Ухвала суду № 28262165, 12.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" грудня 2012 р. м. Київ К/9991/64138/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю: секретаря Хомініч С.В.

представника позивача -Вєдєрнікової О.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20.06.2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.09.2011 року по справі №2а-4696/11/1270 за позовом Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську про визнання нечинним податкового повідомлення -рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20.06.2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.09.2011 року, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську задоволено. Визнано протиправним податкове повідомлення-рішення форми «В1»від 29.04.2011 №0000258022 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2011 на суму 50532527,00грн. та застосування штрафних санкцій на суму 01,00грн.

Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій, відповідач 28.09.2011 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 18.10.2011 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20.06.2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.09.2011 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема: п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №46/08-526 від 19.04.2011, складеного за результатом документальної невиїзної (камеральної) перевірки ЗАТ «Сєвєродонецьке об'єднання Азот»за лютий 2011 року, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення за формою «В1»від 29.04.2011 №0000258022 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2011 на суму 50532527,00грн. та застосування штрафних санкцій на суму 01,00грн.

Підставою для зменшення позивачеві суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.200.4, абз. «б»п.200.14 ст.200 розділу V Податкового кодексу України внаслідок завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку на 52532527,00грн. При цьому, податковий орган виходив з того, що атом перевірки від 28.03.2011 №222/08-5/33270581 встановлено неправильне формування позивачем податкових зобов'язань та податкового кредиту у грудні 2010 року та січні 2011 року, що вплинуло на формування податкового кредиту та суму бюджетного відшкодування у лютому 2011 року.

Порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України регламентований п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст. 200 Податкового кодексу України, вимоги якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

За виникненням від'ємного значення, визначеного виходячи із вимог п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів пп. 7.4.5 п. 7.4, 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 198 Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту, за наявності факту дотримання платником податку вимог п.п. «а»п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону, п.п. «а»п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, щодо заявлення до бюджетного відшкодування частини від'ємного значення у межах суми податку, фактично сплаченої ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару, та вимог п.п. 7.7.3 п.7.7. ст.7 Закону та п.200.7 ст. 200 Податкового кодексу України щодо подання податковому органу податкової декларації, розрахунку та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, платник податку на додану вартість має право на бюджетне відшкодування.

За результатом розгляду справи було спростовано висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 28.03.2011 №222/08-5/33270581, та встановлено правомірність формування податкового кредиту та податкових зобов'язань у грудні 2010 року та січні 2011 року.

Враховуючи вищезазначене та за встановлених судом обставин щодо виконання позивачем всіх умов, передбачених Законом України «Про податок на додану вартість»та Податковим кодексом України, висновок судів попередніх інстанцій про підтвердження права позивача на бюджетне відшкодування є правомірним.

При цьому, відхиляються як необґрунтовані посилання відповідача на порушення ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки за результатом розгляд справи було встановлено, що акт прийому-передачі природного газу від 31.12.2010 за договором поставки №06/09-2129 від 22.12.2009 підписаний особами, відповідальними за здійснення господарської операції, оформлений відповідно до умов договору та скріплений печаткою.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої та апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20.06.2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08.09.2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 -238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв