Рішення № 28250387, 23.03.2012, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 2-1548/11

Номер провадження 2/1716/283/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2012 року Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді Остапчук Л.В.

при секретарі Захарук Г.Л.

за участю: позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рівному

цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО ПРОСТО" про визнання договору недійсним,

в с т а н о в и в :

У зв'язку з тим, що 31 липня 2010 року між ним та ТзОВ "АВТО ПРОСТО" було укладено договір-угоду № 0323049, предметом якого є надання йому, як учаснику програми послуг, спрямованих на придбання товару, а саме - автомобіля марки "Kia Carens", вартістю 177600 гривень, яка вказана в додатку № 1 до договору, через програму "АвтоТак", організовану відповідачем, опис діяльності зазначеної програми відображено у Правилах функціонування системи придбання в групах "АвтоТак" і вказано в додатку № 2 до договору, на виконання умов договору він сплатив вступний внесок і сплачував щомісячні платежі, сплативши загальну суму 31107 гривень 48 копійок, а відповідач умов договору не виконує, позивач звернувся з позовом до суду і просить визнати вказаний договір недійсним, застосувати правові наслідки недійсності договору і стягнути з відповідача вказану суму та витрати на інформаційно-технічне забезпечення.

В суді позивач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_2 позов підтримали, пославшись на обставини, викладені в позовній заяві. Представник позивача ОСОБА_2 пояснив, що між позивачем та ТзОВ "АВТО ПРОСТО" було укладено договір-угоду, предметом якого є надання йому, як учаснику, програми послуг, спрямованих на придбання товару, а саме - автомобіля марки "Kia Carens", вартість якого становить 177600 гривень. У відповідності до положень договору, позивач протягом 10 місяців сплачував грошові кошти згідно квитанцій і кожного місяця йому обіцяли надати автомобіль, але це все залишалося обіцянкою. Пояснив, що оспорюваним договором передбачено формування групи Учасників з осіб, які підписали такі ж Договори, як і позивач і учасники згідно Договору зобов'язуються сплачувати обов'язкові щомісячні внески. За рахунок сплачених Учасниками щомісячних внесків формується так званий Чистий Фонд, який щомісячно розподіляється між Учасниками відповідно до Договору. Таким чином, отримання Учасником автомобіля є можливим виключно за рахунок залучення інших споживачів (згідно Договору - групи Учасників). Автомобіль купується за рахунок Чистих внесків усіх Учасників групи, і сплата повної ціни автомобіля Учасником групи, який його вже отримав, забезпечує можливість купівлі автомобіля для тих Учасників, які його ще не одержали. Відповідно до оспорюваного договору, до обов'язків відповідача по справі відноситься формування та адміністрування групи Учасників договору. Таким чином, спірним Договором Відповідачем здійснено формування та експлуатацію пірамідальної схеми, яка передбачає надання споживачам компенсації за сплачені кошти виключно за рахунок залучення інших споживачів, що прямо заборонено законодавством і усі правочини здійснені з використанням такої схеми є недійсними. В зв'язку з цим позивач вимушений звертатися до суду з даним позовом і він, як його представник, просить позов задоволити. Позивач також просить позов задоволити.

Представник відповідача - ТзОВ "АВТО ПРОСТО" в судове засідання не з'явився, хоча про дату, місце та час слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином. До суду надійшло пояснення та заперечення проти позову, в якому зазначено, що відповідач повністю не визнає позовні вимоги, просить в задоволенні позову відмовити, оскільки заявлені вимоги не грунтуються на чинному законодавстві та укладеному договорі, відсутні жодні правові підстави для визнання угоди недійсною та застосування наслідків недійсності угоди, і провести розгляд справи без участі їх представника. Суд вважає за можливе справу слухати у відсутності представника відповідача.

Судом встановлено, що 31 липня 2010 року між ОСОБА_3 та ТзОВ "АВТО ПРОСТО" було укладено договір-угоду № 0323049, предметом якого є надання йому, як учаснику програми послуг, спрямованих на придбання товару, а саме - автомобіля марки "Kia Carens", вартість якого становить 177600 гривень (додаток № 1 до угоди № 0323049), через програму "АвтоТак", організовану ТзОВ "АВТО ПРОСТО". Опис діяльності зазначеної програми відображено у Правилах функціонування системи придбання в групах "АвтоТак" (додаток № 2 до угоди № 0323049). У відповідності до положень договору-угоди № 0323049, ОСОБА_3 сплатив на користь ТзОВ "АВТО ПРОСТО" платежі на загальну суму 31107 гривень 48 копійок, що підтверджується копіями квитанцій, доданих до матеріалів справи.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України (далі ЗУ) "Про захист прав споживачів", нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Згідно п.7 ч.3 ст.19 ЗУ "Про захист прав споживачів", забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

Аналізуючи договір, суд вважає, що оспорюваним договором передбачено формування групи Учасників з осіб, які підписали такі ж Договори, як і позивач і учасники згідно Договору зобов'язуються сплачувати обов'язкові щомісячні внески. За рахунок сплачених Учасниками щомісячних внесків формується так званий Чистий Фонд, який щомісячно розподіляється між Учасниками відповідно до Договору. Таким чином, отримання Учасником автомобіля є можливим виключно за рахунок залучення інших споживачів (згідно Договору - групи Учасників), як передбачено п.п.1.2, 1.4 ст. 1, п.2.4 ст.2, ст.ст.4, 5, 6 додатку № 2 до угоди № 0323049: автомобіль купується за рахунок Чистих внесків усіх Учасників групи, і сплата повної ціни автомобіля Учасником групи, який його вже отримав, забезпечує можливість купівлі автомобіля для тих Учасників, які його ще не одержали. Відповідно до оспорюваного договору, до обов'язків відповідача по справі відноситься формування та адміністрування групи Учасників договору. Таким чином, спірним Договором Відповідачем здійснено формування та експлуатацію пірамідальної схеми, яка передбачає надання споживачам компенсації за сплачені кошти виключно за рахунок залучення інших споживачів, що прямо заборонено законодавством і усі правочини здійснені з використанням такої схеми є недійсними.

