Постанова № 28258609, 11.12.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2012 р. Справа № 2а-1622/852/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 12.10.2012р. по справі № 2а-1622/860/12 за позовом ОСОБА_1 до Октябрьського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції, третя особа - Управління пенсійного фонду України в Октябрському районі м. Полтави про визнання незаконною постанови про закінчення виконавчого провадження,-

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2012 року позивач звернувся до Октябрського районного суду м. Полтава з позовом до Октябрьського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції, третя особа - Управління пенсійного фонду України в Октябрському районі м. Полтави про визнання незаконною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 25.07.2012 р. № ВП 32579678.

Постановою Октябрського районного суду м. Полтава від 12.10.2012 р. у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено у повному обсязі.

ОСОБА_1 не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 12.10.2012 р. та прийняти нову про задоволення позовних вимог.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу позивачем було вказано, постанова суду першої інстанції порушує норми процесуального права, а також його права на судовий захист.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи, позивачем надана заява про розгляд справи без його участі.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом першої інстанції встановлено, що 25.07.2012 року за № 32579678 Октябрським ДВС Полтавського МУЮ винесено постанову про закінчення виконавчого провадження по виконавчому листу № 2-а-6373 виданого 10.05.2012 року Октябрським районним судом м. Полтави про перерахунок та нарахування ОСОБА_1 пенсії, згідно вимог ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»по другій групі інвалідності в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, з виконанням приписів ст.. 67 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв'язку із збільшенням розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян, та провести виплату нарахованих сум.

Згідно повідомлення УПФ Октябрського району м. Полтава № 9864/04-11 від 10.07.2012 року здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволені позову, виходив з того, що відповідач правомірно виніс постанову про закінчення виконавчого провадження.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання.

Частинами 1, 2 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Як встановлено положеннями ч.2 ст.1 Закону України "Про державну виконавчу службу" завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом. Система органів державної виконавчої служби визначена у статті 3 цього Закону.

При винесенні постанов про закінчення виконавчого провадження державний виконавець керувався п. 8 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», яка передбачає повернення виконавчого документа до суду у разі, якщо виконати рішення без участі боржника неможливо.

Положеннями ст. 11 того ж Закону встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Зокрема, державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Відповідно п. 8 ч. 1 ст. 49 Виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Колегія судів зазначає, що боржником на виконання виконавчого листа № 2-а-6373 виданого 10.05.2012 року Октябрським районним судом м. Полтави було лише нараховане пенсію ОСОБА_1, згідно вимог ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»по другій групі інвалідності в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, з виконанням приписів ст.. 67 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв'язку із збільшенням розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян але дана пенсія виплачена не була позивачу.

На підставі вищевикладеного вбачається, що боржником не було в повному обсязі виконано рішення згідно з виконавчим документом, а тому у державної виконавчої служби відсутні підстави для закриття виконавчого провадження за № 32579678.

Крім того суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При цьому, враховуючи позицію Європейського суду з прав людини, висловлену в рішенні від 20 липня 2004 року по справі «Шмалько проти України», в якому Суд наголосив , що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.97 р., Reports of Judgments and Decisions 1997-II, с. 510, п. 40).

Крім того, вказаним рішенням Європейського суду з прав людини, зазначено, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів на виправдання неспроможності виконати судове рішення про виплату боргу.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про правомірність прийнятої відповідачем постанови про закінчення виконавчого провадження від 25.07.2012 р. № ВП 32579678.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Підстави для скасування судового рішення та ухвалення нового закріпленні в ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права, неповно з'ясував обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, дав неналежну оцінку доказам, а його висновки не відповідають фактичним обставинам справи, колегія судів вважає за необхідне, відповідно до ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 159, 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 12.10.2012р. по справі № 2а-1622/852/12 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Октябрьського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції, третя особа - Управління пенсійного фонду України в Октябрському районі м. Полтави про визнання незаконною постанови про закінчення виконавчого провадження - задовольнити в повному обсязі.

Визнати незаконною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 25.07.2012 р. № ВП 32579678.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Чалий І.С.Судді Зеленський В.В. Пянова Я.В.