Постанова № 28257017, 14.11.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2012 р. Справа № 2а-5425/12/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Спаскіна О.А..,

Суддів: Сіренко О.І., Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання: Зливко І.М.

представника позивача Марченко Д.Ю.,

представника відповідача Подобайло І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП Кіатон»на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2012 року по справі № 2а-5425/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП Кіатон"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2012 року відмовлено в задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Кіатон» до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю задовольнити його позовні вимоги . Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з»ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин вимоги Законів України «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», положення п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України та положення ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, щодо повноти та об»єктивності розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, учасників судового засідання, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова проводилась позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питання правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Опт-Торгспецзапчастина", ТОВ "Тех-Агроремпоставка", ТОВ "Промспец Консалтинг" за період з 01.01.2012 року по 30.09.2011 року.

За результатами перевірки ДПІ у Київському районі м. Харкова було складено акт № 628/235/31633477 від 27.02.2012 року.

В ході проведеної перевірки було зроблено висновок про порушення товариством п.п.7.4.1. и.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями та п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України № 2755-УЇ від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 576 972 грн., у т.ч. за лютий 2010 року в сумі 23 050 грн., за березень 2010 року в сумі 23 815 грн., за квітень 2010 року в сумі 36 923 грн., за травень 2010 року в сумі 6 206 грн.. за червень 2010 року в сумі 35 975 грн., за липень 2010 року в сумі 20 134 грн., за серпень 2010 року в сумі 27 288 грн., за вересень 2010 року в сумі 31 181 грн., за жовтень 2010 року в сумі 36 878 грн., за листопад 2010року в сумі 23 911 грн., за грудень 2010 року в сумі 19 797 грн., за січень 2011 року в сумі 41 024 грн., за лютий 2011 року в сумі 41 475 грн., за березень 2011 року в сумі 39 893грн., за квітень 2011 року в сумі 10 253 грн., за травень 2011 року в сумі 23 979 грн., за червень 2011 року в сумі 44 056 грн., за липень 2011 року в сумі 27 661 грн., за серпень 2010 року в сумі 35 723 грн., за вересень 2011 року в сумі 27 750 грн. та ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного Кодексу України № 435-Р/ від 16.01.2003р. із змінами та доповненнями, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ НВП "Кіатон"з ТОВ "Тех-Агроремпоставка"у лютому-листопаді 2010 року, ТОВ "Промспец Консалтинг"у грудні 2010 року - вересні 2011 року.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Київському районі м.Харкова винесено податкове повідомлення -рішення №0003332302 від 17.04.2012 року, яким підприємству донараховано податку на додану вартість у розмірі 576972,0 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 94074,0 грн. , на загальну суму 671046,0 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в ході судового розгляду не знайшов підтвердження факт порушення спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин.

Висновки перевіряючих осіб, що викладені в акті перевірки, підкріплені відповідними письмовими доказами і ґрунтуються на вимогах діючого податкового законодавства.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Приписами підпунктів 14.1.181 ст.14, п.198.3, ст.198 Податкового Кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Крім того, відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємницька діяльність здійснюється на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику (ст. 44 Господарського кодексу України). Це означає, що здійснення господарських операцій суб'єктом підприємницької діяльності передбачає досягнення певної ділової мети, економічної вигоди. При цьому презумується отримання вигоди у сфері господарювання, а відтак отримання вигоди у сфері оподаткування не може розцінюватися як самостійна ділова мета підприємницької діяльності.

Судовим розглядом встановлено, що 01.02.2010 року між позивачем та ТОВ "Тех-Агроремпоставка" було укладено договір купівлі -продажу №01-2, згідно якого ТОВ "Тех-Агроремпоставка" (Продавець) зобов'язується передати ТОВ НВП "КІАТОН"(Покупцю), а Покупець прийняти та сплатити за передані маркіровочне обладнання та расходні матеріали в асортименті, кількості та за ціною згідно рахунків -фактур, з урахуванням ПДВ 20%. Умови поставки - самовивіз.

01.12.2010 року між позивачем та ТОВ "Промспец Консалтинг" було укладено договір купівлі -продажу товарів №01/12, згідно якого ТОВ "Промспец Консалтинг"(Продавець) зобов'язується передати ТОВ НВП "КІАТОН" (Покупцю), а Покупець прийняти та сплатити за передані маркіровочне обладнання та расходні матеріали в асортименті, кількості та за ціною згідно рахунків -фактур, з урахуванням ПДВ 20%. Умови поставки - самовивіз.

01.06.2009 року між позивачем та ТОВ "Опт -Торгспецзапчастина" було укладено договір купівлі -продажу №106, згідно якого ТОВ "Опт-Торгспецзапчастина"(Продавець) зобов'язується передати ТОВ НВП "КІАТОН"(Покупцю), а Покупець прийняти та сплатити за передані маркіровочне обладнання та расходні матеріали в асортименті, кількості та за ціною згідно рахунків -фактур, з урахуванням ПДВ 20%. Умови поставки - самовивіз.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський-облік та звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з пунктом 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" -бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІУ від 16.07.1999р. із змінами і доповненнями визначено порядок складання первинних документів, а саме "Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції"".

Так пунктами 11.1., 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. за № 363 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568, встановлено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Позивачем в суді апеляційної інстанції надано до матеріалів справи товарно-транспортні накладні, документи про оплату послуг за перевезення промислових товарів, враховуючи територіальну віддаленість позивача з його постачальниками, що вказує на реальність виконання договорів поставки та на неправомірність висновків ДПІ викладених у Акті перевірки.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача зазначив, що під час проведення перевірки податковим органом витребувались у позивача не всі первинні бухгалтерські документи на підтвердження господарських операцій з його контрагентами.

З врахуванням вищевикладеного, проаналізувавши норми матеріального права, які належить застосувати до спірних правовідносини, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки відповідачем в ході судового розгляду не доведено належними та допустимими доказами правомірність та обґрунтованість висновків, які містяться в акті перевірки позивача.

Натомість позивачем надані до матеріалів справи всі первинні бухгалтерські документи, які підтвердили реальність виконання вищезазначених угод та факт використання придбаного товару по угодам у власній господарській діяльності.

За таких обставин колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції не були дотримані положення ст. 7 та ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України в частині прийняття рішення за наслідками всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ч.1 ст. 198, п.4ч.1 ст.202, 205, ст. 207, ст.209, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП Кіатон»задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.08.2012 року по справі № 2а-5425/12/2070 -скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП Кіатон»задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення рішення від 17.04.2012 року за №0003332302.

Постанова набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Спаскін О.А.Судді Сіренко О.І. Любчич Л.В.

Повний текст постанови виготовлений 19.11.2012 р.