Рішення № 28254916, 12.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 62/36 12.10.11

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Зараз», с.Чайки, ЄДРПОУ 35411055

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вентурє Інвест», м.Київ,

ЄДРПОУ 35481908

про стягнення 4575,55 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: Цвіркун А.В. -по дов.

від відповідача: не з?явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Зараз», с.Чайки звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Вентурє Інвест», м.Київ про стягнення заборгованості в сумі 4575,55 грн., у тому числі: основного боргу за надані послуги -3940,95 грн., пені -306,26 грн., трьох відсотків річних -76,12 грн., інфляційних нарахувань -252,22 грн.

Згідно із ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач надав заяву №272 від 22.09.2011р., відповідно до якої уточнив позовні вимоги і заявив про стягнення основного боргу в сумі 4759,87 грн., пені - 369,90 грн., трьох відсотків річних - 111,50 грн., інфляційних нарахувань - 304,63 грн.

Судом розглядаються остаточні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Зараз»з урахуванням змісту заяви №272 від 22.09.2011р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №50 від 30.07.2010р. про управління будинком, надання комунальних послуг та послуг на утримання будинку, споруд та прибудинкової території, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Вентурє Інвест» утворилась заборгованість в сумі 4759,87 грн., що стало підставою для нарахування пені, трьох відсотків річних, інфляційних збитків.

Відповідач у відзиві б/н від 13.09.2011р. проти задоволення позовних вимог заперечив з тих підстав, що, на його думку, надання позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю «Вентурє Інвест»послуг за договором №50 від 30.07.2010р. не доведено. Крім того, як вказує відповідач, Товариством з обмеженою відповідальністю «Зараз»неправомірно пред'явлено до стягнення три відсотки річних та інфляційні нарахування, враховуючи, що Законом України «Про житлово-комунальні послуги»не передбачено такого виду відповідальності.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

За змістом ч.1 ст.1, ч.1 ст.16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»комунальні послуги -це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Згідно із ч.1 ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Як свідчать матеріали справи, рішенням №484/4 від 27.11.2009р. виконавчого комітету Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Товариство з обмеженою відповідальністю «Зараз»було затверджено виконавцем житлово-комнальних послуг в селі Чайки Києво-Святошинського району по вул.В.Лобановського.

30.07.2010р. між позивачем (підприємство) та відповідачем (власник) було підписано договір №50 про управління будинком, надання комунальних послуг та послуг на утримання будинку, споруд та прибудинкової території.

Виходячи зі змісту преамбули договору №50 від 30.07.2010р. Товариству з обмеженою відповідальністю «Вентурє Інвест»належить на праві приватної власності квартира №4 у будинку №21, корп.1 по вул.В.Лобановського Києво-Святошинського району Київської області, загальною площею 72 кв.м, житловою площею 35,3 кв.м.

Згідно із п.1 вказаного договору позивач прийняв на себе зобов'язання з управління, утримання будинку (споруд) та прибудинкової території, житлово-комунальних послуг (централізоване водопостачання і водовідведення), виставлення рахунків за електроенергію на підставі затверджених тарифів Київської державної адміністрації, послуг по санітарно-технічному обслуговуванню будинку, диспетчеризації і технічному обслуговуванню ліфтів, вивозу побутових відходів, обслуговуванню водостоків, люків, димовенталяційних каналів, протипожежної автомийки, внутрішніх та зовнішніх тепло та електропроводів будинку, дезінсекції, дератизації, санітарному обслуговуванню прибудинкової території та допоміжних приміщень, освітленню та опаленню місць загального користування будинку, послуг аварійної служби, підготовки будинку до експлуатації у осінньо-зимовий період, обслуговування технічного обладнання квартири, озеленення прибудинкової території, поливу зелених насаджень, організації надання послуг з охорони місць загального користування та ведення особового рахунку власника. Крім того, підприємство зобов'язалось надавати комплекс послуг по проведенню відновних робіт по будинку, в разі необхідності -надання інженерно-технічних, юридичних консультацій з питань утримання будинку, надання послуг понад норми, що встановлені.

Відповідно до п.8.1 договору №50 від 30.07.2010р. встановлено, що договір набув чинності з дня його підписання сторонами та діє до моменту його розірвання, а в частині виконання грошових зобов'язань -до їх виконання.

Виходячи зі змісту п.2.10 вказаного договору оплата наданих позивачем послуг здійснюється на підставі рахунків, які підприємство надсилає власнику поштою, або передає особисто.

Як свідчать матеріали справи, позивачем було пред'явлено до сплати відповідачу наступні рахунки-фактури на загальну суму 4759,87 грн.:

- СФ-0000401 від 30.11.2010р. на суму 826,85 грн.,

- СФ-0000429 від 31.01.2011р. на суму 649,73 грн.,

- СФ-0000525 від 28.02.2011р. на суму 614,30 грн.,

- СФ-0000586 від 31.03.2011р. на суму 586,66 грн.,

- СФ-0000649 від 29.04.2011р. на суму 450,14 грн.,

- СФ-0000702 від 31.05.2011р. на суму 342,14 грн.,

- СФ-0000728 від 30.06.2011р. на суму 471,13 грн.,

- СФ-0000793 від 28.07.2011р. на суму 527,75 грн.,

- СФ-0000869 від 31.08.2011р. на суму 291,17 грн.

Як вказує позивач, відповідач встановлений договором обов'язок по сплаті наданих позивачем житлово-комунальних послуг у повному обсязі та у встановлений договором строк не виконав, внаслідок чого Товариством з обмеженою відповідальністю «Зараз»заявлено вимоги, зокрема, про стягнення заборгованості в сумі 4759,87 грн.

Виходячи зі змісту ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»до житлово-комунальних послуг віднесені, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).

Згідно із ст. 16 вказаного нормативно-правового акту порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Як було зазначено вище згідно із ч.1 ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до ст.ст.11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

За приписами ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Як передбачено ст.ст.901, 902 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виконавець повинен надати послугу особисто.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.5 договору №50 від 30.07.2010р. сторони погодили, що платежі за договором вносяться власником на поточний рахунок підприємства не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

При цьому, згідно із п.2.6 вказаного договору послуги оплачуються власником у безготівковій формі через банківські установи шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підприємства незалежно від наявності або відсутності виставленого підприємством рахунку.

Як було вказано вище, за період з листопада 2010р. по серпень 2011р. позивач надав послуги згідно із вказаним договором на загальну суму 4759,87 грн. Доводів, які б спростовували правильність визначення позивачем обсягу наданих житлово-комунальних послуг та їх вартості відповідачем не наведено, внаслідок чого суд приймає визначені у відповідних рахунках-фактури показники, як достовірні.

Заперечення відповідача стосовно того, що квартира №4 у будинку №21 по вул.В.Лобановського в с.Чайки Києво-Святошинського району Київської області Товариством з обмеженою відповідальністю «Вернтурє Інвест»не використовується з моменту укладання договору №50 від 30.07.2010р. судом до уваги не приймається, враховуючи наступне:

Згідно із ст.316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.2 ст.317 вказаного Кодексу України на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Імперативною нормою ч.4 ст.319 Цивільного кодексу України встановлено, що власність зобов'язує.

Як свідчить матеріали справи, нерухоме майно, розташоване за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с.Чайки, вул.В.Лобановського, 21, корпус 1, квартира 4, було придбано Товариством з обмеженою відповідальністю «Вентурє Інвест»за договором купівлі-продажу квартири від 14.11.2008р. та належить останньому на праві власності.

За таких обставин, вказане майно в силу вимог п.4 ст.319 Цивільного кодексу України потребує від його власника вчинення дій спрямованих на утримання нерухомості, внаслідок чого між сторонами розглядуваного спору було укладено договір №50 від 30.07.2010р. При цьому, сутність наданих за цим договором житлово-комунальних послуг не залежить від фактичного проживання/знаходження власника у приміщенні.

