Рішення № 28254502, 20.12.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.12.2012Справа №5002-33/4081-2012

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

(вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01001)

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Кримгаз»

(вул. Училищна, 42а, м. Сімферополь, АР Крим, 95001)

про стягнення 1 060 579.48 грн..

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники сторін:

Від позивача: Пількевич Владислав Валерійович, представник, довіреність № 14-353 від 16.03.12, ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»;

Від відповідача: Шоломович Оксана Миколаївна, представник, довіреність № 616 від 28.12.11, ПАТ по газопостачанню та газифікації «Кримгаз»;

Суть спору: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» та просить суд стягнути суму у розмірі 1 060 579.48 грн., а саме - заборгованість у розмірі 172 283.03 грн., 3 % річних у розмірі 100 283.06 грн. та пеню у розмірі 788 013.39 грн..

Позовні вимоги вмотивовані порушенням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 14/2091/11 від 30 вересня 2011 року, що призвело до утворення заборгованості, яка оплачена відповідачем з порушенням встановлених строків оплати, у зв'язку з чим на підставі статті 625 Цивільного кодексу України у позивача виникло право вимагати від відповідача сплати інфляційних втрат, а також 3% річних, нарахованих на суму заборгованості за весь період прострочення платежів. Крім того, умовами укладеного між сторонами договору передбачено нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення.

Крім того, представник позивача у судовому засіданні 20 грудня 2012 року надав клопотання, яким просив суд виправити описку, допущену ним при роздрукуванні позову, а саме замість 788 013.39 грн., сумою пені вважати 515 447.30 грн. (а.с. 130-131).

Відповідач позовні вимоги позивача визнала частково, у задоволенні вимог про стягнення пені та 142 011.29 грн. просила відмовити, про що зазначила у відзиві на позовну заяву (а.с. 66-68).

Представник позивача не погодився із думкою представника відповідача та наполягав на задоволенні позову в повному обсязі.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

встановив:

30 вересня 2011 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" (покупець) укладено договір № 14/2091/11 купівлі-продажу природного газу, відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов'язався передати у власність покупця у IV кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору (а.с. 8-12).

Відповідно до пункту 2.1 договору продавець передає покупцеві з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року газ в обсязі до 590 153.000 тис.куб.м.

Згідно з пунктом 3.1 договору право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання - передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Пунктом 3.3 договору сторони визначили, що приймання - передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання - передачі газу.

Пунктом 5.2 договору встановлена ціна газу, яка за 1000 куб. м. без врахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом становить:

- газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 2 500 куб. м. на рік: при наявності газових лічильників 268.0769 грн., крім того ПДВ 20%; при відсутності газових лічильників 326.2500 грн., крім того ПДВ 20%.

- газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 6 000 куб. м. на рік: при наявності газових лічильників 566.6346 грн., крім того ПДВ 20%; при відсутності газових лічильників 654.6154 грн., крім того ПДВ 20%.

- газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 12 000 куб. м. на рік: при наявності газових лічильників 1 488.2692 грн., крім того ПДВ 20%; при відсутності газових лічильників 1 668.5577 грн., крім того ПДВ 20%.

- газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 12 000 куб. м. на рік: при наявності газових лічильників 1838.7500 грн., крім того ПДВ 20%; при відсутності газових лічильників 2053.8942 грн., крім того ПДВ 20%.

Пунктом 6.1 договору сторони домовились, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки.

Відповідно до пункту 6.2 договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа наступного за місяцем поставки газу з поточних рахунків покупця.

Згідно з пунктом 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пунктів 6.1 та 6.2 цього договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Договір набирає чинності з дати його укладення і діє в частині реалізації газу з 01 жовтня 2011 року до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до повного погашення заборгованості (пункт 11.1 договору).

В подальшому між сторонами укладались додаткові угоди, якими змінювалася вартість газу, що є предметом договору, а також обсяг газу, що поставляється ( а.с. 6-9).

За твердженням позивача, що також не заперечується відповідачем на виконання умов договору та додаткових угод до нього, протягом листопада 2011 року - грудня 2012 року, та у червні 2012 року позивачем поставлено, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 136 039 182.46 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, копії яких знаходяться в матеріалах справи (а.с. 17-21).

Однак, у порушення умов договору розрахунки за поставлений природний газ проводились відповідачем несвоєчасно.

