Ухвала суду № 28257192, 20.11.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2012 р.Справа № 2а-9329/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бершова Г.Є.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Кудіної Я.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2012р. по справі № 2а-9329/12/2070

за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківський дріжджовий завод"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Харківський дріжджовий завод", звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова, в якому просить суд:

- скасувати податкові повідомлення - рішення №0000632302 від 12.03.2012 р., №0000642302 від 12.03.2012 р., №0000652302 від 12.03.2012 р., в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 87255,00грн.; №0000752202 від 11.07.2012 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2012 року задоволено позовні вимоги в повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову суду, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції доводи скарги підтримав у повному обсязі з підстав і мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, наполягаючи на законності постанови суду першої інстанції.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що Приватне акціонерне товариство "Харківський дріжджовий завод перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Московському районі м.Харкова Харківської області ДПС як платник податків, є платником податку на додану вартість (Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ від 29.01.2007 р. № 100017048).

Відповідачем, на підставі направлень від 02.12.2011 № 1702, від 02.12.2011 № 1701, від 02.12.2011 № 1700, від 02.12.2011 № 1699 була проведена планова виїзна перевірка Приватного акціонерного товариства "Харківський дріжджовий завод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 р. по 30.09.2011 р.

В результаті проведеної перевірки відповідачем складено акт № 3617/23-212/37579211 від 30.11.2011 року.

На підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення - рішення. Не погодившись з висновками акту перевірки позивачем подані заперечення на акт перевірки № 198/23/00383343 від 24.01.2012 (т. 1 а.с.128-135). Відповідачем надана відповідь, з якої вбачається, що висновки акту перевірки вважаються правомірними та залишаються без змін (т. 1 а.с.136-141).

За виявленими порушеннями відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення:

- від 12.03.2012 року №0000632302, яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів)) у розмірі 517515,00 грн. (т.1 а.с.19);

- від 12.03.2012 року №0000642302, яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 288944,75 грн.(т.1 а.с.20);

- від 12.03.2012 року №0000652302, яким зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на 87255,00грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) в розмірі 1 грн. (т.1 а.с.21).

Не погодившись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивачем подана скарга до ДПС у Харківській області від 17.04.2012 р. №08-16-04/260.

Рішенням ДПС у Харківській області про результати розгляду скарги від 15.06.2012р. за №3003/10/10.2-17 податкове повідомлення-рішення №0000652302 від 12.03.2012 р. скасовано в частині застосованої штрафної санкції в розмірі 1,0 грн., в іншій частині податкове повідомлення-рішення №0000652302 та податкові повідомлення-рішення №60000632302 та №0000642302 від 12.03.2012 р. залишені без змін, а скарга ПАТ "Харківський дріжджовий завод" - без задоволення.

На підставі прийнятого ДПС у Харківській області Рішення від 15.06.2012 р. за №3003/10/10.2-17, ДПІ у Московському районі м. Харкова було прийнято нове податкове повідомлення-рішення №0000752202 від 11.07.2012 р., відповідно до якого за порушення п.198.3 ст. 198 ПК України зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 87255 грн. (т.1 а.с.22).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що вимоги позивача правомірні та такі, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Фактичною підставою для встановлення порушення п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.138.1 ст.138, п.п.138.2 ст.138 ПК України, п.п.7.4.1ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.3 ПК України та для нарахування позивачу грошових зобов'язань є неможливість здійснення підприємством позивача господарської діяльності за перевіряємий період з ПП "Кремнафтагазтрейд", ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Укрнадраресурси".

Згідно з п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у тексті постанови приписи нормативно-правових актів наведені в редакції, чинній на час виникнення відповідних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 5.2.1 п.5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених і нарахованих протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абз.4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Вищенаведене свідчить про те, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат платника податку, які підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Пунктом 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ «Харківський дріжджовий завод» та ПП «Кремнафтагазтрейд» були укладені договори поставки за №21/07 від 21.07.2010 року та №21/11 від 24.11.2010 року (т. 1 а.с. 174-179). На виконання умов зазначеного договору ПП «Кремнафтагазтрейд» передало у власність покупця товар - мелясу цукрового буряку, що підтверджується виписаними податковими накладними (том № 1 а.с. 180-205 ).

На підставі отриманих податкових накладних ПАТ «Харківський дріжджовий завод» сума податку на додану вартість включена до складу податкового кредиту.

За матеріалами справи, оплата придбаного товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів ( а.с. 206-209, том № 1).

Матеріалами справи підтверджено, що придбана позивачем у ПП «Кремнафтагазтрейд» меляса цукрового буряку, була переміщена від постачальника до позивача за рахунок постачальника, що підтверджується копією товарно-транспортної накладної (т. 1 а.с. 231-250).

Придбану у ПП "Кремнафтагазтрейд" мелясу позивач використав у власній господарській діяльності - для виробництва дріжджів, що є основним напрямком діяльності ПАТ "Харківський дріжджовий завод" та підтверджується лімітно-забірними картками.