Крім того, на підтвердження надання житлово-комунальних послуг позивачем до матеріалів справи представлено договори, які було укладено з безпосередніми постачальниками цих послуг: №1/29/208 від 01.09.2008р. на надання послуг по охороні об'єкта; №D2 4М 0622 від 30.09.2008р. на повне технічне обслуговування ліфтів; №66 від 09.03.2010р. на вивіз твердих побутових відходів (ТПВ) та великогабаритного (будівельного) сміття; №09/03/10 від 09.03.2010р. про надання послуг по сортуванню твердих побутових відходів; №1/04/09 від 01.04.2009р. на виконання робіт; №45 від 01.07.2010р. про надання послуг по дезінфекції, дезінсекції та дератизації; №1 від 01.01.2011р. про надання послуг по збору та вивезенню відходів комунальних (міських) змішаних, у т.ч. сміття з урн (твердих побутових відходів); б/н від 01.10.2009р. на постачання теплової енергії у гарячій воді, внаслідок чого твердження відповідача про недоведеність позивачем факту надання житлово-комунальних послуг спростовується.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Вентурє Інвест» всупереч умовам укладеного договору і положенням ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, взяті на себе за договором №50 від 30.07.2010р. зобов'язання не виконало, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за отримані послуги на загальну суму 4759,87 грн.

Будь-яких доказів погашення боргу у вказаному розмірі відповідачем до матеріалів справи не надано.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за спірним договором зобов'язання в частині строку їх виконання та у повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вентурє Інвест» на користь позивача 4759,87 грн., підлягають задоволенню.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 вказаного Кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони вільні в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктами 4.1, 4.1.5 договору №50 від 30.07.2010р. сторони визначили, що власник несе відповідальність згідно із законодавством і цим договором, у тому числі, за несвоєчасне внесення на рахунок підприємства плати, передбаченої цим договором, шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, виходячи з розміру облікової ставки НБУ, діючої у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, позивачем заявлена до стягнення пеня у розмірі 369,90 грн., нарахована за період з 10.12.2010р. по 10.06.2011р.

Проте, за висновками суду вказаний розрахунок є помилковим, виходячи з наступного:

За приписами ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Будь-яких інших умов нарахування неустойки сторони у договорі №50 від 30.07.2010р. не встановили, внаслідок чого при перевірці розрахунку позивача, судом застосовано приписи п.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Як будо зазначено вище, відповідно до п.2.5 договору №50 від 30.07.2010р. відповідач зобов'язався здійснювати платежі за договором не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, за висновками суду, прострочення Товариства з обмеженою відповідальністю «Вентурє Інвест»починалося 21 числа місяця наступного за тим, у якому позивачем було надано послуги за договором №50 від 30.07.2010р. у разі нездійснення відповідної оплати, та припинялося через шість місяців від цієї дати (з урахування меж, визначених позивачем з 10.12.2010р. по 10.06.2011р.), а саме:

- за рахунком-фактурою СФ-0000401 від 30.11.2010р. на суму 826,85 грн. -період нарахування пені з 21.12.2010р. по 10.06.2011р., 172 день прострочення, пеня 60,39 грн.,

- за рахунком-фактурою СФ-0000429 від 31.01.2011р. на суму 649,73 грн. -період нарахування пені з 21.02.2011р. по 10.06.2011р., 110 дня прострочення, пеня 30,35 грн.,

- за рахунком-фактурою СФ-0000525 від 28.02.2011р. на суму 614,30 грн. -період нарахування пені з 21.03.2011р. по 10.06.2011р., 82 дні прострочення, пеня 21,39 грн.

