Рішення № 28265397, 28.11.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №5011-51/10532-2012 28.11.12

За позовом Публічного акціонерного товариства «Українська Страхова Компанія «Гарант Авто»в особі Донецької філії Публічного акціонерного товариства «Українська Страхова Компанія «Гарант Авто»

до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»

про стягнення 16 832, 17 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»про стягнення шкоди в порядку регресу 16 832, 17 грн. В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає, що ним було сплачено 16 832, 17 грн. страхового відшкодування, котре в силу приписів ст. 27 Закону України «Про страхування», ст.ст. 9, 93, 1166, 1188 Цивільного кодексу України підлягає відшкодуванню в порядку регресу відповідачем, проте останній ухиляється від виконання свого зобов'язання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2012 року порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 22.08.2012 року за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У процесі розгляду спору відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив з підстав пропуску позовної давності, оскільки з моменту дорожньо-транспортної пригоди минуло більше трьох років.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 17.09.2012 року у зв'язку з перебуванням судді Пригунової А.Б. у відрядженні, справа № 5011-51/10532-2012 передана для розгляду судді Гончарову С.А.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 15.10.2012 року у зв'язку з поверненням судді Пригунової А.Б. із відрядження, справу № 5011-51/10532-2012 передано їй для подальшого розгляду.

Розгляд справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У дане судове засідання представники сторін не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників сторін не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 28.11.2012 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.03.2008 р. між Рибаком Сергієм Вікторовичем та Відкритим акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант», яке продовжує свою діяльність як Публічне акціонерне товариство «Українська Страхова Компанія «Гарант Авто»та несе права та обов'язки Відкритого акціонерного товариства «Українською страховою компанією «Дженералі Гарант»до повного їх виконання (п.п. 1.1., 1.2. статуту Публічного акціонерного товариства «Українська Страхова Компанія «Гарант Авто»), укладено поліс добровільного транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності № 19G-0157186, за яким застрахований транспортний засіб ЗАЗ TF699.

25.01.2009 р. на перехресті рівнозначних доріг вул. Стартонавтів -пр. Манежний у місті Донецьку сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Ауді»100, державний номер 733-16 ЕК під управлінням Погоріло А.С. та автомобіля ЗАЗ Ланос, державний номер АН1558СТ під керуванням Рибак С.В.., в результаті якої було пошкоджено застрахований Відкритим акціонерним товариством «Українською страховою компанією «Дженералі Гарант»автомобіль ЗАЗ Ланос, державний номер АН1558СТ.

У відповідності до постанови Куйбишевського районного суду міста Донецька від 17.01.2009 р. Погоріло Анатолія Степановича визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Цивільно-правова відповідальність водія за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу «Ауді»100, державний номер 733-16 ЕК застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»за полісом № ВВ/4115821 з лімітом відповідальності 25 500, 00 грн.

У відповідності до акту авто товарознавчого дослідження № 334/02-09 від 16.02.2009 р. вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля ЗАЗ Ланос, державний номер АН1558СТ становить 25 494, 90 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на підставі платіжних доручень № 1868 від 17.07.2009 р., № 1588 від 13.05.2009 р., № 1681 від 27.07.2009 р. та № 1676 від 27.05.2009 р. здійснив виплату страхового відшкодування Закритому акціонерному товариству «Перший український міжнародний банк»за ремонт автомобіля ЗАЗ Ланос, державний номер АН1558СТ у сумі 16 831, 17 грн.

