Ухвала суду № 28258658, 12.12.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2012 р.Справа № 2а-1670/5982/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.10.2012р. по справі № 2а-1670/5982/12

за позовом Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.10.2012 року адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м.Полтаві про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 30 липня 2012 року № 0002591703.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 20 березня 2012 року № 0000841703.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1030 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позову. Апелянт зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з»ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин вимоги Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст.177,198 Податкового Кодексу України та положення ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повного та об»єктивного розгляду справи.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу згідно п.2 ч.1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ФОП ОСОБА_1 22 липня 2004 року зареєстрований як фізична особа-підприємець (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) виконавчим комітетом Полтавської міської ради (свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії В00 № 790051) (а.с. 10). Позивач перебуває на податковому обліку у ДПІ у м. Полтаві.

Відповідачем у період з 10 лютого 2012 року по 23 лютого 2012 року проведено документальну планову перевірку вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_1 за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року.

За результатами перевірки 06 березня 2012 року складено акт № 62/173/НОМЕР_3 (а.с. 19-32), в якому, зокрема, зафіксовано порушення:

- пункту 2 статті 9 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження державного регулювання господарської діяльності", статті 11 Закону України "Про поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення", а саме: здійснення виробництва корпусів кумулятивних зарядів (вибухових матеріалів промислового призначення) без ліцензії (дозволу) Державної служби гірничого нагляду.

- пункту 177.2 статті 177 Податкового Кодексу України внаслідок чого додатково визначено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за 2011 рік в сумі 33184,67 грн.,

- підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", статті 198 Податкового Кодексу України, а саме: завищено податковий кредит з податку на додану вартість, та додатково визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 59920,90 грн. у тому числі по періодах:

за липень 2009 року - 4560,00 грн.

за грудень 2009 року - 851,20 грн.

за лютий 2010 року - 662,50 грн.

за червень 2010 року - 3125,00 грн.

за жовтень 2010 року - 5460,00 грн.

за грудень 2010 року - 6000,00 грн.

за травень 2011 року - 15622,20 грн.

за червень 2011 року - 14160,00 грн.

за липень 2011 року - 4740,00 грн.

за серпень 2011 року - 3 160,00 грн.

за вересень 2011 року - 1580,00 грн.

На підставі акта перевірки від 06 березня 2012 року № 62/173/НОМЕР_3 податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 20 березня 2012 року № 0000841703 (а.с. 8), яким позивачу збільшено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 59920,90 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 7535,68 грн. та № 0000851703 (а.с. 9), яким позивачу донараховано податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 33184,67 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2331,07 грн.

ФОП ОСОБА_1 донараховані податкові зобов'язання та штрафні (фінансові) санкції не сплатив, а податкові повідомлення-рішення про їх застосування оскаржив в адміністративному порядку. За результатами процедури апеляційного узгодження податкових повідомлень-рішень від 20 березня 2012 року № 0000841703 та № 0000851703 вищий контролюючий орган задовольнив скаргу позивача частково: податкове повідомлення-рішення від 20 березня 2012 року № 0000841703 залишив без змін, а податкове повідомлення-рішення від 20 березня 2012 року № 0000851703 скасував та виніс податкове повідомлення-рішення від 30 липня 2012 року № 0002591703 (а.с. 204), яким позивачу збільшено податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 31114,44 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 7778,61 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в ході судового розгляду знайшов підтвердження факт порушення спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин.

Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем у 2011 році до складу валових витрат відносилися витрати по придбання корпусів для зарядів, які не використовувалися в господарській діяльності в кількості 9430,00 шт., в зв'язку з чим платником завищено валові витрати у сумі 196311,00 гри. (без І1ДВ). В підтвердження оплати за придбані ТМЦ (корпус ЗП2 та кришки) на перевірку надано платіжні доручення від ДП "Знамя" (143109916012) та ТОВ "Лінда Стар" (37363810) на загальну суму 196311,00грн.

ФО-П ОСОБА_1 на перевірку не надано товарно - транспортні накладні на перевезення ТМЦ від ТОВ «ЛІНДА СТАР», не надані первинні документи (накладні) на отримання ТМЦ, не надані документи, згідно яких деталі до зарядів передавалися до НІЦ матеріалообробки вибухом ім. Патона, на_давальницьких умовах. Відповідно до наданих платником пояснень позивачем суду першої інстанції надання складових (запчастин) для виготовлення зарядів до НІЦ матеріалообробки вибухом ім. Патона здійснюється без будь - яких документів, тобто не облікованих, а запчастини зберігаються у власному гаражі.

