Ухвала суду № 28262065, 06.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2012 року м. Київ К-22205/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03.02.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.05.2010

у справі № 2а-19284/09/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовтрейдінжінірінг»

до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя

Головного управління Державного казначейства України у Донецькій

області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Азовтрейдінжінірінг»звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області в якому просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення, стягнути суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03.02.2010, яке залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.05.2010 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовтрейдінжінірінг»задоволено.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03.02.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.05.2010 та прийняти нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Азовтрейдінжінірінг»у задоволені позовних вимог. Касаційна скарга вмотивовані тим, що судом першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що посадовими особами Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за березень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 11 січня 2009 року по 28 лютого 2009 року, за наслідками якої була складена довідка від 19 червня 2009 року № 840/23-111/31577486 Висновками перевірки є підтвердження відображеного позивачем у декларації за березень 2009 року бюджетного відшкодування у сумі 375 405 грн. 00 коп.

З 14 вересня 2009 року по 16 вересня 2009 року відповідачем здійснена виїзна позапланова перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за червень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 1 лютого 2009 року по 28 лютого 2009 року, за наслідками якої була складена довідка від 17 вересня 2009 року № 1221/23-111/31577486 (арк. справи 39-45). Висновками перевірки є підтвердження відображеного позивачем у декларації за червень 2009 року бюджетного відшкодування у сумі 152 661 грн. 00 коп.

З матеріалів справи вбачається, що з 19 жовтня 2009 року по 20 жовтня 2009 року податковим органом була проведена невиїзна документальна перевірка достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період березень, червень 2009 року, за наслідками якої був складений акт від 20 жовтня 2009 року № 1356/23-111/31577486 (арк. справи 27-31).

На підставі зазначеного акту перевірки 20 жовтня 2009 року згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181 -III, пункту 1.8 статті 1, підпунктів 7.7.2 (а) пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 0000652300/0 яким зменшено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень, червень 2009 року у розмірі 109 910 грн. грн. 00 коп.

Підставою зменшення бюджетного відшкодування відповідачем визначені норми підпункту підпунктів 7.7.2 (а) пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, визначаються Законом України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі -Закон України «Про ПДВ»).

П.п. 7.7.1. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 п. 7 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

П.п. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»передбачено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Тобто, для отримання права на бюджетне відшкодування Законом України «Про ПДВ»встановлено додаткові дві умови:

а) перша - від'ємне значення різниці податкових зобов'язань та податкового

кредиту окремого звітного періоду повинно хоча б частково зберегтися за

наслідками наступного податкового періоду;

б) друга - таке від'ємне значення повинно бути оплачене постачальникам

товарів(послуг).

П.п. 7.7.4 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»передбачено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Як вбачається з матеріалів справи, за деклараціями з податку на додану вартість за березень 2009 року та червень 2009 року, відповідачем - Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області були надані до Управління Державного казначейства у м. Маріуполі Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області наступні висновки: від 16 листопада 2009 року про відшкодування позивачу податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у сумі 132 663 грн. 10 коп., від 16 листопада 2009 року про відшкодування позивачу податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у сумі 49 566 грн. 60 коп., від 24 листопада 2009 року про відшкодування позивачу податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у сумі 132 663 грн. 10 коп., від 24 листопада 2009 року про відшкодування позивачу податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у сумі 49 566 грн. 60 коп., від 16 грудня 2009 року про відшкодування позивачу податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у сумі 127 грн. 15 коп., від 16 грудня 2009 року про відшкодування позивачу податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у сумі 4 694 грн. 13 коп.

Листом від 24 листопада 2009 року № 1914/03-16-3978 Управління Державного казначейства у м. Маріуполі Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області, повернуті висновки про відшкодування податку на додану вартість від 16 листопада 2009 року №№ 28-241 по Товариству з обмеженою відповідальністю «Азовтрейдінжінірінг», без виконання, оскільки відсутній реєстр платників податку на додану вартість.

Державна податкова інспекція у Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області вказує на неотримання результатів зустрічних перевірок підприємств, з якими у позивача були господарські відносини, а тому вважає, що сума податку на додану вартість, яка заявлена позивачем до відшкодування 127 793 грн. 21 коп. є непідтвердженою.

Відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" право платника податку на отримання податкового кредиту не пов'язано із декларуванням постачальником своїх податкових зобов'язань. При невиконанні контрагентами покупця своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права на податковий кредит, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, стосовно того, що у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку даних податкових накладних, оскільки правильність визначення податкового кредиту, податкового зобов'язання, від'ємної різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту податковим органом не спростовується.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03.02.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.05.2010 у справі № 2а-19284/09/0570 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін. Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03.02.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.05.2010 у справі № 2а-19284/09/0570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко