Ухвала суду № 28262023, 06.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" грудня 2012 р. м. Київ К/9991/22987/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Сандрачук Я.В.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 06.12.2012 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська гірничо-металургійна компанія - Одеса" на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012

у справі № 2а/1570/7911/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська гірничо -

металургійна компанія - Одеса"

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Українська гірничо-металургійна компанія - Одеса" звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000852350/0 від 12.05.2011.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15.12.2011 позовні вимоги задоволено, визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000852350/0 від 12.05.2011.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15.12.2011 скасовано, прийняте нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань правомірності визначення залишку від'ємного значення податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступних податкових періодів за період лютий 2011 року та складено акт №2577/23-512/31005894 від 28.04.2011.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000852350/0 від 12.05.2011, яким зменшено позивачу розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2011 року на 2796407 грн.

Перевіркою встановлено порушення п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу позивачем завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26) на суму 2796407 грн.

Задовольняючи позивні вимоги суду першої інстанції виходив з того, що за змістом пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, що передує звітному. У зв'язку з цим визначення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, може здійснюватися за будь-який попередній податковий період, а не лише за період, що передував звітному.

Реальність укладених позивачем договорів з контрагентами та наявності правових підстав для формування позивачем валового доходу, валових витрат, податкового кредиту з податку на додану вартість по податкових зобов'язанням з податку на додану вартість за вищевказаними договорами у періоді, за який здійснювалась перевірка.

Залишаючи позовні вимоги без задоволення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем допущено порушення декларування від'ємного значення на суму 2796407 грн.

Зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за лютий 2011 року стали не конкретні господарські операції, а методологічні помилки в заповненні декларацій з податку на додану вартість, які стосуються відображення від'ємного значення.

Позивач декілька разів змінював статус цього від'ємного значення, при цьому періоди виникнення від'ємного значення однакові. В додатку № 2 до декларації за квітень 2010 року від'ємне значення за період з червня 2008 року по березень 2010 року в сумі 2728314 грн. показане позивачем як оплачена, в деклараціях з липня 2010 року по лютий 2011 року зазначена сума показана, але як неоплачена.

Колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до п. 200.4. Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України -сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після

бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового

кредиту наступного податкового періоду.

За змістом пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, що передує звітному. У зв'язку з цим визначення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, може здійснюватися за будь-який попередній податковий період, а не лише за період, що передував звітному.

Сума податку, фактично сплачена у попередніх податкових періодах, визначається із сум які були включені до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та не брали участі у розрахунках бюджетного відшкодування протягом попередніх податкових періодів або не погашали податкові зобов'язання наступних звітних періодів.

Позивачем під час проведення перевірки зроблено висновок, що основною причиною наявності від'ємного значення по податку на додану вартість є перерахування авансових платежів постачальникам товарів.

Закон України „Про податок на додану вартість" та Податковий кодекс України не пов'язують право на бюджетне відшкодування, лише з оплатою, проведеною у попередньому періоді за операціями з придбання товару, здійсненими у такому попередньому податковому періоді, та з формуванням, у зв'язку з цим податкового кредиту у такому попередньому податковому періоді, а лише обмежує суми від'ємного значення, які фактично можуть бути відшкодовані платнику, фактичною оплатою податку на додану вартість постачальникам товарів у попередньому податковому періоді.

В свою чергу, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство не містить обмежень щодо декларування податкового кредиту з податку на додану вартість після дати, з якою Закон України „Про податок на додану вартість" пов'язує право на його виникнення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції помилково скасував постанову суду першої інстанції, яка є законною та обґрунтованою.

Відповідно до ч. 1 ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська гірничо-металургійна компанія - Одеса" на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012 у справі № 2а/1570/7911/2011 задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а постанову суду першої інстанції залишити в силі.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Українська гірничо-металургійна компанія - Одеса" задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012 у справі № 2а/1570/7911/2011 скасувати.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15.12.2011 у справі № 2а/1570/7911/2011 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко