Ухвала суду № 28258494, 12.12.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2012 р.Справа № 2а-8888/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2012р. по справі № 2а-8888/12/2070

за позовом Приватного підприємства "Слобідська усадьба"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство «Слобідська усадьба», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.04.12 року № 0004152305, від 24.04.12. року № 0004162305.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2012 року адміністративний позов Приватного підприємства «Слобідська усадьба» до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 24.04.12 року № 0004152305, від 24.04.12. року № 0004162305.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до невірного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2012 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

У відповідності до положень п.2 ч.1 ст. 197 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, доводи апеляційної інстанції, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне підприємство «Слобідська усадьба» зареєстровано як юридична особа та перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного підприємства «Слобідська усадьба» з питань перевірки відносин з платником податків ПП «Сапсан» за період 01.10.10 року по 30.06.11 року.

За результатами перевірки складено акт про результати позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства «Слобідська усадьба» № 880/2204/316444523 від 06.04.2012 року (а.с. 8-21).

Відповідно до зазначеного акту перевірки податковим органом встановлені порушення:

- п. 138.8 ст. 138, ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено витрати всього у сумі 53335,00 грн., а саме: за І квартал 2011 року у сумі 10000,00 грн., за ІІ квартал 2011 року у сумі 43335,00 грн., внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток на суму 12467,00 грн.;

- п.п. 198.2 п. 198.3, п.198.6, ст. 198, п.200.1, п.200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України: завищено податковий кредит з податку на додану вартість у розмірі 10666,67 грн., в тому числі: за березень 2011 року - на 2000,00 грн., за квітень 2011 року - на 3000,00 грн., за травень 2011 року - на 5666,67 грн.

На підставі акту перевірки податковим органом були винесені податкові повідомлення-рішення:

-№ 00004152305 від 24.04.12. року (а.с. 52), яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 10667,67 грн., в тому числі: за основним платежем - 10666,67 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.;

-№ 00004162305 від 24.04.12 року (а.с.54), яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 12468,00 грн., в тому числі за основним платежем - 12467,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.

Фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугувало відображене в акті 880/2204/31644452 від 06.04.2012 року судження суб'єкта владних повноважень про те, що господарські операції між Приватним підприємством «Слобідська усадьба» та ПП «Сапсан» не спричиняють реального настання правових наслідків, у зв'язку з чим Позивачем, на думку податкового органу, порушені вимоги податкового законодавства.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що Закон не ставить право позивача на податковий кредит, так само, як і право на бюджетне відшкодування, у залежність від факту сплати податку на додану вартість постачальником товару до бюджетів та зазначив, що при дослідженні порядку ведення платником податків податкового обліку з податку на додану вартість та податку на прибуток відсутні підстави для врахування обставин порушення контрагентом такого платника податків порядку ведення господарської діяльності.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку щодо невідповідність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом п. 198.3 ст. 198 Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Закон не пов'язує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких зустрічних перевірок, не ставить право платника податку на бюджетне відшкодування в залежність від сплати податку іншими учасниками по всьому ланцюгу товарообігу та не встановлює обов'язок покупця сплачувати ПДВ до бюджету в разі, коли такий податок не буде сплачений продавцем. Сума ПДВ, яка включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Між тим, колегія суддів зазначає, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, оскільки визначальною умовою для віднесення сум ПДВ на підставі податкових накладних до податкового кредиту є реальність господарських операцій.

Реальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентом ПП «Сапсан» підтверджується наступними матеріалами справи.

Так, між Приватним підприємством «Слобідська усадьба» та ПП «Сапсан» було укладено Договори № 03/1 від 01.03.11 року, №04/1 від 01.04.11 року, № 05/1 від 05.05.11 року (а.с. 22, 30, 44).