Також, ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова проведено зустрічну звірку ТОВ «Лінда - Стар» за результатами якої складено акт від 15.09.11 №3903/182/37363810. яким встановлено нікчемність укладених угод.

Крім того, у відповідності до вимог ст.13 Закону України «Про поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення» від 23.12.04 року №2288-ІУ: "Вибухові матеріали зберігаються у спеціальних місцях, де виключається можливість несанкціонованого доступу, забезпечується їх схоронність, додержання комплексу вимог технічної безпеки, які встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань нагляду за охороною праці та державного гірничого нагляду, за дозволом управління (відділу) адміністративної служби міліції головних управлінь Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, місті Києві, Київській області, управлінь Міністерства внутрішніх справ України в областях, місті Севастополі, що видається за погодженням територіального органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань нагляду за охороною праці та державного гірничого нагляду. "

У відповідності до вимог ст.14 Закону України «Про поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення» від 23.12.04 року №2288-ІУ: "Облік вибухових матеріалів здійснюється на всіх стадіях поводження з ними в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань нагляду за охороною праці та державного гірничого нагляду за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України.

Тобто, прийом запчастин до зарядів в НІЦ ім. Патона не може здійснюватися без документів.

Крім того, у підприємця відсутні складські приміщення для зберігання залишків деталей. Викладене свідчить, про нереальність вчинення господарських операцій між контрагентами.

Таким чином, матеріалами справи встановлено завищення валових витрат за 2011 рік на суму 196 311,00 грн. та додатково визначено податкове зобов'язання по ПДФО у сумі 33184,67 грн.

Щодо визначення платнику податкових зобов'язань по ПДВ.

У перевіряємому періоді платником до складу податкового кредиту відносилися суми ПДВ пов'язані з придбанням корпусів для зарядів, які не використовувалися в господарській діяльності в кількості 25158,00 шт., в зв'язку з чим платником завищено податковий кредит на суму 59920,90 грн.

Так, згідно наданих платником документів у 2009 році закуплено 14500,00 шт. корпусів ЗП2 для зарядів, до НІЦ ім. Патона передано для спорядження 9440.00 шт. корпусів, які в подальшому реалізовані ВАТ "Карпатське управління геофізичних робіт", 612 шт. корпусів використані для перфорованої стрічки. Залишок невикористаних в господарській діяльності корпусів станом на 01.01.2010р. становить 4448,00 шт.

Згідно матеріалів справи позивачем у 2010 році закуплено 21750,00 шт. корпусів ЗП2 для зарядів, до НІЦ ім. Патона передано для спорядження 7000,00 шт. корпусів, які в подальшому реалізовані ВАТ "Карпатське управління геофізичних робіт", 1470 шт. використані для виготовлення перфорованої стрічки., 2000 шт. реалізовані ФО-П ОСОБА_3 (НОМЕР_7). Залишок невикористаних в господарській діяльності корпусів станом на 01.01.2011р. становить 11280,00 шт.

Платником у 2011 році закуплено 22100,00 шт. корпусів ЗП2 для зарядів. До НІЦ ім. Патона передано для спорядження 11000,00 шт. корпусів, які в подальшому реалізовані ВАТ

"Карпатське управління геофізичних робіт" - 4945 шт., ФО-П ОСОБА_3(НОМЕР_7» - 6725 шт., ФО-П ОСОБА_4 (НОМЕР_6) - 1000 шт., 720 шт. використані для виготовленні перфорованої стрічки. Залишок невикористаних в господарській діяльності корпусів станом на /01.01.2012р. становить 9430,00 шт.

У платника відсутні - спеціалізовані складські приміщення для зберігання запчастин для зарядів (згідно наданих пояснень).

Враховуючи викладене, позивач за 2009 рік на порушення пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 ЗУ ,,Про податок на додану вартість" до складу податкового кредиту відніс суми ПДВ пов'язані з придбанням корпусів для зарядів у кількості 4448,00 шт., які не використано в господарській діяльності, в зв'язку з чим. платнику визначено податкове зобов'язання по ПДВ на загальну суму 5411,20 грн.

За 2010 рік ФО-П ОСОБА_1 на порушення пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 ЗУ „Про податок на додану вартість" до складу податкового кредиту відніс суми ПДВ пов'язані з придбанням корпусів для зарядів у кількості 11280,00 шт., які не використано в господарській діяльності, в зв'язку з чим платнику визначено податкове зобов'язання по ПДВ на загальну суму 15247,50 грн.