Крім того, ПАТ "Харківський дріжджовий завод" на підставі договору від 02.06.11р. №02/06, укладеного з ФОП ОСОБА_1 на поставку патоки. На виконання умов зазначено договору ФОП ОСОБА_1 передано у власність покупця товар - патоку, що підтверджується виписаними податковими накладними (т. 2 а.с. 133-144).

На підставі отриманих податкових накладних ПАТ «Харківський дріжджовий завод» сума податку на додану вартість включена до складу податкового кредиту.

За матеріалами справи, оплата придбаного товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів ( а.с. 145-150, том № 2).

Для перевезення товарів позивачем укладено договір на перевезеннями вантажу автомобільним транспортом № 20/04-11 від 20.04.2011 з СООО "Старовєровське") (т. 2 а.с. 151-153), та договір з ПП "Торговий дім "Золота міля" на перевезення вантажів автомобільним транспортом № ТО/2 від 31.12.2009 р. (т. 2 а.с. 155-158).

Крім того, у грудні 2010 р. газотранспортне підприємство - ВАТ "Харківміськгаз" протранспортувало, комісіонер - ТОВ "Укрнадраресурси" передав відповідно до договору комісії №КН-21/10 від 17.02.2010 р., а комітент - ПАТ "Харківський дріжджовий завод" прийняв природний газ в обсязі 64,516 тис.куб.м., що підтверджується Актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2010 р. (т. 2 а.с. 172). ТОВ "Укрнадраресурси" у грудні 2010 р. виконало доручення на покупку природного газу в обсязі 64,516 тис.куб.м.; сума комісійної винагороди складає 4109,41 грн. з ПДВ, що підтверджується Актом виконаних послуг за грудень 2010 р. від 31.12.2010 року (т. 2 а.с.173-174). На виконання зазначеного договору комісії від 17.02.2010 № КН-21/10, ТОВ "Укрнадраресурси" передало у грудні 2010 р. природний газ, а ПАТ "Харківський дріжджовий завод" прийняло його в об'ємі 64,516 тис.куб.м на суму 172717,91 грн. з ПДВ, підтверджується виписаною податковою накладною №5359 від 31.12.2010 р. на суму172717,91 грн. та № 5360 від 31.12.2010 на суму комісійної винагороди у розмірі 4109,41 грн. (т. 2 а.с.178,179).

Придбаний у ТОВ «Укрнадраресурси» газ позивач використав безпосередньо для здійснення господарської діяльності.

ПАТ «Харківський дріжджовий завод» (комітент) на підставі вищезазначеного договору комісії від 17.02.10 № КН-21/10, укладеного з ТОВ «Укрнадраресурси» (комісіонер) на придбання у 2010 році природного газу, видаткових та податкових накладних, віднесено до складу валових витрат вартість природного газу і комісійну винагороду на загальну суму 147355грн. в IV кварталі 2010 року та до складу податкового кредиту (по податковим накладним від 31.12.10 № 5359, № 5360) в січні 2011 року ПДВ в сумі 29 471 грн.

Колегія суддів також вважає за необхідне відзначити, що факту визнання недійсним або анулювання свідоцтва про державну реєстрацію контрагентів позивача - ПП «Кремнафтагазтрейд», ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Укрнадраресурси» на момент здійснення господарських операцій судовим розглядом не встановлено, контрагенти були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі, мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. Доводи апеляційної скарги стосовно внесення запису про відсутності ПП «Кремнафтагазтрейд» за місцем знаходження та анулювання ПП «Кремнафтагазтрейд» свідоцтва платника ПДВ, висновків суду не спростовую, оскільки як вбачається з матеріалів справи договори між позивачем та ПП «Кремнафтагазтрейд» було укладено 21.07.2010 року та 24.11.2010 року, а свідоцтво платника ПДВ анульоване лише 24.06.2011 року.

Крім того, щодо доводів апеляційної скарги, стосовно відсутності фактів реального здійснення господарської діяльності контрагента позивача, колегія суддів зазначає, що положення ч.2 ст.8 КАС України зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії"(заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" ПАТ «Харківський дріжджовий завод» та ПП "Кремнафтагазтрейд", ФОП ОСОБА_1, ТОВ "Укрнадраресурси" є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак ПАТ «Харківський дріжджовий завод» та ПП "Кремнафтагазтрейд", ФОП ОСОБА_1, ТОВ "Укрнадраресурси" є окремими платниками податку на додану вартість в розумінні норм Податкового кодексу України. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником.

Щодо доводів відповідача стосовно не спрямування позитивної курсової різниці яка виникла від продажу іноземної валюти до Державного бюджету України, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що зазначене порушення не було підставою для донарахування податкового зобов'явання в винесеному податковому повідомленні рішенні, яке оскаржується позивачем у даній справі.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення - рішення.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2012р. по справі № 2а-9329/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бершов Г.Є.Судді(підпис) (підпис) Катунов В.В. Ральченко І.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бершов Г.Є.

Повний текст ухвали виготовлений 26.11.2012 р.