При цьому, за твердженням позивача, на дату звернення його із даним позовом до суду заборгованість за договором № 14/2091/11 від 30 вересня 2011 року за поставлений у 2011-2012 роках природний газ відповідачем погашена повністю.

Так, позивач стверджує, що оскільки відповідачем невиконані належним чином умови договору щодо своєчасної оплати отриманого природного газу, він зобов'язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних, а також штрафні санкції у вигляді пені.

Викладене з'явилося підставою для звернення Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до господарського суду АР Крим із даною позовною заявою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

За своєю правовою природою, спірний договір є договором поставки, який укладено відповідно до вимог статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), якій здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття його товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідачем вимоги договору № 14/2091/11 купівлі-продажу природного газу щодо своєчасної оплати поставленого природного газу порушувались.

Позивач вважає, що відповідач безпідставно користувався належними йому коштами протягом певного часу, у зв'язку з чим просить суд стягнути з останнього інфляційні втрати в сумі 172 283.03 грн. , 3 % річних, нарахованих на суму заборгованості в розмірі 100 283.06 грн. та пеню в сумі 515 447.30 грн..

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, вказана норма щодо встановлення обов'язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми, кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати відсотки.

Аналогічне по суті положення містить норма статті 1214 Цивільного кодексу України, згідно з якою у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними.

Так, чинне законодавство у випадку порушення однією особою договірних обов'язків, передбачає не тільки відповідальність такої особи у вигляді неустойки (штраф та/або пеня), а і грошову компенсацію іншій стороні, яка була позбавлена можливості користуватися певний час грошовими коштами, що їй причитаються, у зв'язку з несвоєчасним поверненням від боржника (після примусового стягнення тощо).

Так, у статті 599 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Як вже зазначалось, позивач просить стягнути з відповідача 172 283.03 грн. інфляційних втрат, що нараховані за загальний період з листопада 2011 року по березень 2012 року на заборгованість за кожним місяцем поставки природного газу окремо.

Суд вважає, що вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно з розрахунком, проведеним позивачем, інфляційні втрати нараховувались останнім за цілий місяць (а.с. 22-24). Інфляційні втрати за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо оплати вартості спожитого потягом листопада 2011 року - березень 2012 року та за червень 2012 року природного газу нараховувались позивачем з листопада 2011 року по березень 2012 року на заборгованість за кожним місяцем поставки природного газу окремо.

Відповідач проти стягнення інфляційних втрат заперечував частково, оскільки період прострочення платежів за період з листопада 2011 року по лютий 2012 року включно складав менше місяця, тобто заборгованість за кожний місяць існувала не повний місяць, а лише кілька днів.

Однак, дослідивши наданий позивачем розрахунок, суд встановив, що методика нарахування інфляційних втрат, яку використовує позивач, є невірною, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочення. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, судом перевірено правильність здійсненого позивачем нарахування інфляційних втрат, з урахуванням вимог, викладених в листі Верховного Суду України № 62-97р від 03 квітня 1997 року "Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", яким передбачено, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому слід вважати, що якщо заборгованість виникла за період з 1 по 15 число відповідного місяця, то вона індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Так, з матеріалів справи, вбачається, що відповідачем дійсно порушені умови договору щодо своєчасної оплати природного газу, поставленого на адресу відповідача згідно з актами приймання-передачі (а.с. 17-21).

Однак, судом з матеріалів справи також встановлено, що також підтверджується розрахунком позивача, що у кожному місяці окремо за період з листопада 2011 року по лютий 2012 року певна сума заборгованості існувала лише кілька днів.

Таким чином, судом за результатом дослідження розрахунку позивача було встановлено правильність тверджень представника відповідача про те, що прострочка оплати по кожному окремому акту приймання - передачі газу і складала декілька днів, крім одного місяця - березня 2012 року.

Так, станом на 30 березня 2012 року у відповідача перед позивачем була наявна заборгованість в сумі 10090578.84 грн. за актом від 30.06.2012 р. (а.с. 21), згідно з яким переданий газ, спожитий у лютому 2012 року.

Згідно з поясненнями представників сторін, в акті приймання - передачі за червень 2012 року (а.с. 21) сторонами було допущено описку, у зв'язку з чим датою укладення цього акту слід вважати лютий 2012 року, а не червень, як помилково зазначено а акті.

Так, згідно з пунктом 6.2 договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа наступного за місяцем поставки газу з поточних рахунків покупця.

