Ухвала суду № 28258128, 11.12.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2012 р.Справа № 2а-8663/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2012р. по справі № 2а-8663/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Електромашина"

до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України

про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Тоговий дім "Електромашина" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до відповідача - Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби та просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000872330 від 15.02.2012р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2012 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тоговий дім "Електромашина" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення було задоволено у повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення-рішення Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0000872330 від 15.02.2012р.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2012 р. прийнята з порушенням норм матеріального права, в зв'язку з чим просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2012 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи, позивачем було надано заяву про розгляд справи в письмовому провадженні.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що в січні 2012 року фахівцями ДПІ в Ленінському районі м. Харкова проведено позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності позивача по взаємовідносинам з ТОВ "Тех-Агроремпоставка" за квітень 2010 року, травень 2010 року, червень 2010 року, серпень, листопад, грудень 2010 року, ТОВ "Техно-асавир" за січень, лютий, березень, вересень 2010 року, ТОВ "Тех.- Агромаркетинг" за квітень , червень, серпень 2010 року, ТОВ "Промспецконсалтинг" за січень-серпень 2011 року, ТОВ "Промтехноопт"за грудень 2010 року, січень 2011 року, ТОВ "Бізнес-Консалтинг плюс" за лютий, березень, квітень, травень, липень, серпень, вересень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 86/23-304/32674320 від 25.01.2012р., згідно висновків якого встановлено порушення позивачем п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого відбулось заниження ПДВ всього у сумі 512672,0 грн., в тому числі: за січень 2010 року -16933,0 грн., лютий 2010 року -21100,0 грн., березень 2010 року -33920,0 грн., квітень 2010 року -8200,0 грн., травень 2010 року -17300,0 грн., червень 2010 року -1775,0 грн., серпень 2010 року -47600,0 грн., вересень 2010 року -30330,0 грн., жовтень 2010 року -23810,0 грн., листопад 2010 року -16450,0 грн., грудень 2010 року -52717,0 грн., січень 2011 року -21550,0 грн., лютий 2011 року -32810,0 грн., березень 2011 року -22870,0 грн., квітень 2011 року -38400,0 грн., травень 2011 року -15800,0 грн., червень 2011 року -7500,0 грн., липень 2011 року -20487,0 грн., серпень 2011 року -42645,0 грн., вересень 2011 року -24500,0 грн.

На підставі висновків вищезазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення № 0000872330 від 15.02.2012р., згідно якого позивачу збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 606108,50 грн. (в тому числі за основним платежем -512672,0 грн. та за штрафними санкціями 93436,5 грн.).

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що позивачем податковий кредит в даній справі сформований на підставі сплачених сум ПДВ від господарських операцій, які підтверджені документально та є належним чином виконані, та в подальшому правомірно відповідні суми заявлені до бюджетного відшкодування.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки № 86/23-304/32674320 від 25.01.2012р., підставами для висновку про заниження податку на додану вартість на суму 512672,00 грн. став висновок податкового органу про те, що податковими органами встановлено неможливість підтвердження реального вчинення господарських операцій з боку контрагентів позивача - ТОВ "Тех-Агроремпоставка", ТОВ "Техно-асавир", ТОВ "Бізнес-консалтинг плюс", ТОВ "Тех.- Агромаркетинг", ТОВ "Промспецконсалтинг", ТОВ "Промтехноопт", ТОВ "Бізнес-Консалтинг плюс".

Зокрема, згідно інформації, отриманої від податкових органів за місцем реєстрації зазначених підприємств встановлено, що вони не мають достатніх та необхідних матеріально-технічних умов для здійснення господарської діяльності, відповідної кількості працівників. Таким чином, податковим органом встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності вказаних підприємств, що, на його думку, вказує на проведення ними транзитних потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту і не мають реального характеру.

