Ухвала суду № 28257806, 28.11.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2012 р.Справа № 2а-1670/4117/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.09.2012р. по справі № 2а-1670/4117/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Норд-Траст-Україна"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

21.06.2012 року ТОВ "Норд-Траст-Україна" звернулось до суду із позовом, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби № 0000552308 від 08.06.2012 року.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 13.09.2012 року позовні вимоги задовольнив.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно сформовано суму податкового кредиту за перевіряємий період, визначено суму від'ємного значення, а твердження податкового органу про порушення при цьому норм податкового законодавства ґрунтуються на хибних висновках, що спростовані у ході судового розгляду справи.

Державна податкова інспекція у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, у період з 15.05.2012 року по 18.05.2012 року фахівцями ДПІ у м. Полтава проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Норд-Транс-України" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за квітень 2010 року, травень 2010 року, липень 2010 року, серпень 2010 року, жовтень 2010 року та серпень 2011 року по взаємовідносинах з ПП "Мілена-транш ЛТД", ПП "Ганеша-Люкс", ТОВ "Андор", ПП "Юг зерно-трейд".

За результатами перевірки складено акт від 18.05.2012 року № 1093/22-6/34825415, яким зафіксовано порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого платником завищено від'ємне значення з податку на додану вартість в сумі 9136 грн. за серпень 2011 року.

На підставі вказаного акту ДПІ у м. Полтава винесено податкове повідомлення-рішення № 0000552308 від 08.06.2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за 8 міс. 2011 року в розмірі 9136 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно сформовано суму податкового кредиту за перевіряємий період, визначено суму від'ємного значення, а твердження податкового органу про порушення при цьому норм податкового законодавства ґрунтуються на хибних висновках, що спростовані у ході судового розгляду справи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

У відповідності до п.п. 14.1.181 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, для отримання права на податковий кредит платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Судовим розглядом встановлено, що 23.04.2010 між позивачем - покупець, та ПП "Мілена-Транш ЛТД" - постачальник, укладено договір поставки с/г продукції № 23-04/10-5-3-56, за умовами якого постачальник зобов'язаний поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію українського походження.

Згідно специфікації № 1 від 23.04.2010 року до вказаного договору постачальником здійснено поставку ячменю на загальну суму 207000 грн., у томи числі ПДВ 34500 грн.

23.03.2010 року між позивачем - покупець, та ПП "Ганеша - Люкс" - постачальник, укладено договір поставки с/г продукції № 23-03/10-2-3-34., за умовами якого постачальник зобов'язаний поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію українського походження.

Згідно специфікацій № 1 від 23.03.2010 року, № 3 від 22.04.2010 року, № 4 від 26.04.2010 року, № 5 від 07.07.2010 року, № 6 від 23.03.2010 року, № 7 від 23.03.2010 року, № 8 від 23.03.2010 року та № 9 від 23.07.2010 року до вказаного договору постачальником здійснено поставки соняшника, ячменю та ріпака.

Також, 29.07.2010 між ТОВ "Норд-Транс-України" - покупець, та ТОВ "Андор" - постачальник, укладено договір поставки с/г продукції № 29-07/10-1-з-100, за умовами якого постачальник зобов'язаний поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію українського походження.

Згідно специфікацій № 1 від 29.07.2010 року та № 2 від 06.08.2010 року до вказаного договору постачальником здійснено поставки сої на загальну суму 3650344 грн., у тому числі ПДВ 210890,67 грн.

Крім того, 01.08.2011 між ТОВ "Норд-Транс-України" - замовник, та ПП "Юг Зерно-Трейд" - перевізник, укладено договір перевезення № 01-08/11. За умов якого перевізник бере на себе зобов'язання за рахунок замовника здійснити перевезення вантажів, зазначених в замовленні, а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги.

Із матеріалів справи вбачається, що за результатами здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "Мілена-Транш ЛТД", ПП "Ганеша - Люкс", ТОВ "Андор" з поставки сільськогосподарської продукції останніми виписані наступні первинні бухгалтерські документи: видаткові накладні № РН-00023 від 30.04.2010 року, № РН-0032 від 11.05.2010 року, № РН-0000008 від 26.04.2010 року, № РН-0000084 від 08.04.2010 року, № РН-0000083 від 03.04.2010 року, № РН-0000111 від 11.0-5.2010 року, № РН-0000156 від 08.07.2010 року, № РН-0190 від 18.08.2010 року; податкові накладні № 23 від 30.04.2010 року, № 32 від 11.05.2010 року, № 9 від 26.04.2010 року, № 83 від 08.04.2010 року, № 81 від 03.04.2010 року, № 87 від 08.07.2010 року, № 190 від 18.08.2010 року, рахунок-фактури № СФ-0190 від 18.08.2010 року.

За результатами здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "Юг Зерно-Трейд" з перевезення останнім виписані наступні первинні документи рахунок-фактури № СФ-0000524 від 06.08.2011 року, № СФ-0000525 від 06.08.2011 року, № СФ-0000523 від 08.02.2011 року, № СФ-0000526 від 09.08.2011 року; податкові накладні № 48 від 06.08.2011 року, № 49 від 06.08.2011 року, № 47 від 08.08.2011 року, № 50 від 09.08.2011 року.

На підтвердження реальності отримання послуг перевезення позивачем суду надано товарно-транспортні накладні без № від 05.08.2011 року, від 09.08.2011 року та акти здачі прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000183, № ОУ-0000184, № ОУ-0000182, № ОУ-0000185.

При цьому, слід вказати що вимогою суду першої інстанції податковий орган було зобов'язано надати розрахунок до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 08.06.2012 року № 000552308. Однак вказану вимогу відповідачем не виконано.

Судовим розглядом встановлено, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи на виконання вищезазначених договорів за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства. Підстав, визначених Податковим кодексом України, які б виключали право позивача на формування податкового кредиту та суми від'ємного значення на підставі зазначених господарських операцій.

Таким чином, колегія суддів вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби № 0000552308 від 08.06.2012 року прийняте на підставі хибних висновків, необґрунтованість яких доведена у ході судового розгляду справи та підтверджена матеріалами справи, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.09.2012р. по справі № 2а-1670/4117/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.