Ухвала суду № 28258084, 12.12.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2012 р.Справа № 2а-8579/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Сіренко О.І., Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання: Зливко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2012 року по справі № 2а-8579/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Будсервіс"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Харків-Будсервіс» до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено в повному обсязі.

Скасувано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 28.03.2012р. № 003102305.

Стягнуто з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Будсервіс" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 445,00 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позову. Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з»ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин вимоги Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», положення ст.ст.198,201 Податкового кодексу України та норми ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об»єктивності розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, учасників судового засідання, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 12.03.2012р. фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Сатур-Сю", їх реальності та повноти відображення в обліку за червень 2011 року.

За наслідками проведеної перевірки складено акт перевірки від 12.03.2012 року № 118/2305/32678084 (а.с. 29-38), згідно висновків якого встановлено порушення позивачем п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ТОВ "Харків-Будсервис"податку на додану вартість за червень 2011 року на суму 44 416,67 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення від 28.03.2012 року № 0003102305 (а.с.27), яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем по податку на додану вартість у розмірі 44 418,00 грн. у тому числі за основним платежем - 44 418,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги позивача без задоволення, в зв»язку з чим позивач і звернувся до суду з зазначеним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в ході судового розгляду знайшов підтвердження факт порушення спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин.

Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що доходячи висновку про наявність виявлених перевіркою порушень, відповідач виходив з того, що згідно довідки ДПІ у Московському районі м.Харкова Харківської області ДПС від 09.09.12р. № 4934/18-009 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Сатур-СЮ" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.06.11р. по 30.06.11р."встановлено неможливість здійснення ТОВ "Сатур-СЮ"господарської діяльності та відсутність належного документального підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.06.2011р. по 30.06.2011р. при цьому ДПІ в Московському районі м. Харкова враховано зібрану інформацію, згідно якої у ТОВ "Сатур-СЮ"відсутні власні основні фонди, виробничі активи, транспортні засоби, необхідні для ведення фінансово-господарської діяльності.

Колегія суддів з цього приводу зазначає, що задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на таке.

Так, 01.06.2011 року між позивачем (Замовник) та ТОВ "Сатур-СЮ"(Виконавець) укладено договір № 340, відповідно до умов якого виконавець зобов'язувався надавати, а Замовник використовувати автотранспортні засоби по виклику або заявці для службових та виробничих поїздок згідно додатку № 1, який є невід'ємною частиною договору.

На виконання умов вищевказаного договору складений акт виконаних робіт від 17.06.2011 р. № 170604 та акт виконаних робіт від 30.06.2011 р. № 300604.

Крім того, ТОВ "Сатур-СЮ"виписано на адресу позивача податкову накладну від 17.06.2011 року № 1704 на загальну суму 128 700,00 грн. в т.ч. ПДВ - 21 450,0 грн. та податкову накладну від 30.06.2011 року № 3005 на загальну суму 137 800,00 грн. в т.ч. ПДВ-22 966,67 грн.

Позивачем до матеріалів справи надано копію зазначеного договору, який викладено у формі єдиного письмового документу, підписано обома сторонами та скріплено їх печатками. Також надано копії належним чином документально оформлених податкових накладних. Наявність зазначених документів відповідачем у справі не заперечується.

На підтвердження фактичного виконання договору позивачем до матеріалів справи надано копії актів виконаних робіт : від 30.06.2011р. № 300604 та від 17.06.2011р. № 170604.

На підставі наведених доказів встановлено, що фактичні господарські відносини між позивачем та його контрагентом ТОВ "Сатур-СЮ" мали місце, позивачем отримано від контрагента належним чином оформлені податкові накладні на всю суму виконаних робіт, які оплачено позивачем в повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість.

Наявність первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують взаємовідносини сторін (договору, видаткових та податкових накладних, актів, розрахункових документів) посадові особи, які проводили перевірку не заперечували. Також відповідач не мав жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін спірного правочину як платників ПДВ, до належності складання (оформлення) первинних документів за зазначеними вище правочинами.

Згідно ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є дані лише первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо -безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської діяльності.

В даній справі вимоги зазначеного правового акту сторонами правочинів дотримано. У суду підстав для сумнівів в належному оформленні вказаних документів не виникає.

В зв'язку з наведеним висновки відповідача щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій за спірними правочинами є недоведеними.

Відповідно до підп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З аналізу положень Податкового кодексу України встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту витрати зі сплати податку за відсутності податкової накладної, або за наявності податкової накладної, оформленої з порушенням положень ст. 201 Кодексу. Згідно ст. 201 Податкового кодексу України підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку чинне законодавство не передбачає.

Таким чином, позивачем в даній справі додержано встановлений порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. Позивач після одержання від контрагентів належним чином оформлених податкових накладних відобразив у податковому обліку податковий кредит в сумі ПДВ, сплаченому продавцю у складі ціни придбання.

Єдиною підставою твердження про завищення позивачем суми податкового кредиту з ПДВ за червень 2011 року в результаті порушення приписів чинного законодавства стали висновки щодо неможливості реального здійснення господарських операцій у червні 2011 року контрагентом позивача - ТОВ "Сатур-СЮ". Проте з цим погодитися не можна, оскільки порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків за умови дотримання ним вимог законодавства. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення, що вчинені підприємствами-контрагентами

Відповідно до приписів ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даній справі відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, суду не надано доказів законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, у той час як позивачем подано переконливі докази в обґрунтування своєї позиції, з аналізу яких судом зроблено вичерпні висновки.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Доводи апеляційної скарги відповідача про порушення судом першої інстанції під час розгляду справи вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», положень ст.ст.198,201 Податкового кодексу України та норм ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об»єктивності розгляду справи висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції , відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з"ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

Доводи апеляційної скарги податкового орагну щодо нікчемності укладених договорів ґрунтуються на суб"єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 160, 195, 196, п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2012 року по справі № 2-а-8579/12/2070 -залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Спаскін О.А.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Любчич Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Спаскін О.А.

Повний текст ухвали виготовлений 17.12.2012 р.