Ухвала суду № 28261956, 06.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" грудня 2012 р. м. Київ К/9991/14370/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Сандрачук Я.В.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 06.12.2012 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційні скарги Управління Держаної казначейської служби України у м. Луганську, Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06.12.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.02.2012

у справі № 2а-8603/11/1270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Авіакомпанія „ЮТейр -

Україна"

до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.

Луганську,

Головного управління Державного казначейства України в

Луганській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -

рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування податку на

додану вартість

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Авіакомпанія „ЮТейр - Україна" звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000372360 від 20.05.2011 та стягнення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за лютий 2011 року у сумі 791000 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 06.12.2011 позовні вимоги задоволено у повному обсязі, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції у м. Луганську № 0000372360 від 20.05.2011, стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Авіакомпанія „ЮТейр-Україна" бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2011 року на суму 791000 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.02.2012 постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06.12.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідачі звернулись до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційні скарги вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми відшкодування податку на додану вартість у сумі 791000 грн. за лютий 2011 року на рахунок платника у банку, яка виникла за рахунок від'ємного значення по податку на додану вартість, що декларувалось в січні 2011 року та складено акт за № 296/23-616/36129430 від 20.05.2011.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення -рішення № 0000372360 від 20.05.2011, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування за декларацією за лютий 2011 року на 791000 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 187.1, ст. 187., п. 200.4, ст. 200 Податкового кодексу України, завищено заявлену суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за лютий 2011 року на суму 791000 грн.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше, а саме: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

На момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Таким чином, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств".

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Податковим кодексом України не передбачено як умову сплату цих сум до бюджету.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність і негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційні скарги Управління Держаної казначейської служби України у м. Луганську, Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06.12.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.02.2012 у справі № 2а-8603/11/1270 залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Управління Держаної казначейської служби України у м. Луганську, Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06.12.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.02.2012 у справі № 2а-8603/11/1270 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко