Ухвала суду № 28262013, 06.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2012 року м. Київ К-19790/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.04.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.02.2010

у справі № 2-27/5018.1-2007А

за позовом Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно -каналізаційного господарства м. Керчі»

до Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим

про визнання недійсним повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно -каналізаційного господарства м. Керчі»звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим про визнання недійсним повідомлення-рішення.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.04.2009 позовні вимоги задоволені.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.02.2010 постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.04.2009 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивовані тим, що судами першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що посадовими особами відповідача проводилася невиїзна перевірка позивача з питання своєчасності сплати Узгодженого податкового зобов'язання по податку на додану вартість позивачем за червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2004, за результатами якої складено акт № №321/15-2/19195199. від 22.02.2006 року.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», а саме позивачем, за думкою відповідача, несвоєчасно сплачувався податок на додану вартість у перевіряємому періоді.

Державною податковою інспекцією м. Керчі Автономної Республіки Крим прийняте податкове повідомлення-рішення № №0000711502/1 від 21.03.2006 року, яким позивачу на підставі вищезазначеного акту перевірки визначено суму податкового зобов'язання 463014,47 грн.

При розгляді скарги на вказане рішення ДПА в АР Крим рішенням від 29.05.2006 р. №1068/10/25-007 по результатам розгляду скасувала податкове повідомлення - рішення №0000711502/1 від 21.03.2006 р. в частині застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 436397,99 грн. ( 50% ), прийняте у відношенні позивача по справі рішення Керченської МДПІ №3541/10/25-0 від 21.03.2006 р., прийняте по результатам розгляду первинної скарги позивача у вказаній частині і зобов'язала Керченську МДПІ прийняти у відношенні позивача податкове повідомлення -рішення на суму 174559,19 грн. (штрафні санкції у розмірі 20% за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкового зобов'язання по податку на додану вартість).

На підставі викладеного, у відношенні позивача відповідачем по справі було прийняте спірне податкове повідомлення -рішення №0000711502/2 від 07.06.2006 р. про застосування штрафних санкцій у розмірі 26616,48 грн.

Відповідно до вимог ст.9 ч.3 Закону України «Про систему оподаткування»від 25 червня 1991 року №1251-XII обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». У разі ліквідації юридичної особи заборгованість з податків і зборів (обов'язкових платежів) сплачується у порядку, встановленому законами України. У разі укладення мирової угоди у процедурі провадження у справі про банкрутство заборгованість з податків і зборів (обов'язкових платежів) сплачується у розмірах, визначених мировою угодою, укладеною у порядку, встановленому законами України.

Підпунктом 17.1.7 п.17.1 с.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року №2181-III встановлено, що, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.

З таких обставин висновки судів попередніх інстанцій про те, що відповідач неправомірно змінював призначення платежів в платіжних документах Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі»про перерахування коштів, направлених на оплату податків, помилково встановив порушення позивачем строків сплати податкових платежів за узгодженими податковими зобов'язаннями, безпідставно нарахував штрафні санкції відповідають вимогам закону.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем неправомірно встановлено відсутність у позивача права нараховувати амортизацію згідно правил статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тому неправильно обрахований загальний оподатковуваний доході та відповідно неправильно вирахуваний податок.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.04.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.02.2010 у справі № 2-27/5018.1-2007А слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим відхилити.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.04.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.02.2010 у справі № 2-27/5018.1-2007А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко