Ухвала суду № 28262182, 25.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" грудня 2012 р. м. Київ К-24680/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Муравйов О.В., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудтехніка" (далі -Товариство)

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2010

у справі № 2-а-40883/09/2070

за позовом Товариства

до державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова (далі -ДПІ)

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2009 позов задоволено; скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.04.2009 № 000081800/0, а також похідні від нього податкові повідомлення-рішення від 29.04.2009 № 000081800/1, від 26.05.2009 № 000081800/2, від 05.08.2009 № 000081800/3, прийняті податковим органом в рамках процедури апеляційного узгодження податкового зобов'язання.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2010 назване рішення суду першої інстанції скасовано; у позові відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Товариство просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду зі спору як скасовану помилково.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити касаційну скаргу з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено документальну невиїзну перевірку Товариства щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків товариством з обмеженою відповідальністю «Компані Стріт»за період з 01.04.2008 по 31.10.2008. За наслідками цієї перевірки податковим органом було складено акт від 02.04.2009 № 859/18-012/35566499 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.04.2009 № 0000081800/0, за яким Товариству донараховано податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 31025,02 грн. (у тому числі 20683,34 грн. за основним платежем та 10341,68 грн. за штрафними санкціями).

Підставою для оспорюваного донарахування із застосуванням штрафних санкцій стало невизнання податковим органом права позивача на формування податкового кредиту за операціями з придбання у товариства з обмеженою відповідальністю «Компані Стріт»будівельних матеріалів (піску та щебеня) за договором поставки від 28.09.2008 № 28/09-1, у зв'язку з тим, що названий постачальник відсутній за місцем реєстрації, не сплатив до бюджету кореспондуючу суму податкових зобов'язань з ПДВ, а усі первинні документи (у тому числі і податкові накладні) від імені товариства з обмеженою відповідальністю «Компані Стріт»підписані ОСОБА_1, який не є уповноваженою особою цього суб'єкта господарювання згідно з інформацією, наявною у податкових органів.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні цього позову, суд апеляційної інстанції підтримав позицію податкового органу по справі, розцінивши вказані обставини як доказ отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом підпункту 7.2.6 пункту 7.2 цієї ж статті Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, окрім формальних вимог щодо належного документального оформлення господарської операції, установлених підпунктом 7.2.6 пункту 7.2, підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»умовою визнання податкової вигоди платника (яка передбачає, зокрема, зменшення бази оподаткування ПДВ на суму понесених витрат по сплаті ПДВ) є реальність господарської операції, здійсненої у рамках провадження економічної діяльності платника.

Як випливає з установлених судами обставин справи, для виконання підрядних робіт у процесі здійснення своєї основної діяльності позивач придбав у товариства з обмеженою відповідальністю «Компані Стріт»будівельні матеріали за договором поставки від 28.09.2008 № 28/09-1. На підтвердження виконання фінансово-господарських операцій з цим контрагентом Товариством подано податкову та видаткову накладну (на підставі яких придбаний товар було оприбутковано позивачем), виписки з банківського рахунку, а також докази використання придбаних матеріалів під час виконання будівельних робіт (акти приймання виконаних позивачем робіт форми № КБ-2в, довідки про вартість цих робіт тощо).

Представлені документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію про зміст, обсяг та вартість спірних операцій з поставки позивачеві матеріалів; власне виконання цих поставок товариством з обмеженою відповідальністю «Компані Стріт»в адресу позивача податковим органом не заперечується.

За таких обставин доводи ДПІ про те, що податкові накладні, складені спірним постачальником, не мають сили первинних документів з огляду на їх підписання неповноважною особою, не можуть слугувати підставою для висновку про необгрунтованість податкової вигоди Товариства, адже у разі підтвердження дійсного виконання операції самі по собі недоліки правореалізуючих документів (у тому числі і підписання первинного документа неповноважною особою) не можуть слугувати перешкодою для реалізації платником законного права на формування податкового кредиту. Неправильність зазначених у первинних документах відомостей є непрямою ознакою недостовірності відомостей про факт поставки, що містяться у таких документах, однак не може розглядатися як беззаперечне свідчення відсутності поставки, позаяк документальне оформлення є лише формою представлення інформації про юридичний факт.

До того ж, у матеріалах справи міститься протокол загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Компані Стріт»від 29.12.2007 № 3 (а.с. 44), згідно з яким ОСОБА_1 (тобто особу, що підписала спірні податкові накладні) призначено виконуючим обов'язки директора цього товариства з наданням права без доручення діяти від його імені.

Згідно з пунктом 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Таким чином, слід погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що подані позивачем податкові накладні відповідають наведеним законодавчим вимогам та є підставою для формування даних податкового обліку Товариства.

Такі факти, як відсутність товариства з обмеженою відповідальністю «Компані Стріт»за юридичною адресою, неподання ним податкової звітності та несплата необхідної суми податкових зобов'язань за наслідками здійснення спірних операцій стосуються не позивача безпосередньо, а цього контрагента, а тому самі по собі, не у зв'язку з іншими обставинами справи, не можуть слугувати об'єктивними ознаками недобросовісності позивача як платника податку та підтверджувати отримання ним необгрунтованої податкової вигоди. Чинне податкове законодавства не пов'язує право платника на податковий кредит з повнотою відображення постачальником продукції у своїй звітності відповідних господарських операцій, з фактичною сплатою постачальником до бюджету податку на додану вартість, фактичним знаходженням підприємства-постачальника за юридичною адресою.

Доказів того, що Товариство діяла без належної обачливості та йому мало бути відомо про порушення, допущені контрагентом, так само як і доказів узгодженості дій позивача та товариства з обмеженою відповідальністю «Компані Стріт»з метою мінімізації податків ДПІ не подано.

Таким чином, висновок апеляційного суду про формування позивачем даних податкового обліку за спірними операціями з порушенням вимог податкового законодавства не ґрунтується на матеріалах справи. А відтак у апеляційного суду були відсутні підстави для скасування правильної по суті постанови Харківського окружного адміністративного суду зі спору.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Промбудтехніка" задовольнити.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2010 у справі № 2-а-40883/09/2070 скасувати.

3. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2009 у справі № 2-а-40883/09/2070 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:О.В. Муравйов І.В. Приходько