України встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішені інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.08.2012р. у справі № 5011-2/9281-2012 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Авіатехмас»до Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»задоволено повністю, вирішено, в тому числі, стягнути з відповідача на користь позивача 150 000,00 грн. заборгованості. В судовому рішенні № 5011-2/9281-2012 господарський суд встановив той факт, що 13.03.2012р. позивач поставив відповідачу товар по Договору на загальну суму 256 397,40 грн., однак Покупець свої зобов'язання за Договором поставки виконав частково, зокрема перерахувавши на користь Продавця 14.05.2012р. -56 397,40 грн. та 30.05.2012р. - 50 000,00 грн., а відтак, залишок боргу становить 150 000,00 грн. Представником відповідача в судовому засіданні у справі № 5011-2/9281-2012 позовні вимоги визнано у повному обсязі.

Таким чином, встановленим рішенням господарського суду є факти часткового виконання Покупцем зобов'язання по Договору щодо оплати отриманого від Продавця товару та відносно заборгованості відповідача перед позивачем за Договором поставки на суму 150 000,00 грн.

Пунктом 4.1. Договору поставки передбачено, що розрахунки проводяться Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на протязі 30 банківських днів з дати здійснення поставки за умови отримання видаткової накладної, товаросупровідних документів та податкової накладної.

За таких обставин, зважаючи на обставини поставки Продавцем товару Покупцю за Договором 13.03.2012р., в силу п. 4.1. Договору поставки, розрахунки проводяться Покупцем з Продавцем у строк 30 банківських днів.

З матеріалів справи № 5011-10/13775-2012 слідує, що після прийняття рішення у справі № 5011-2/9281-2012 Покупець сплатив на користь Покупця 40 000,00 грн. за оливу по Договору, що підтверджується платіжним дорученням № 5257 від 31.10.2012р. (копія розрахункового документу міститься в справі).

Позивач стверджує, а відповідачем не спростовано, що коштів за товар в повному обсязі, окрім перерахованих по Договору 56 397,40 грн., 50 000,00 грн. та 40 000,00 грн., Покупцем Продавцю сплачено не було, про що зазначено в розрахунку до позову станом на 29.11.2012р. (копія міститься в справі).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.5. Договору передбачено, що за порушення строків оплати за поставлений товар Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі одинарної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбечено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За ст. 3 Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього

Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням викладеного, зважаючи на обставин порушення Покупцем строків оплати за поставлений Подавцем товар, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 6 148,26 грн. пені (за 181 день прострочення з урахуванням часткових оплат).

За ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

В своєму листі від 01 квітня 2012 року «Висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 11116 ГПК України за 2010 - 2011рр.»Верховний Суд України зазначив, що штрафні санкції, передбачені ч. 2 ст. 231 ГК, застосовуються у разі порушення строків виконання негрошового зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 6 грудня 2010 р. у справі N 3-4гс10). Застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК, можливе за наявності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу (постанова Верховного Суду України від 20 грудня 2010 р. у справі N 3-41гс10; постанова Верховного Суду України від 28 лютого 2011 р. у справі N 3-11гс11).

З урахування того, що правовідносини за Договором між Покупцем, як суб'єктом оплати товару, та Продавцем, як постачальником товару, носять в собі грошовий характер, необґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача 7% штрафу в розмірі 14 000,00 грн.

Пунктом 7.1. Договору встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та Договором.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, обґрунтованими є заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 2 807,79 грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання по Договору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги, з урахуванням поданих уточнень, підлягають частковому задоволенню про стягнення 8 956,05 грн. з них з них пені -6 148,26 грн. та 3% річних -2 807,79 грн.

Щодо розподілу господарських витрат по справі.

Судом встановлено, що 24 квітня 2012 року між позивачем (Клієнт або Замовник) та адвокатом Колодка Володимиром Дмитровичем (Виконавець) було укладено договір на послуги адвоката № 27 (копія договору міститься в справі), відповідно до п. 1.1. якого Адвокат надає Клієнту юридичні послуги по захисту прав та охоронюваних

законом інтересів Клієнта у зв'язку з невиконанням ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз

України»умов договору поставки від 29 лютого 2012р. № 12020331194, а Клієнт оплачує

надані Адвокатом послуги у розмірі та порядку, передбаченими Договором.

На виконання зобов'язань по оплаті послуг за вказаним Договором Клієнт перерахував на користь Виконавця грошові кошти в розмірі 15 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 685 від 23.10.2012р. (належним чином засвідчена копія розрахункового документу міститься в матеріалах справи).

Дослідивши викладені позивачем вимоги про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката в розмірі -15 000,00 грн. суд дійшов висновку, що заявлені вимоги є недоведеними виходячи з наступного.

У відповідності з пунктом 12 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»(з наступними доповненнями і змінами) зазначено: «Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи». У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Враховуючи здатність кожної особи бути позивачем та відповідачем у суді, самостійним вибором позивача конкретного адвоката, який надаватиме йому юридичні послуги та представлятиме його інтереси в суді, зважаючи на тривалість розгляду і складність справи, з урахуванням того, що на призначене судом судове засідання Адвокат до суду не з'явилися, хоча, відповідно до умов договору, надає послуги з представлення інтересів позивача /п. 1.2./, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача судових витрат за послуги адвоката в сумі 15 000,00 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 627,86 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 66, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(ідентифікаційний код: 30019801, адреса: 01021, м. Київ, Кловський Узвіз, буд. 9/1), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Приватного акціонерного товариства «Авіатехмас»(ідентифікаційний код: 23790832, адреса: 69098, м. Запоріжжя, вул. Чарівна/вул. Полякова, буд. 163/1, кв. 3), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: пені -6 148,26 грн. (шість тисяч сто сорок вісім гривень 26 копійок), 3% річних -2 807,79 грн. (дві тисячі вісімсот сім гривень 79 копійок) та судові витрати -627,86 грн. (шістсот двадцять сім гривень 86 копійок). Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Враховуючи недотримання позивачем ст. 4 Закону України «Про судовий збір», заяву «Про вжиття заходів до забезпечення позову»№ 233 від 30.10.2012р. Приватного акціонерного товариства «Авіатехмас»-залишити без розгляду.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 24.12.2012р.

Суддя О.В. Котков