Ухвала суду № 28261931, 13.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2012 року м. Київ К-21424/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09.02.2009 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2010

у справі № 2-а-3988/08/1570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро -Електро»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси

про скасування податкових повідомлень -рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро -Електро»звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень -рішень.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09.02.2009 позов задоволено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2010 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09.02.2009 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням судів, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить суд скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09.02.2009 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2010 та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідачем проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 по 30.09.2007 та складено акт №2749-23-02-31693288/275 від 04.12.2007.

Перевіркою виявлено порушення позивачем пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.7.2.1 пп.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" п.8 ст. 6, пп.8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", а саме: завищення валових витрат на суму 116 666 грн., у тому числі за 4 квартал 2006 року на 58 333 грн., за 3 квартал 2007 року на 58 333 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення рішення: №0004312301/0 яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 29 166 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 11 666 грн., №0004322301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 6 667 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3 333 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що між позивачем та Приватним підприємством "Кооптрейд" укладено договір оренди нежитлового приміщення №47 від 01.03.2006, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 14, на строк до 31.12.2006 з орендною платою у розмірі 7 000 грн. за місяць.

В 2006 та 2007 роках позивач укладав з Приватним підприємством "Протехнік-006" договори оренди нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 14, з орендною платою у розмірі 70 000 грн. по закінченню договору оренди.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які отримуються (виготовляються) таким платником податку для подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажу продукції (робіт, послуг) та охороною праці. Будь -які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку не належать до складу валових витрат.

Відповідно до ст. 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, стосовно того, що законодавством України не передбачено обов'язок позивача надавати до перевірки документи на право власності майна -нежилих приміщень яке надавалось в оренду Приватними підприємствами «Кооптрейд» і «Протехнік-006»та документи, що підтверджують повноваження позивача на укладення договорів оренди.

Згідно п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку;ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. При порушенні постачальником порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

Відповідно до пп.7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Підставою для зменшення складу податкового кредиту на суму витрат по сплаті податку є лише відсутність податкової накладної.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, стосовно того, що відповідачем неправомірно прийняті податкові повідомлення -рішення, оскільки суду першої інстанції позивачем було надано копію податкової накладної з зазначенням відомостей, визначених законодавством України, а отже позивач обґрунтовано формував свій податковий кредит по податку на додану вартість.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09.02.2009 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2010 у справі № 2-а-3988/08/1570 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси відхилити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09.02.2009 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2010 у справі № 2-а-3988/08/1570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров

С.Е. Острович

О.І. Степашко