Таким чином, газ, переданий за вищевказаним актом, повинен був бути оплачений відповідачем 10 березня 2012 року в сумі 39459815.32 грн..

Дані обставини не заперечувались представником відповідача.

Одночасно, внаслідок проплат, здійснених відповідачем, сума заборгованості за актом приймання - передачі спожитого газу від 30.06.2012р. станом на 30 березня 2012 року зменшилася до 100 090 578.84 грн., у зв'язку з чим інфляційні втрати на вказану суму заборгованості обґрунтовано нараховані позивачем за період з 11 березня 2012 року по 30 березня 2012 року.

Отже, згідно вимог, що містяться у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03 квітня 2012 року, у даному випадку інфляційні витрати розраховувалися за повний місяць, у якому сума заборгованості існувала понад 15 днів - за березень 2012 року.

При цьому, індекс інфляції у даному випадку застосовується 1.003 (індекс інфляції за березень 2012 року\100).

Таким чином, інфляційні втрати повинні бути обраховані наступним чином :

10090578.84 грн. х 100.3 /100 - 10090578.84 грн. = 30271.74 грн.

У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягає сума інфляційних втрат в розмірі 30 271.74 грн.. Отже, у задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача 142 011.29 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

Аналогічних висновків дійшов Вищий господарський суд України в своїй постанові від 13 грудня 2012 року у справі № 5002-13/561-2012 (а.с. 134-135).

Одночасно, суд вважає, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення 100 283.06 грн. 3% річних.

Так, згідно з наданим позивачем розрахунком, 3% річних нараховані ним окремо за кожним актом приймання - передачі, а саме за періоди : за поставлений газ у жовтні - з 10 листопада 2011 року по 18 листопада 2011 року, у листопаді 2011 року - з 10 грудня 2011 року по 29 грудня 2011 року, за грудень 2011 року - з 10 січня 2012 року по 31 січня 2012 року, за січень 2012 року - з 10 лютого 2012 року по 29 лютого 2012 року, за лютий 2012 року - з 10 березня 2012 року по 12 квітня 2012 року, з урахуванням дат виникнення заборгованості та на заборгованість за кожний місяць поставки природного газу окремо (а.с. 22-24).

Судом перевірений наданий позивачем розрахунок, який проведений вірно, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 100 283.06 грн. 3% річних підлягають задоволенню, які також були визнані відповідачем.

Крім того, на підставі пункту 7.2 договору позивач просить суд стягнути з відповідача 515 447.30 грн. пені, нарахованої ним окремо за кожним актом приймання - передачі, а саме за періоди : за поставлений газ у жовтні - з 10 листопада 2011 року по 18 листопада 2011 року, у листопаді 2011 року - з 10 грудня 2011 року по 29 грудня 2011 року, за грудень 2011 року - з 10 січня 2012 року по 31 січня 2012 року, за січень 2012 року - з 10 лютого 2012 року по 29 лютого 2012 року, за лютий 2012 року - з 10 березня 2012 року по 12 квітня 2012 року, з урахуванням дат виникнення заборгованості та на заборгованість за кожний місяць поставки природного газу окремо (а.с. 22-24).

Згідно з пунктом 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пунктів 6.1 та 6.2 цього договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пені від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Відповідно до пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Вказана норма має диспозитивний характер, оскільки сторони по даній справі на власний розсуд визначили у договорі періодом нарахування пені саме - шість місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

На питання суду, чи направлялись відповідачу претензії або вимоги щодо сплати заборгованості, представник позивача відповів, що ні.

Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, позовна заява була подана до господарського суду АР Крим 20 листопада 2012 року (а.с. 1), тобто пеня, згідно умов укладеного між сторонами договору, може бути нарахована за період з травня по листопад 2011 року, тоді як позивачем вона була нарахована за період з листопада 2011 року по квітень 2012 року.

Отже, нарахування пені позивачем за визначений ним період, а також стягнення неї судом суперечать умовам договору.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення пені в сумі 515 447.30 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір суд покладає на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 25 грудня 2012 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» (вул. Училищна, 42а, м. Сімферополь, АР Крим, 95001, код ЄДРПОУ 03348117) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 20077720) 30 271.74 грн. інфляційних втрат, 100 283.06 грн. 3% річних та 2 611.22 грн. судового збору.

3. В частині стягнення інфляційних втрат в сумі 142 011.29 грн. та пені в сумі 515 447.30 грн. в позові - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ю.А. Радвановська