Ухвала суду № 28260289, 20.12.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Стойка В.В.

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2012 року справа №2а/0570/13784/2012

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гімона М.М., суддів Блохіна А.А., Карпушової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщені суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року у справі № 2а/0570/13784/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Спецметаллпром» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Спецметаллпром» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення задоволені. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0007542341 від 05 жовтня 2012 року.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень є встановлення порушень позивачем податкового законодавства при господарських операціях з ПП «Під ключ». Підставою для таких висновків є відсутність факту поставки від ПП «Під ключ» до позивача та незаконне формування податкового кредиту з цим підприємством. Наведене, на думку апелянта, свідчить про відсутність реального товарного характеру господарських операцій позивача та нікчемність укладених з ПП «Під ключ» угод.

Сторони до суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАСУ справу розглянуто у порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку, що останню необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач є юридичною особою, перебуває на податковому обліку у відповідача, є платником податку на додану вартість.

Посадовими особами відповідача була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Під ключ» у вересні 2011 року, за результатами якої було складено акт перевірки № 1389/22-1/23985228 від 21 вересня 2012 року.

Згідно Акту перевірки, встановлено порушення позивачем п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого до складу податкового кредиту віднесено вартість майнових прав, не пов'язаних з господарською діяльністю в наслідок чого занижено податок на додану вартість у вересні 2011 р. на суму 731737 грн. Висновок відповідача ґрунтується на тому, що за податковою адресою ПП «Під ключ» не знаходиться, там не виявлено жодних первинних та бухгалтерських документів, що засвідчують здійснення господарської діяльності, про що також свідчить акт ДПІ у м. Житомирі № \22-2\33020013 від 08.2012 р. В результаті перевірки також було встановлено, що ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "Спецметаллпром" сформовано податковий кредит на підставі виписаних ПП «Під ключ» податкових накладних у вересні 2011 року на загальну суму 731737 грн. за договором купівлі-продажу прав № 64/нп/щ від 04.07.11 р. та за договором купівлі-продажу майнових прав № 65/нп/щ від 05.07.11 р. Таким чином, відповідач зробив висновок, що ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "Спецметаллпром" включило до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість майнових прав придбаних у ПП «Під ключ» за нікчемною угодою.

05.10.2012 року на підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007542341, яким позивачем збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 731737 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 365869 грн.

Також судом встановлено, що 04 липня 2011 року між ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "Спецметаллпром" (Покупець) та ПП «Під ключ» (Продавець), було укладено договір купівлі - продажу майнових прав № 64/нп/щ (а.с.23-25).

05 липня 2011 року між ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "Спецметаллпром" (Покупець) та ПП «Під ключ» (Продавець) було укладено договір купівлі - продажу майнових прав № 65/нп/щ (а.с.26-28).

Предметом зазначених договорів є майнові права на нежитлове приміщення.

На підтвердження фактичного виконання умов зазначеного договору позивачем надані наступні належним чином оформлені первинні документи, а саме акт № 1 від 09.09.2011 року приймання - передач майнових прав до договору купівлі -продажу майнових прав № 64/нп/щ від 04.07.2011 року, акт № 1 від 21.09.2011 року приймання - передач майнових прав до договору купівлі-продажу майнових прав № 65/нп/щ від 05.07.2011 року; податкові накладні; витяги з реєстру отриманих податкових накладних; акти про залік взаємних вимог від 09.09.2011 року, від 21.09.2011 року.

Суму ПДВ згідно зазначених вище податкових накладних позивач відніс до складу податкового кредиту, що відобразив у податковій декларації з ПДВ за вересень 2011 року (а.с.96-97).

Крім того, на підтвердження реальності господарської операції та наявності у ПП «Під ключ» майнових прав, що були передані надалі позивачу, до матеріалів справи долучені копії договору генерального підряду № 69 від 10.10.2007, акт готовності об'єкта до експлуатації від 10.12.2010, акт прийому передачі майна від 12.12.2008 р. (а.с.126-139, 152).

Вказані обставини знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді справи.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача про те, що здійснений правочин між позивачем та ПП «Під ключ» є нікчемним, свого підтвердження не знайшли, вони є лише припущеннями відповідача, на підставі яких відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про задоволення позову зроблені на підставі всебічно досліджених доказів, обставинам справи дана правильна правова оцінка, а при прийнятті рішення вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.3.ПКУ, Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 198.6. ПКУ, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Аналіз вказаних норм свідчить, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем податковий кредит з податку на додану вартість за перевірені періоди по фінансово-господарським операціям з ПП «Під ключ» сформовано з дотриманням вимог Податкового кодексу України.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину. Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В акті перевірки відповідач зазначає, що є підстави вважати правочини нікчемними на підставі ст. 228 ЦК України як такі, що порушують публічний порядок.

Частиною 1 ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що відповідачем відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено, що сторони, укладаючи зазначені угоди, мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, такою, як несплату податків.

Крім того, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що на момент здійснення відповідачем перевірки реальність господарської операції між позивачем та ПП «ПІД КЛЮЧ» підтверджено первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, то суд приходить до висновку, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України. А отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ПП «Під ключ» і правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми понесених витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, спір за суттю вирішений вірно, підстави для скасування судового рішення відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року у справі № 2а/0570/13784/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Спецметаллпром» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Колегія суддів М.М. Гімон

А.А. Блохін

О.В. Карпушова