За 2011 рік позивач в порушення п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-УІ до складу податкового кредиту відніс суми ПДВ пов'язані з придбанням корпусів для зарядів у кількості 9430,00 шт., які не використано в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, в зв'язку з чим платнику визначено податкове зобов'язання по ПДВ на загальну суму 14 842,20 грн.

Господарська діяльність - будь яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п.1.32 ст.1 Закону про прибуток в редакції Закону України від 18.11,97р. № 639/97-ВР).

Згідно ст.13 Декрету №13-92 та Додатку N 7 до Інструкції про прибутковий податок з громадян (в редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 14.02.2001 р. N 53). оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

Вимогами Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами і доповненнями, далі по тексту Закон № 334/94-ВР, Закон про прибуток)визначено:

п. 5.1 ст. 5: "Валові витрати виробництва та обігу (далі-валові витрати) - сума будь- яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності".

пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5: "...Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку".

Законом України від 16.07.1999р. № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено:

відповідно до частини 2 статті 3 Закону України від 16.07.99р. №996-ХІУ «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку грунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Тобто первинні документи з відображення господарських операцій є основою і для податкового обліку. Згідно з пунктом 2.7 і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами та відомствами України;

п.1 ст.9: "Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо не неможливо - безпосередню після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

п.2 ст.9: "Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату місце складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст, обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції".

Первинний документ - це документ, що містить в собі вихідну інформацію.

Тобто, проведення будь - якої господарської операції фіксується і підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Стосовно використання в господарській діяльності транспортних та транспортно- експедиційних послуг законодавчими актами передбачено:

відповідно ст.1 „Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні", затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363 (далі по тексту - Наказ №363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568) „ Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи".

Згідно з п.1, 5 ст. 11 „Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно- транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Пунктом 7. 9 статті 11 Правил визначено, що „Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника, другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертин екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику. Час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов'язаний зазначати відповідно до пунктів 8.25 і 8.26 цих Правил".

Крім того, на перевірку не надано документів, які б свідчили про транспортування товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ) від продавця до покупця, їх зберігання тощо.

Відповідно до пп.7.4.1 п 7.4 ст.7 Закону України №168 97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких належить до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні га нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Як свідчать результати зустрічної перевірки ДПІ у Червонозаводському р-ні м. Харкова, у ТОВ «ЛІНДА СТАР» (код ЄДРПОУ 37363810) встановлено відсутність факту реального вчинення господарських відносин з контрагентами - постачальниками на зальну суму сформованого податкового кредиту 10001110,00 грн. та з контрагентами - покупцями на загальну суму податкових зобов'язань 10846103,00 грн. Підприємством неправомірно відображено в податковому обліку господарські операції з контрагентами - покупцями та контрагентами - постачальниками.

В результаті проведення заходів, спрямованих на вивчення фактичного руху товарів, проведених операцій та надання послуг встановлено, що у ТОВ «ЛІНДА СТАР» з моменту реєстрації по теперішній час матеріальна база відсутня, а саме: будь які виробничі потужності, автотранспортні засоби для доставки товару та надання послуг, а також складські приміщення, які необхідні для зберігання ТМЦ. підприємство не є виробником товарів. Зазначене свідчить, що обсяги придбання та реалізації ТМЦ, які задекларовані ТОВ «ЛІНДА СТАР» не відповідають виробничим можливостям підприємства.

ТОВ «ЛІНДА СТАР» не надано пояснень та документального підтвердження щодо походження, транспортування та умови зберігання реалізованого товару. Зазначене свідчить, що ТОВ «ЛІНДА СТАР» товари не придбавало, то й не могло поставити товар на адресу покупця та відповідно ці підприємства не могли його придбати та поставити цей товар на адресу інших підприємств.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань,власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України

У відповідності до п.138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодекс) України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, валові витрати мають бути фактично здійсненими і підтвердженими належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, метою укладених угод між ТОВ «ЛІНДА СТАР» та СГ -ФО ОСОБА_1, є штучне завищення вартості продукції, що в свою чергу призвело до збільшення податкового кредиту з ПДВ та валових витрат. Вказані умови суперечать меті господарської діяльності підприємства та створюють обставини, за яких воно не мало намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької та іншої економічної діяльності.

Зазначені вище обставини у своїй сукупності свідчать про наявність у сторін договорів під час її укладання мети суперечної інтересам держави та суспільства. У разі недодержання вимоги щодо відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, такий правочин може бути визнано недійсними

За таких обставин колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції не були дотримані положення ст. 7 та ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України в частині прийняття рішення за наслідками всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 199, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Полтаві - задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2012 року по справі № 2а-1670/5982/12 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили через п»ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Спаскін О.А.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Любчич Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Спаскін О.А.