Умовами зазначених договорів передбачено, що підрядник, ПП «Сапсан», зобов'язується виконати на власний ризик за завданням замовника, ПП «Слобідська усадьба», а замовник зобов'язується прийняти та сплатити ремонтно-будівельні роботи за об'єктами замовника, розташованими у м. Харкові, за адресами: вул. Чернишевська, 7 та вул. Г. Праці, 14.

Позивачем на підтвердження виконання робіт надано копії підписаних сторонами Договірних цін, розрахунків прямих витрат та загальновиробничих витрат до зазначених договорів, довідок про вартість виконаних будівельних робіт, відомостей ресурсів (а.с.24-29, 32-39, 41).

За результатами виконання зазначених договорів сторонами складено та підписано акти приймання - передачі до договорів (а.с. 32-33,42-43, 47), виконавцем - ПП «Сапсан» було виписано податкові накладні № 63 від 23.03.11 року, №89 від 20.04.11 року, № 50 від 18.05.12 року, № 13 від 10.05.11 року (а.с. 29, 40, 50, 51).

На підтвердження використання отриманих результатів робіт у власній господарській діяльності представником позивача до суду надані договори на участь у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території, договір про надання послуг з управління будинком, житловим комплексом, якими передбачені обов'язки позивача по належній експлуатації та утриманню об'єктів (а.с. 87-93).

Матеріали справи містять копії податкових накладних та інших первинних документів по взаємовідносинам з ПП «Слобідська усадьба» з ПП «Сапсан», які були досліджені в суді першої інстанції. Так, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що зазначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Окрім цього, в матеріалах справи містяться копії платіжних доручень № 131 від 23.0311 року на загальну суму 12000,00 грн., № 173 від 20.04.11 року на загальну суму 18000,00 грн., № 217 від 18.05.11 року на загальну суму 24000,00 грн., № 201 від 10.05.11 року на загальну суму у розмірі 10000,00 грн., з яких вбачається, що позивачем перераховано на користь ПП «Сапсан» суми коштів на виконання зазначених договорів, що підтверджують факт сплати грошових коштів за отримані результати робіт за договором підряду, укладеному з ПП «Сапсан».

Також колегія суддів зазначає, що на момент здійснення господарських операцій контрагент позивача - ПП «Сапсан» відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців знаходилось за юридичною адресою (а.с.80-84) та мало Ліцензію Серії АВ № 194645 на виконання будівельних робіт, видану Міністерством Будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України 24.11.2006 року строком дії до 24.11.11 року. (а.с. 85-86).

Таким чином, судом першої інстанції були досліджені документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне виконання господарської операції за договором підряду між позивачем та ПП «Сапсан».

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач мав всі необхідні документи, які свідчили про здійснення господарських операцій, виконання позивачем обов'язку щодо сплати податку на додану вартість, а також правомірність віднесення визначених сум до податкового кредиту.

Окрім цього, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання в апеляційній скарзі відповідача на акт перевірки № 5773/2305/33675641 від 05.12.2011 року та висновки ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, викладені в акті №3762/2305/31092608 від 19.08.11 року, з огляду на наступне.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.10.11 року по справі № 12305/11/2070 за адміністративним позовом ПП «Сапсан» до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова про скасування наказу та визнання дій неправомірними, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.11.11 року, адміністративний позов ПП «Сапсан» задоволено, визнано неправомірними дії ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Сапсан» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2010 р. по 30.06.2011 р.

Отже, в зазначеному рішенні судом встановлено, що податковим органом була проведена перевірка ПП «Сапсан», за результатами якої складено акт №3762/2305/31092608 від 19.08.11 року, при відсутності законних підстав для її проведення.

Відповідно до ч.5 ст.254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, посилання податкового органу на акт перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова №3762/2305/31092608 від 19.08.11 року не є належним обґрунтуванням апеляційної скарги відповідача.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що відповідач ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не надав беззаперечних доказів правомірності прийнятих податкових повідомлень - рішень.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2012р. по справі № 2а-8888/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Спаскін О.А.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Любчич Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Спаскін О.А.