29.03.2010 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про страхове відшкодування у порядку регресу у сумі 16 831, 17 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, Публічне акціонерне товариство «Українська Страхова Компанія «Гарант Авто»зазначає, що у зв?язку з тим, що ним було здійснено виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобіля ЗАЗ Ланос, державний номер АН1558СТ, позивач відповідно до ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», набув право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду. Тож, враховуючи, що цивільно-правова відповідальність за шкоду перед третіми особами, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу «Ауді»100, державний номер 733-16 ЕК застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»а також з огляду на те, що водія «Ауді»визнано винним у скоєнні правопорушення, позивач просить стягнути з останнього шкоду, завдану з вини водія застрахованого транспортного засобу.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Положеннями ст. 988 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування»страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Згідно зі ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про страхування»встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страховим ризиком, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про страхування»визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; потерпілі - треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу; забезпечений транспортний засіб - наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах;

Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Частиною 2 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За таких обставин, у зв'язку з настанням страхового випадку -пошкодженням Погоріло Анатолієм Степановичем автомобіля ЗАЗ Ланос, державний номер АН1558СТ, у останнього виник обов'язок відшкодувати його власнику витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу.

Разом з тим, як встановлено судом, позивачем здійснено виплату страхового відшкодування власнику автомобіля ЗАЗ Ланос, державний номер АН1558СТ у розмірі вартості відновлювального ремонту автомобіля.

Тож, враховуючи вищенаведене, з огляду на те, що позивач виплатив страхове відшкодування власнику застрахованого автомобіля ЗАЗ Ланос, державний номер АН1558СТ,, у нього виникло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду, тобто, у даному випадку -до Погоріло Анатолія Степановича.

Однак, цивільно-правова відповідальність Погоріло Анатолія Степановича за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу «Ауді»100, державний номер 733-16 ЕК застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»за полісом № ВВ/4115821.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

При цьому, відповідачем не надано суду доказів розгляду регресної вимоги Публічного акціонерного товариства «Українська Страхова Компанія «Гарант Авто» та перерахування коштів у якості регресного відшкодування.

У відповідності до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

За змістом ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Тож, здійснивши оцінку наявних у справі доказів, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд відзначає, що доводи позивача підтверджуються наявними у справі документами та встановленими судом обставинами.

Що ж до послань відповідача на сплив позовної давності стосовно вимог позивача, суд відзначає, що відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За правилами ст. 261 Цивільного кодексу України за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Тобто, оскільки регресна вимога переходить до страховика лише після виплати страхового відшкодування в повному обсязі, то перебіг позовної давності у спірних правовідносинах (за регресними вимогами) має починатися від дати сплати страхового відшкодування.

Вищенаведене узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, що викладена у постановах від 07.08.2012 № 12/207 та від 28.08.2012 № 5023/4833/11.

Виплата страхового відшкодування у розмірі 16 831, 17 грн. позивачем була здійснена в період з 13.05.2009 р. до 17.07.2009 р.

При цьому, як вбачається з календарного штампу пошти, позовна заява Публічного акціонерного товариства «Українська Страхова Компанія «Гарант Авто»направлена 17.07.2012 р.

Таким чином, щодо вимог про виплату страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 6 252, 71 грн., основне зобов'язання за якими було виконано до 17.07.2009 р., позовна давність сплила.

Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Тож, враховуючи, що суд дійшов висновку про сплив позовної давності щодо вимог позивача про стягнення 6 252, 71 грн., а також з огляду на наявність заперечень відповідача, у який останній зазначає про сплив позовної давності, суд відмовляє у задоволення позову в частині стягнення 6 252, 71 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.07.2009 р. позивачем сплачено страхове відшкодування у розмірі 10 578, 46 грн.

Крім того, відповідно до ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

За таких обставин, суд вважає за необхідне зменшити заявлену до стягнення суму регресної вимоги на суму франщизи, встановленої полісом № ВВ/4115821, що складає 510, 00 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 10 068, 46 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Українська Страхова Компанія «Гарант Авто»задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 44, код ЄДРПОУ 24175269), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства «Українська Страхова Компанія «Гарант Авто»(01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 19/3, код ЄДРПОУ 16467237) шкоду у розмірі 10 068, 46 (десять тисяч шістдесят вісім грн. 46 коп.) грн. та 962, 81 (дев'ятсот шістдесят дві грн. 81 коп.) грн. - судового збору.

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

4 В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 03.12.2012 р.

Суддя Пригунова А.Б.