- за рахунком-фактурою СФ-0000586 від 31.03.2011р. на суму 586,66 грн. -період нарахування пені з 21.04.2011р. по 10.06.2011р., 51 дні прострочення,пеня 12,71 грн.,

- за рахунком-фактурою СФ-0000649 від 29.04.2011р. на суму 450,14 грн. -період нарахування пені з 21.05.2011р. по 10.06.2011р., 21 дні прострочення, пеня 4,01 грн.,

- за рахунком-фактурою СФ-0000702 від 31.05.2011р. на суму 342,14 грн. -не нараховується, оскільки період нарахування пені за межами строку, визначеного позивачем,

- за рахунком-фактурою СФ-0000728 від 30.06.2011р. на суму 471,13 грн. -не нараховується, оскільки період нарахування пені за межами строку, визначеного позивачем,

- за рахунком-фактурою СФ-0000793 від 28.07.2011р. на суму 527,75 грн. - не нараховується, оскільки період нарахування пені за межами строку, визначеного позивачем,

- за рахунком-фактурою СФ-0000869 від 31.08.2011р. на суму 291,17 грн. - не нараховується, оскільки період нарахування пені за межами строку, визначеного позивачем,

Всього пеня за період з 21.12.2010р. по 10.06.2011р. дорівнює 128,85 грн.

При здійсненні розрахунку, враховано, що суд позбавлений можливості самостійно збільшити період за який стягується неустойка, ніж визначено позивачем, внаслідок чого пеня нарахована до 10.06.2011р.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, Товариством з обмеженою відповідальністю «Зараз»за період з 10.12.2010р. по 01.08.2011р. нараховані та пред'явлені до стягнення три відсотки річних в сумі 111,50 грн. та інфляційні нарахування у розмірі 304,63 грн.

При перевірці судом проведених позивачем розрахунків встановлено, що вони містять помилки і підлягають задоволенню частково, а саме: три відсотки річних на суму 57,49 грн., інфляційні нарахування на суму 103,44 грн.

Твердження відповідача про те, що стягнення трьох відсотків річних та інфляційних збитків є неправомірним, враховуючи, що нормативно-правові акти у сфері регулювання відносин щодо оплати житлово-комунальних не передбачають такого виду відповідальності, судом до уваги не приймається, з огляду на те, що здійснення вказаних нарахувань відбувається в силу прямої вказівки закону, визначеної у ст.625 Цивільного кодексу України, дія якого розповсюджується, у тому числі, на спірні правовідносини.

При цьому, судом враховано, що відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 04.11.2010р. по справі №4/719, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів від інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника.

Таким чином, виходячи з того, що у матеріалах справи відсутні документи стосовно погашення відповідачем заборгованості за надані послуги, приймаючи до уваги, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Зараз»припущено помилку при здійсненні розрахунків пені, трьох відсотків річних, інфляційних витрат, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 4759,87 грн., пені - 369,90 грн., трьох відсотків річних - 111,50 грн., інфляційних нарахувань - 304,63 грн., підлягають частковому задоволенню у визначеному вище розмірі.

Судові витрати згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягають розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Зараз», с.Чайки до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вентурє Інвест», м.Київ про стягнення основного боргу в сумі 4759,87 грн., пені - 369,90 грн., трьох відсотків річних - 111,50 грн., інфляційних нарахувань - 304,63 грн., задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вентурє Інвест»(01133, м.Київ, Печерський район, вул.Щорса, 32г/262, ЄДРПОУ 35481908) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зараз»(08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с.Чайки, вул.В.Лобановського, 21/5, ЄДРПОУ 35411055, р/р №26008002037981 у Києво-Святошинському відділенні ПАТ КБ «Хрещатик», МФО 300670) основний борг в сумі 4759,87 грн., пеню у розмірі 128,85 грн., три відсотки річних в сумі 57,49 грн., інфляційні нарахування на суму 103,44 грн., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 92,87 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 214,88 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 12.10.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя М.О.Любченко

Повне рішення складено 17.10.2011р.