В зв'язку з наведеним відповідачем встановлено нереальність господарських правочинів, вчинених позивачем з зазначеними підприємствами у перевіреному періоді, що позбавляє позивача права на включення сум, сплачених за спірними правочинами контрагентам, до складу валових витрат, а також податкового кредиту з ПДВ.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що в 2010 році між позивачем (замовник) та ТОВ "Тех-Агроремпоставка" (виконавець) було укладено письмові правочини, викладені у формі договорів, зокрема договір № 54/1 від 15.04.2010р., предметом якого є надання послуг-ремонт електродвигунів.

На момент укладення зазначеного правочину сторони мали повну дієздатність юридичних осіб. Зазначений договір, який викладено у формі єдиного письмового документу, підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками юридичних осіб.

Потреба в укладенні згаданого правочину обумовлена необхідністю виконання зобов'язань перед замовником згідно договору на виконання послуг.

В межах згаданого правочину проведені господарські операції на виконання послуг, які оформлені актами виконаних робіт від 07.12.2010 р. на суму 30522,33 грн., від 30.09.2010р. на суму 186496,71 грн., від 31.08.2010р. на суму 82356,77 грн., від 30.07.2010р. на суму 181085,20 грн., від 30.12.2010р. на суму 71938,99 грн., податковими накладними № 1456 від 21.04.10 на суму 12000,00 грн. ( в т.ч. ПДВ 20% - 2000,00 грн.), №1520 від 26.04.2010р. на суму 13800,00 грн., (в т. ч. ПДВ 20% - 2300,00 грн.), №1573 від 29.04.2010р. на суму 11400,00 грн., ( в т. ч. ПДВ -1900,00 грн.), №1609 від 30.04.2010р. на суму 6000,00 грн. (в т. р. ПДВ -1000,00 грн.), №1840 від 11.05.2010р. на суму 12000,00 грн. (в т. р. ПДВ -2000,00 грн.), №1923 від 14.05.2010р. на суму 36000,00 грн.(в т. р. 6000,00 грн.), № 32013 від 20.052010р. на суму 24000,00 грн. ( в. т. р. ПДВ -4000,00грн.), №2038 від 21.05.2010р. на суму 21000,00 грн. (в т. р. 3500,00грн.), №2234 від 31.05.2010р. на суму 10800,00 грн. (в т. р. 1800,00 грн.), №2363 від 02.06.2010р. на суму 7800,00 грн. (в т. р ПДВ - 1300,00 грн.), № 2476 від 07.06.2010р. на суму 9000,00 грн. (в т. р. ПДВ - 1500,00 грн.), №2563 від 10.06.2010р. на суму 21000,00 грн. (в т. р. ПДВ - 3500,00 грн.), № 2640 від 15.06.2010р. на суму 7800,00 грн. (в т. р. ПДВ -1300,00 грн.), № 2706 від 18.06.2010р. на суму 25500,00 грн. (в т. р. ПДВ -4250,00 грн.), від 16.07.2010р. на суму 24000,00 грн. (в т. р. ПДВ -4000,00 грн.), №3460 від 21.07.2010р. на суму 10800,00 грн. (в т. р. ПДВ - 1800,00 грн.), №3512 від 23.07.2010р. на суму 39000,00 грн. (в т. р. ПДВ -6500,00 грн.), №3867 від 04.08.2010р. на суму 8100,00 грн. (в т. р. ПДВ -1350,00 грн.), №3995 від 10.08.2010р. на суму 66000,00 грн. (в т. р. ПДВ -11000,00 грн.), №4169 від 19.08.2010р. на суму 30000,00 грн. (в т. р. ПДВ -5000,00 грн.), №4253 від 26.08.2010р. на суму 36000,00 грн. (в т. р. ПДВ -60200,00 грн.), № 34342 від 31.08.2010р. на суму 36300,00 грн. (в т. р. ПДВ -6050,00 грн.), від 12.11.2010р. на суму 42000,00 грн. (в т. р. ПДВ -7000,00 грн.), від 25.11.2010р, на суму 42000,00 грн. (в т. р. ПДВ -7000,00 грн.), №6625 від 27.12.2010р. на суму 100,00 грн. (в т. р. ПДВ -16,67 грн.).

Зобов'язання по оплаті вартості придбаних послуг виконано позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно з платіжним дорученням від 21.04.2010 р., 26.04.2010 р., 29.04.2010 р., 30.04.2010 р., 11.05.2010 р., 14.05.2010 р., 20.05.2010 р., 21.05.2010 р., 31.05.2010 р., 02.06.2010 р., 07.06.2010 р., 10.06.2010 р., 15.06.2010 р., 18.06.2010 р., 16.07.2010 р., 21.07.2010 р., 23.07.2010 р., 04.08.2010 р., 10.08.2010 р., 19.08.2010 р., 26.08.2010 р., 31.08.2010 р., 12.11.2010 р., 25.11.2010 р., 27.12.2010 р. на суму 552400 грн. (в т. р. ПДВ -92066,67 грн.)

Також судом встановлено, що в 2010 році між позивачем (замовник) та ТОВ "ТЕХНО-АСАВИР"" (виконавець) укладались правочини, зокрема договір № 85/9 від 01.09.2010р., предметом якого є надання послуг-ремонт електродвигунів.

На момент укладення згаданого правочину сторони мали повну дієздатність юридичних осіб. Зазначений договір, який було викладено у формі єдиного письмового документу, підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками юридичних осіб.

Потреба в укладенні згаданого правочину була обумовлена необхідністю виконання зобов'язань перед замовником згідно договору на виконання послуг.

В межах згаданого правочину були проведені господарські операції на виконання послуг, які оформлені Актами виконаних робіт від 29.10.2010 на суму 253480,00 грн., від 30.11.2010р. на суму 71359,20 грн., від 30.12.2010р. на суму 14700,00 грн., податковими накладними № 893 від 13.09.10 на суму 36000,00 грн. ( в т.ч. ПДВ 20% - 6000,00 грн.), №905 від 26.09.2010р. на суму 58200,00 грн., (в т. ч. ПДВ 20% - 9700,00 грн.), №920 від 22.09.2010р. на суму 15000,00 грн., ( в т. ч. ПДВ -2500,00 грн.), №934 від 27.09.2010р. на суму 30000,00 грн. (в т. р. ПДВ -5000,00 грн.), №965 від 30.09.2010р. на суму 42780,00 грн. (в т. р. ПДВ -7130,00 грн.), №995 від 07.10.2010р. на суму 60000,00 грн.(в т. р. 10000,00 грн.), 1043 від 26.10.2010р. на суму 27000,00 грн. ( в. т. р. ПДВ -4500,00грн.), №1049 від 27.10.2010р. на суму 22800,00 грн. (в т. р. 3800,00грн.), №1057 від 28.10.2010р. на суму 8100,00 грн. (в т. р. 1350,00 грн.), №1066 від 29.10.2010р. на суму 24960,00 грн. (в т. р ПДВ - 4160,00 грн.), №1181 від 30.11.2010р. на суму 14700,00 грн. (в т. р. ПДВ - 2450,00 грн.).

Зобов'язання по оплаті вартості придбаних послуг виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно з платіжним дорученням від 15.01.10р., 21.01.10р., 22.01.10р., 26.01.10р., 28.01.10р., 29.01.10р., 24.02.10р., 28.02.10р., 11.02.10 р., 16.02.10 р., 22.02.10 р., 01.03.10 р., 04.03.10 р., 18.03.10 р., 22.03.10, 24.03.10, 30.03.10, 13.09.10, 16.09.10. 22.09.10, 27.09.10, 30.09.10, 07.10.10, 26.10.10 р., 27.10.10 р., 28.10.10 р., 29.10.10 р., 30.11.10 р. на суму 771260,00 грн. (в т. р. ПДВ -128543,33 грн.)

Також, в 2011 році між позивачем (замовник) та ТОВ "Бізнес-Консалтінг Плюс" (виконавець) укладено правочини, зокрема договори: № 23/1 від 31.01.2011р., №193/08 від 01.08.2011р., предметом яких є надання послуг-ремонт електродвигунів.

На момент укладення згаданих правочинів сторони мали повну дієздатність юридичних осіб. Зазначений договір, який було викладено у формі єдиного письмового документу, підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками юридичних осіб.

В межах згаданих правочинів проведені господарські операції на виконання послуг, які оформлені актами виконаних робіт від 31.03.11 р. на суму 234000,00 грн., від 31.05.11р. на суму 126170,74 грн., від 29.07.11р. на суму 50423,89 грн., від 30.09.11р. на суму 17154,19 грн., від 30.09.11р. на суму 177039,96 грн., податковими накладними № 92 від 02.02.11 на суму 36000,00 грн. ( в т.ч. ПДВ 20% - 6000,00 грн.), №113 від 08.02.2011р. на суму 69000,00 грн., (в т. ч. ПДВ 20% - 11500,00 грн.), №135 від 14.02.2011р. на суму 30000,00 грн., ( в т. ч. ПДВ -5000,00 грн.), №186 від 28.02.2011р. на суму 15000,00 грн. (в т. р. ПДВ -2500,00 грн.), №30 від 10.03.2011р. на суму 24000,00 грн. (в т. р. ПДВ -4000,00 грн.), №37 від 11.03.2011р. на суму 36000,00 грн.(в т. р. 6000,00 грн.), № 50 від 15.03.2011р. на суму 24000,00 грн. ( в. т. р. ПДВ -4000,00грн.), №116 від 31.03.2010р. на суму 7380,00 грн. (в т. р. 1230,00грн.), №40 від 07.04.2011р. на суму 42000,00 грн. (в т. р. 7000,00 грн.), №50 від 11.04.2011р. на суму 81000,00 грн. (в т. р ПДВ - 13500,00 грн.), №112 від 26.04.2011р. на суму 11400,00 грн. (в т. р. ПДВ - 1900,00 грн.), №121 від 27.04.11р. на суму 42000,00 грн. (в т. р. ПДВ -7000,00грн.), №37 від 11.05.11р. на суму 22800,00 грн. (в т. р. ПДВ -3800,00 грн.), №76 від 12.07.11р. на суму 24220,00 грн. (в т. р. ПДВ -4036,67 грн.), №27 від 03.08.11р. на суму 52800,00 грн. (в т. р. ПДВ -8800,00 грн.), №32 від 04.08.11р. на суму 15000,00 грн. (в т. р. ПДВ -2500,00 грн.), №168 від 30.08.11р. на суму 41070,00 грн. (в т. р. ПДВ -6845,00 грн.), №195 від 31.08.11р. на суму 27000,00 грн. (в т. р. ПДВ -4500,00грн.), №49 від 08.09.11р. на суму 30000,00 грн. (в т. р. ПДВ -5000,00 грн.), №110 від 21.09.11р. на суму 36000,00 грн. (в т. р. ПДВ -6000,00 грн.), №132 від 23.09.11р. на суму 51000,00 грн. (в т. р. ПДВ -8500,00 грн.), №169 від 29.09.11р. на суму 30000,00 грн. (в т. р. ПДВ -5000,00 грн.).

Зобов'язання по оплаті вартості придбаних послуг були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно з платіжним дорученням від 02.02.11 р., 08.02.11 р., 14.02.11 р., 28.02.11 р., 10.03.11 р., 11.03.11 р., 15.03.11 р., 31.03.11 р., 07.04.11 р., 11.04.11 р., 26.04.11 р., 27.04.11 р., 11.05.11 р., 12.07.11 р., 03.08.11 р., 05.08.11 р., 30.08.11 р., 31.08.11 р., 08.09.11 р., 16.09.11 р., 21.09.11 р., 23.09.11 р., 29.09.11 р., 06.11.11 р., 13.10.11 р., 20.10.11 р., 24.10.11 р., 27.10.11 р., 31.10.11 р., 17.11.11 р., 18.11.11 р., 21.11.11 р., 25.11.11 р., 30.11.11 р., 21.12.11 р., 23.12.11 р., 29.12.11 р. на суму 1241310,00 грн. (в тому числі ПДВ -206885,00 грн.)

Крім того, між позивачем (покупець) та ТОВ "Промспец консалтинг"(продавець) 01.09.2010р. укладено договір купівлі-продажу № 45/8, № 175/9, 31.03.2011р. договір купівлі-продажу № 101/ 4, 01.12.2010р. договір купівлі-продажу № 118/12.

За вказаними договорами ТОВ "Промспец консалтинг"позивачу виписано податкові накладні від 10.01.2011р. № 147, від 01.02.2011р. № 107, від 28.02.2011р. № 644, від 03.03.2011р. № 109, від 01.04.2011р. № 74, від 04.05.2011р. № 19, від 01.06.2011р. № 121, від 01.07.2011р. № 5, від 01.08.2011р. № 7.

На момент укладення згаданих правочинів сторони мали повну дієздатність юридичних осіб. Зазначені договори, які викладено у формі єдиного письмового документу, підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками юридичних осіб.

Судом першої інстанції було встановлено та не було спростовано у суді апеляційної інстанції, в подальшому придбаний товар було використано позивачем при організації власної господарської діяльності, а саме: реалізовано: ПАТ "Харківський плиточний завод", Кам"янець-Подільське УВП УТОС, ТОВ "ШОллер Арка Системс", ТОВ "Азовська кабельна компанія", ПІІ у формі ЗАТ "Запорізький залізорудний комбінат", ТОВ"САХАВТОМАТ", ТОВ "Побужський фероникилевий комбінат", ЗАТ "ТРУБОСТАЛЬ", Вагонне-вантажне депо "Харків-Сортувальний", ПАТ "Могилев-Подольський машинобудівний завод", ТОВ "Роганський м'ясокомбінат", ТОВ "ТФ Кабель Україна", ТОВ "Дніпропетровська паперова фабрика", ПАТ "Макіївський завод металевих конструкцій", ЗАТ АО "Цукровик Полтавщини", ТОВ "Волочиськ-агро", ПРАТ "Продовольча компанія "Поділля", ТОВ "Агрофірма Добробут", ТОВ "Полімер-ПАК".

В зв'язку з переліченими угодами виконавцями робіт на адресу позивача як замовника виписувались податкові накладні на суму виконаних робіт, наявність яких, а також належне документальне оформлення сторонами у справі не заперечується.

В зв'язку з наведеним суд зауважує, що в даній справі доводи відповідача про відсутність реального характеру відповідних операцій суду не доведено та вони не підтверджується матеріалами справи.

Суд апеляційної інстанції оцінивши наявні в справі докази, відмітив, що матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірними правочинами. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Приєднані до справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості робіт за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції робиться висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб -через банківські установи. Так, наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Так, підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що вищезазначені норми Податкового Кодексу України узгоджуються з нормами Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів зазначає, що ані в суді першої інстанції ані в суді апеляційної інстанції, Відповідачем не було доведено правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення рішення. Доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем послуг (робіт) у своїх контрагентів відповідач не подав.

З огляду на викладене, суд першої інстанції та з чим погоджується суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про безпідставність висновку Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (ДПІ в Ленінському районі м. Харкова) стосовно порушення Товариство з обмеженою відповідальністю "Тоговий дім "Електромашина" вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року.

Також, колегія судів зазначає, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Тобто позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Так, відповідачем ані в суді першої інстанції так ані в суді апеляційної інстанції не було доведено наявності між позивачем та контрагентом позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Додатково суд апеляційної інстанції взяв до уваги той факт, що згідно з змістом суджень відповідача, котрі викладені в акті висновок суб'єкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарських операцій спірних правочинів вмотивований виключно посиланням на акти податкових інспекцій на обліку в яких знаходяться контрагенти позивача. Однак в силу ст.70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нереальність укладених суб'єктами господарювання правочинів не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочину вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки матеріалами справи було підтверджено реальний характер спірних фінансово-господарських операцій та встановлено відсутність підстав для зменшення позивачу суми податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2012р. по справі № 2а-8663/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Чалий І.С.Судді Зеленський В.В. Пянова Я.В.