Ухвала суду № 28257199, 24.09.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2012 р.Справа № 1609/2а-3522/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради на постанову Київського районного суду м. Полтави від 20.06.2011р. по справі № 1609/2а-3522/11

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради

про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити нарахування допомоги,

ВСТАНОВИЛА:

05.04.2011 року ОСОБА_1 (надалі-позивач) звернувся до Київського районного суду м. Полтави з позовом, в якому просив суд визнати бездіяльність з боку Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради (надалі - відповідач) щодо недоплати щорічної грошової допомоги на оздоровлення відповідно до частини 4 статті 8 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2009 - 2010 роки та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та нарахувати щорічну допомогу на оздоровлення за 2009-2010роки, передбачену частиною 4 статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, з розміру заробітної плати встановленої на момент виплати з урахуванням проведених виплат.

За наслідками розгляду справи у відкритому судовому засіданні постановою Київського районного суду м. Полтави від 20.06.2011р. позов задоволено частково.

Визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в місті Полтаві ради щодо відмови у виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення в розмірах, що передбачені ст. 48 закону У країни «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2009 - 2010 роки.

Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в місті Полтаві ради провести нарахування та виплату ОСОБА_1 суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 - 2010 роки як учаснику ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС 2 категорії відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з п'яти мінімальних заробітних плат, з урахуванням проведених виплат.

В задоволенні решти вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Київського районного суду м. Полтави від 20.06.2011р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач зазначив, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: судом не враховані приписи ст.ст. 116, 117 Конституції України, ст.ст. 2, 4, 21, 23 Бюджетного кодексу України, ст. 48, 62, 63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", положення Постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005р. "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач постанову суду першої інстанції не оскаржив.

Виходячи з приписів ч.1 ст. 197 КАС України вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 195 КАС України справа розглядається в межах доводів апеляційної скарги.

Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач віднесений до 2-ї категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до копії посвідчення серія А № 343497 від 17.08.2000р.

Відповідно до листа Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в місті Полтаві ради від 22.03.2011 року № 08-03/2442 позивачу щорічна допомога на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2010 рік виплачена 12.10.2010р. у розмірі 100 грн. (а.с. 5), за 2009 рік в розмірі - 100 грн. (а.с. 12).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що при вирішенні даного спору застосуванню підлягає саме ст. 48 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не Постанова Кабінету Міністрів України "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" від 12.07.2005 року за № 562.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з частиною другою ст. 19 Конституції України, - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.4 ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії передбачена у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого вищевказаним Законом є безпідставним.

Крім цього, Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має вищу юридичну силу, тому, при виплаті одноразової допомоги, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру одноразової допомоги застосуванню підлягає ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України, яка звужує обсяг встановлених законом прав. Разом з тим при розгляді даної справи слід взяти до уваги принцип верховенства права передбачений ст.8 Конституції України.

Розмір мінімальної заробітної плати затверджується щорічно Законом України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік. Іншого порядку визначення розміру мінімальної заробітної плати в Україні не встановлено.

За таких обставин та з урахуванням вимог статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Управління праці і соціального захисту населення повинно виплатити позивачу одноразову компенсацію учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, виходячи із суми мінімальної заробітної плати на момент виплати.

На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даній справі дії відповідача не можуть вважатися законними та обґрунтованими, оскільки вони направлені на звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод позивача, як громадянина, що суперечить вимогам Основного Закону України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку стосовно того, що в 2010 році відповідач повинен був виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі в розмірі 5 мінімальних встановленому ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги позивача за 2009 рік суд першої інстанції не врахував, що згідно ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч.2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 05.04.2011., в якому просив задовольнити його позовні вимоги за 2009-2010 роки, при цьому поважних причин для поновлення пропущеного строку звернення до суду не надав

Враховуючи дату звернення позивача до суду, шестимісячний строк на звернення до суду з позовом та період, за який позивач просить суд захистити його права, колегія суддів вважає, що права позивача підлягають захисту з 05.10.2010 року.

Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції не звернув уваги на пропущення позивачем строку звернення до суду та не навів підстав для його поновлення.

Доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску строку звернення до суду, матеріали справи не містять.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на прийняте колегією суддів рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в місті Полтаві ради здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік, у зв'язку з пропуском строку для звернення до суду, підлягають залишенню без розгляду.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в місті Полтаві ради підлягає частковому задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню, у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 186, 195, 196, 197, п. 4 ст. 198, 202, 203, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в місті Полтаві ради задовольнити частково.

Постанову Київського районного суду м. Полтави від 20.06.2011р. по справі № 1609/2а-3522/11 в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в місті Полтаві ради здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2009 рік скасувати.

Прийняти ухвалу, якою позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Київської районної в місті Полтаві ради здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2009 рік залишити без розгляду

В іншій частині постанову Київського районного суду м. Полтави від 20.06.2011р. по справі № 1609/2а-3522/11- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Спаскін О.А.Судді Сіренко О.І. Любчич Л.В.