Ухвала суду № 28261943, 06.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" грудня 2012 р. м. Київ К-1692/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.08.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2009

у справі № 2а-50/08/1370

за позовом Приватного підприємства „Нова реальність"

до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова

про визнання нечинними податкових повідомлень -рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „Нова реальність" звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень №22779/10/23-2/3 від 24.04.2008, №4833/10/10/23-2/2 від 24.04.2008.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28.08.2008 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2009 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.08.2008 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції Державна податкова інспекція у Франківському районі м. Львова оскаржила їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивовані тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань правових відносин з ПП „Тім-сервіс" за період з 01.07.2005 по 01.07.2006 та складено акт №3515/23-2/20832688 від 24.09.2007.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення рішення: № 4833/10/23-2/2 від 24.04.2008, яким платнику податків визначено суму штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток в розмірі 162114 грн., №22779/10/23-2/3 від 24.04.2008, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1157319 грн.

Перевіркою встановлено, що позивачем отримало накладні на придбання товару від ПП „Тім-сервіс", а вартість придбаних товарів в сумі 2444106, 60 грн. без податку на додану вартість неправомірно віднесено до складу валових витрат.

Відповідно до п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи зі змісту пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат у позивача-емітента простих векселів є, зокрема, дата оприбуткування товарів, яка припадає на податковий період. Таким чином, позивач правомірно, відповідно до вимог чинного законодавства, збільшив валові витрати з операції купівлі-продажу у тому податковому періоді, в якому відбулось оприбуткування придбаних товарів.

Статтею 12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено порядок перегляду розміру валових витрат і валових доходів у зв'язку із застосуванням процедур урегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості.

Так, відповідно до пп. 12.1.5 п. 12.1 цієї статті платник податку-покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів, і або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій: а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості, передбаченого договором чи визнаною претензією; б) або 30-й календарний день від дня прийняття судом рішення про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) чи вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Платник податку - боржник у зобов'язальних відносинах, які були предметом судового розгляду і по суті яких судом постановлено рішення на користь кредитора, - повинен здійснити перегляд валових доходів у порядку, передбаченому пп. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", що спростовує покликання сторони апелянта на те, що не можуть братись судом до уваги те, що вексельна форма розрахунків не передбачає фактичного зарахування коштів як компенсації за отриманий товар (роботи, послуги), а тому не може бути віднесена до валових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем відповідно до пп. 11.2.1. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" , оприбутковано товар, тому підприємство мало право віднести суму по оплаті за векселями до валових витрат.

Однак суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України про оподаткування прибутку підприємств", підприємство мало понести витрати за товар, сплативши коштами, матеріальними або не матеріальними фондами.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 220 названого Кодексу не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не буди встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відтак відповідно до вимог частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справу слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції. У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, встановити обставини, зазначені в цій ухвалі, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку, правильно застосувати норми матеріального і процесуального права й прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.08.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2009 у справі № 2а-50/08/1370 слід задовольнити частково, судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.08.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2009 у справі № 2а-50/08/1370 скасувати.

Справу № 2а-50/08/1370 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко