Ухвала суду № 28257582, 05.12.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2012 р.Справа № 2а-6010/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

при секретарі судового засідання Кудіній Я.Г.

за участі представників:

позивача - Горелова А.В.

відповідача - Сосонного В.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.10.2012р. по справі № 2а-6010/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробнича фірма "Оптичні телекомунікації"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

18.05.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Оптичні Телекомунікації" звернулось до суду із позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 03.05.2012 року № 00004412305.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 11.10.2012 року позовні вимоги задовольнив.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно сформовано суму податкового кредиту, а твердження податкового органу про порушення при цьому норм податкового законодавства ґрунтуються на хибних висновках, що спростовані у ході судового розгляду справи.

Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував у повному обсязі, вважав постанову суду першої інстанції такою, що не підлягає скасуванню.

Як встановлено судовим розглядом, фахівцями Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби у період з 30.03.2012 року по 05.04.2012 року проведена виїзна документальна позапланова перевірка ТОВ "НВФ "Оптичні телекомунікації" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Промтехноопт" за період з 01.10.2011 по 31.12.2011 року.

За результатами перевірки складений акт № 1092/2204/21269491 від 12.04.2012 року, яким встановлено порушення позивачем п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 50479 грн.

На підставі висновків акту перевірки № 1092/2204/21269491 від 12.04.2012 р. відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 00004412305 від 03.05.12 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 50479 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 12619,75 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно сформовано суму податкового кредиту за перевіряємий період, а твердження податкового про порушення при цьому норм податкового законодавства ґрунтуються на хибних висновках, що спростовані у ході судового розгляду справи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

У відповідності ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Крім того, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 ПК України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПК України.

Отже, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Із матеріалів справи вбачається, що підставою для встановлення порушення стали висновки про відсутність реального вчинення господарської операцій між ТОВ "НВФ "Оптичні телекомунікації" та ТОВ "Промтехноопт".

При цьому, висновки податкового органу ґрунтувались не на підставі дослідження первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, а на підставі інформації, викладеної в актах ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, а саме: № 41/15-02-36/37092055 від 26.01.2012 р. документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Промтехноопт" щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Агро-Синергетика" за листопад 2011 року; № 324/23-03-05/37092055від 14.12.2011 р. документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Промтехноопт" щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Агро-Синергетика" за вересень, жовтень 2011 року.

Податковим органом зазначено, що діяльність ТОВ "Промтехноопт" не підтверджено первинними документами щодо здійснення господарської діяльності, та має наступні ознаки нереальності здійснення господарської діяльності суб'єкта господарювання: відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції; відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операції (відсутній кваліфікований персонал; незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, в т.ч. зі спеціальною освітою); наявність в штаті тільки керівних посад; платник не знаходиться за місцезнаходженням.

Слід вказати, що підстав для висновку податкового органу про порушення позивачем вимог законодавства при вчиненні правочинів з ТОВ "Промтехноопт" акт перевірки №1092/2204/21269491 від 12.04.2012 р. не містить.

Стосовно реальності та відповідності вимогам податкового законодавства господарських операцій, проведених ТОВ "НВФ" Оптичні телекомунікації" із ТОВ "Промтехноопт" колегія суддів зазначає наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що між зазначеними підприємствами укладено договір поставки № 19/07-11 від 19 липня 2011 року з додатком № 1 до договору.

У виконання умов договору позивачу надані податкові накладні № 8 від 03.10.2011 р., № 422 від 17.11.2011 р., № 518 від 24.11.2011 р., № 378 від 14.10.2011 р.

Також, між ТОВ "НВФ" Оптичні телекомунікації" та ТОВ "Промтехноопт" укладено договір купівлі-продажу № 2010/12/1 від 03.12.2010 р. з додатками № 5, 6, 7, 8, у виконання якого надані видаткові накладні № 03/10 від 03.10.2011 р., № 14/10 від 14.10.2011 р., № 31/10 від 17.10.2011 р., № 24/11 від 24.11.2011 р.

Фактична оплата за вказаними угодами проведена у повному обсязі, що підтверджується відповідними виписками з особових рахунків.

Таким чином, судовим розглядом встановлено, що податкові накладні, складені контрагентом ТОВ "НВФ" Оптичні телекомунікації", відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", містять обов'язкові реквізити, а тому належним чином підтверджують реальність господарських операцій.

Крім того, у ході судового розгляду справи первинною документацією підтверджено транспортування товару, отриманого позивачем за результатами господарських відносин із ТОВ "Промтехноопт", а саме встановлено, що товар передавався ТОВ "НВФ "Оптичні телекомунікації" окремо узгодженими партіями, на кожну з яких виписувались видаткові накладні № 03/10 від 03.10.2011 р. за довіреністю № 38 від 29.09.2011р., № 14/10 від 14.10.2011 р. за довіреністю № 41 від 14.10.2011 р., № 31/10 від 17.11.2011 р. за довіреністю № 49 від 17.11.2011 р., № 24/11 від 24.11.2011 р. за довіреністю № 50 від 24.11.2011 р. через директора Базакуца А.В.

Відповідно до п.3.1 вищезазначеного договору відвантаження товару здійснювалась за рахунок ТОВ "НВФ"Оптичні телекомунікації" - самовивіз.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що ТОВ "НВФ "Оптичні телекомунікації" дотримані вимоги законодавства та правомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, підтверджені податковими накладними, отриманими від контрагента фінансово-господарських операцій.

Також слід відмітити, що матеріали справи містять судові рішення, які підтверджують реальність здійснення господарської діяльності контрагентами позивача за період, який перевірявся Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби відповідно до наказу № 252 від 30.03.2012 р., а саме рішенням Господарського суду Харківської області від 10 квітня 2012 року по справі № 5023/639/12 підтверджено факт дійсності правочинів між ТОВ "НВФ "Оптичні телекомунікації" та ТОВ "Промтехноопт" та відповідності їх нормам діючого законодавства та моральним засадам суспільства.

Судовим розглядом встановлено, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи на виконання вищезазначених договорів за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства. Підстав, визначених Податковим кодексом України, які б виключали право позивача на формування на їх підставі сум податкового кредиту, не вбачається.

З огляду на викладене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки, неможливо кваліфікувати як порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 03.05.2012 року № 00004412305 прийняте на підставі хибних висновків, необґрунтованість яких доведена у ході судового розгляду справи та підтверджена матеріалами справи, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.10.2012р. по справі № 2а-6010/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.

Повний текст ухвали виготовлений 10.12.2012 р.