Ухвала суду № 28263385, 30.11.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2012 р. Справа № 56791/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Левицької Н.Г.,

судді: Попка Я.С.,

судді:, Хобор Р.Б.,

за участю секретаря судового засідання Сідельник Г.М.,

За участю представників сторін:

Апелянта (відповідач у справі): Луцик Н.Я.

Позивач у справі: Мокрій Р.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області, м.Сокаль, Львівська обл.,

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.02.2012р. в адміністративній справі № 2а-12474/11/1370

за позовом Державного відкритого акціонерного товариства "Шахта "Надія", с.Сілець, Сокальський район, Львівська обл.,

до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області, м.Сокаль, Львівська обл.,

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ :

01.11.2011р. до Львівського окружного адміністративного суду з Господарського суду Львівської області надійшла справу за позовом Державного відкритого акціонерного товариства "Шахта "Надія" (далі-ДВАТ "Шахта "Надія") до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області (надалі-ДПІ в Сокальському районі), в якому позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Сокальському районі №000534150/0 від 06.06.2007 року, яким до ДВАТ "Шахта "Надія" застосовано 41014,51 грн. штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість за порушення строків сплати узгодженого податкового зобов'язання на термін 1683 днів в розмірі 50% від суми такого зобов'язання.

Обгрунтовуючи позовні вимоги посилається на те, що враховуючи положення п.п. 15.1.1. п.15.1 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий орган втратив право застосовувати штрафні (фінансові) санкції до позивача за 2002 рік у зв'язку зі спливом часу, протягом якого податковий орган має право самостійно визначати суму податкових зобов'язань.

Звертає увагу на те, що відповідно до п. 17.3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", сплата (стягнення) штрафних (фінансових) санкцій, передбачених ст. 17 цього закону, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум. Таким чином, спірне податкове повідомлення-рішеня винесено неправомірно і підлягає скасуванню.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09.02.2012р. позов ДАВТ "Шахта "Надія" задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області від 06.06.2007р. №000534150/0 та стягнуто з Державного бюджету України в користь останнього (ЄДРПОУ 00178175) 51,00 грн. судового збору.

Не погодившись із вказаною постановою суду, ДПІ у Сокальському районі (відповідач у справі) подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування своєї апеляційної скарги посилається на помилковість висновків суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ДПІ у Сокальському районі проведено перевірку дотримання вимог п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 20.12.2000 року № 2181-ІІІ, з наступними змінами та доповненнями (надалі -Закон № 2181) за період з 01.10.2002 року по 10.05.2007 року, яка оформлена актом № 396/150/00178175 від 23.05.2007 року.

На підставі вище вказаного акту було виявлено порушення п.п.5.3.1 п.5.3. ст.5 Закону №2181.

З матеріалів справи вбачається, а саме з розрахунку штрафних санкцій, що податкове зобов'язання з ПДВ у позивача виникло в зв'язку із самостійним поданням декларації № 15213 від 19.09.2002р. та меморіального ордера №4133125 від 30.09.2002р., тобто є узгодженим і підлягало сплаті до 30.09.2002р. Але було сплачено 30.03.2007р. та 10.05.2007р.

В результаті проведеної перевірки ДПІ в Сокальському районі було прийняте податкове повідомлення-рішення від 06.06.2007р. №000534150/0, яким до ДВАТ "Шахта "Надія" застосовано штрафні (фінансові) санкціїв сумі 41014,51 грн.

Згідно п. п. 1.2, 1.5 ст. 1 Закону №2181 податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України, а штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених статтею 17 Закону №2181, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Відповідно до п.п. 15.1.1. п. 15.1. ст.15 Закону №2181, за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Підпунктом 15.1.2 п.15.1 ст. 15 Закону № 2181 передбачено, що податкове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у підпункті 15.1.1 цього пункту, у разі коли:а) податкову декларацію за період, коли виникло податкове зобов'язання, не було подано;б) судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою - платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов'язання.

Отже, оскільки декларація з ПДВ за серпень 2002р. була подана 19.09.2007р. то відповідно минув 1095-денний строк для визначення податкового зобов'язання платнику податків, що передбачений п.п. 15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону №2181, і це не заперечує апелянт, однак санкції застосовано за 1683 дні.

Окрім цього, з матеріалів справи встановлено, що ДВАТ "Шахта "Надія" не сплачувало податкового зобов'язання, визначеного у декларації від 19.09.2002 року № 15213. Більш того, позивач до 30.03.2007 року податок на додану вартість не сплачував взагалі. А 10.05.2007 року ним було здійснено проплату у сумі 100000,00 грн. з призначенням платежу-ПДВ квітень 2007 року. Тобто зобов'язання з ПДВ по вищезазначеній декларації було погашено шляхом зарахування податковим органом поточних платежів в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетними та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування та сплати пені та штрафних санкцій, що застосовується до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарженя дій органів стягнення є Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Так, відповідно до п.п. 7.1.1 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами", джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Отже суд першої інстанції, праналізувавши вищевказану норму прийшов до вірного висновку.

У відповідності до п. 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. №22, кошти з розрахунків клієнтів банки списують лише за дорученням власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інстукції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

При цьому, згідно з пунктомс 3.8 зазначеної Інстукції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником, так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Отже, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Таким чином, суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахувнням підпункту 16.5.2 п.16.5 статті 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетними цільовими фондами" слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язаньабо податкового боргу, визначених платником податків.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними цільовими фондами" визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Вказаним законом серед заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, не передбачено такого заходу, як зміна призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Податковий орган не наділений правом чи обов'язком у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу, та виконання податкових зобов'яязань змінювати призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку про, те що сума штрафних санкцій за змістом Закону України №2181 є складовою податкового зобов'язання, а тому на штрафні санкції поширюється строк давності, встановлений підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону.

Таким чином, прийняття податковим органом оскаржуваного повідомлення-рішення №000534150/0 від 06.06.2007р. було здійснено в порушення п.п. 15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України № 2181, що є підставою для задоволення позовних вимог.

Таким чином, із зазначених обставин видно, що (штрафна санкція в розмірі 41 014,51 грн.) згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення становить -1683 дні, що суперечить чинному законодавсту України.

Це не заперечується позицією Вищого адміністративного суду України, зокрема, у ухвалах від 20.09.2011р. по справі за № К-13155/08, 04.10.2011р по справі за № К-14431/07 від 01.11.2011р. по справі за № К-12868/058.

Відповідно до вимог ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем ДПІ в Сокальському районі, як суб'єктом владних повноважень, не надано належних доказів та не доведено правомірності дій щодо розподілу сплачених ДВАТ "Шахта "Надія" сум за платіжними дорученнями в рахунок погашення податкового боргу та пені.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищенаведеного, колегія судів прийшла до висновку, проте що судом першої інстанції при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись вимогами ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

1.Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області, м. Сокаль, Львівська обл., залишити без задоволення.

2.Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09.02.2012р. в адміністративній справі №2а-12474/11/1370 за позовом Державного відкритого акціонерного товариства "Шахта "Надія", с.Сілець, Сокальський район, Львівська обл., до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області, м.Сокаль, Львівська обл., про скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя Я.С. Попко

Суддя Р.Б. Хобор

Повний текст ухвали складено 07.12.2012р.