Ухвала суду № 28261962, 06.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2012 року м. Київ К-23092/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.11.2008 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2010

у справі № 2-а-5895/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласуня -М»

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси

про визнання протиправним податкового повідомлення -рішення та його скасування

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласуня -М»звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання протиправним податкового повідомлення -рішення та його скасування.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20.11.2008 позов задоволено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2010 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.11.2008 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням судів, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить суд скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.11.2008 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2010 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої та апеляційної інстанції, відповідачем проведено планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, та складено акт №9503/23-10/30914155 від 24.10.2007. На підставі вказаного акту 06.11.2007 року відповідач прийняв податкове повідомлення рішення №0001192200/0 про нарахування податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток нерезидентів, у тому числі за штрафними санкціями на суму 2948,28грн.

За наслідками розгляду скарги позивача відповідачем прийнято рішення №57890/10/25-0012від 27.11.07, яким скаргу позивача задоволено, а рішення №0001192200/0 від 06.11.2007 скасовано.

28.11.2007 відповідач прийняв податкове повідомлення рішення №0001312200/0 від 28.11.2007 про нарахування позивачу податкового зобов'язання з

податку на прибуток нерезидентів на суму 2898,96грн., з яких 966,32грн. -основний платіж, 1932,64грн. -штрафні санкції.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що підставою для нарахування податку на прибуток нерезидентів та застосування штрафних санкцій стало те, що під час виконання умов договору купівлі -продажу устаткування № УА 19.07.05/01 від 19.07.2005, укладеного між позивачем та Фірмою „Вестфаліясердж" ГМБХ, позивач не нарахував та не сплатив податок на прибуток нерезидента до бюджету, який складався з відсотків за користування товарним кредитом у розмірі 737,62 евро та 260,73 евро.

З договору купівлі-продажу УА 19.07.05/01 від 19.07.2005, укладеного між позивачем та Фірмою Вестфаліясердж ГМБХ та копії свідоцтва платника податку вбачається, що Фірма Вестфаліясердж ГМБХ є резидентом Федеративної республіки Німеччина та знаходиться в Німеччині, у м. Бенене.

Згідно п.13.1 ст. 13 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" будь -які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти: а) проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом.

Відповідно до п.13.2 ст. 13 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідно до умов договору УА 19.07.05/01 від 19.07.2005 укладеного між позивачем та Фірмою Вестфаліясердж ГМБХ, Фірма Вестфаліясердж ГМБХ зобов'язалась передати позивачу обладнання для охолодження молока загальною вартістю 30744 євро, які покупець сплачує частково: 10 % вартості обладнання -авансом, 3074,40 євро до 30.12.2005р., 3074,40 +737,62 євро до 31.05.2006 року, 4611,60 євро +260,73 євро до 31.07.2006 року, 7686 +1020,94 євро до 31.05.2007 року, 9223,20 +111,74 євро до 30.07.2007р., з яких 737,62 євро та 260,73 євро на які відповідачем нараховані податкові зобов'язання це відсотки за відстрочку платежів, тобто товарний кредит.

Відповідно до ст. 7 Угоди між Україною та Федеративною Республікою Німеччиною «Про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і майно»від 03.07.1995 р., яка ратифікована 22.11.1995р. згідно з Законом України „Про ратифікацію Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і майно", набрала чинності 04.10.1996р., прибуток підприємства Договірної держави оподатковується тільки у цій Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює комерційній діяльності у другій Договірній державі, якщо тільки це підприємство не здійснює комерційної діяльності у другій договірній державі через розташоване в ній постійне підприємство; якщо підприємство здійснює комерційну діяльність, як вказано вище, прибуток підприємства може оподатковуватися в другій Державі, але тільки у тій частині, що відноситься до цього постійного підприємства.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що Фірма Вестфаліясердж ГМБХ як нерезидент, на території України комерційної діяльності не здійснювала та представництв не створювала, а тому доходи вказаної фірми отримані згідно договору купівлі - продажу № УА 19.07.05/01 від 19.07.2005 не можуть бути оподатковані згідно Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств".

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, щодо того, що нормами Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" та Угоди між Україною та Федеративною Республікою Німеччиною про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і майно від 03.07.1995 року, які регулюють питання уникнення подвійного оподаткування, не передбачено подання агентом до податкових органів з метою уникнення подвійного оподаткування доходів, отриманих нерезидентами в Україні, документів, які підтверджують поширення на цих нерезидентів положень міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування чи підтверджень того, що вони мають переваги відповідно до цих договорів.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.11.2008 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2010 у справі № 2-а-5895/08 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси відхилити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20.11.2008 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2010 у справі № 2-а-5895/08 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров

С.Е. Острович

О.І. Степашко