Відповідно до умов угоди, зобов'язання відповідача зводяться до організації та створення умов для придбання автомобілів учасниками системи, здійснення адміністративних процедур.

Відповідно до ст.5 Угоди учасник зобов'язується виконувати зобов'язання, передбачені угодою, в порядку та строки, визначені угодою, включаючи, але не обмежуючись: сплатити вступний внесок при укладанні угоди; сплатити плату за право на отримання автомобіля при наданні такого права; щомісячно сплачувати повні внески; сплачувати внески із страхування автомобіля після отримання автомобіля; отримати автомобіль за умови виконання зобов'язань, встановлених угодою: підписати відповідний двосторонній акт, що свідчить про виконання зобов'язань за угодою; за вимогою ТзОВ "АВТО ПРОСТО" надавати копії квитанцій про оплату внесків за угодою.

Відповідно до ст.7 Угоди, угода набирає чинності з моменту її підписання обома сторонами й діє до моменту виконання обома сторонами всіх зобов'язань, передбачених угодою.

Згідно ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 216 Цивільного кодексу України передбачає, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сорін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Як встановлено судом, позивач сплатив вступний внесок в розмірі 6393,60 грн., та щомісячно сплачував повні внески згідно повідомлень та бланків квитанцій, які надсилались на адресу позивача, всього ним на виконання угоди було сплачено на користь відповідача 31107,48грн. Натомість відповідач умов договору не виконує.

Суд вважає, що умови укладеної угоди порушують права позивача, як споживача.

Здійснені позивачем виплати не створюють для відповідача будь-яких обов'язків. Останній покладає на Учасників системи придбання автомобілів в групах за їх кошти, не вкладаючи при цьому власних коштів, що робить таку діяльність пірамідальною схемою, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надасться за рахунок залучення інших споживачів такої системи, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Зазначений вид нечесної підприємницької практики, що вводить споживача в оману, включено в умови самої угоди.

Частинами 1, 2, 3 ст.18 ЗУ "Про захист прав споживачів" передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якшо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

Суд вважає, що згідно договору, якщо учаснику і надано право на отримання автомобіля, то він, згідно ст.8 додатку до угоди № 2, може отримати автомобіль лише в тому разі, коли попередньо виконав такі вимоги: у строк, встановлений ТзОВ "АВТО ПРОСТО", сплатив наступні платежі та запропоновані до сплати внески, а також плату за право на отримання автомобіля, протягом 5 банківських днів з моменту одержання повідомлення про надання йому права на отримання автомобіля. Крім того, Учасник повинен: надати визначені ТзОВ "АВТО ПРОСТО" гарантії щодо повної оплати платежів, передбачених угодою; сплатити усі податки, мито та інші витрати, необхідні для реєстрації автомобіля та оформлення гарантій. У разі невиконання зазначених вимог, ТзОВ "АВТО ПРОСТО" має право відмовити у передачі автомобіля та анулювати право на його отримання. В такому випадку, плата за право на отримання автомобіля учаснику не відшкодовується.

У статті 14 додатку № 2 до угоди закладено несправедливі для позивача умови про анулювання відповідачем права на отримання автомобіля, усунення від участі в Асигнаційних актах, розірвання угоди та неповернення внесених коштів у випадках невиконання зобов'язань за угодою.

Установлення невиправдано малого строку для надання позивачем згоди на отримання автомобіля, зобов'язання його до виконання усіх зазначених вище умов для можливості отримання автомобіля, є підтвердженням несправедливості умов спірної угоди та нечесної підприємницької практики відповідача і, відповідно до положень ч.6 ст.19 ЗУ "Про захист прав споживачів", є підставою для визнання такої угоди недійсною.

Також угодою передбачено, що право на отримання автомобіля Учасником системи за результатами розподілу фонду групи, є підставою для придбання за рахунок фонду групи автомобіля для Учасника системи.

Таким чином, відповідач, керуючись додатком № 2 до угоди, формує групу учасників системи, надалі створює фонд цієї групи за рахунок чистих щомісячних платежів, сплачених учасниками групи, тобто за кошти учасників системи, а потім один раз на місяць розподіляє фонд групи між учасниками системи, але право на купівлю автомобіля отримують не всі учасники системи, а тільки ті, які зробили найбільшу кількість авансових чистих щомісячних платежів та задекларували найбільшу кількість чистих щомісячних внесків. Отже, розподіл фонду групи проходить по пірамідальній схемі, що порушує вимоги ст.19 Закону України "Про захист прав споживачів", коли один учасник системи за свої власні кошти без інвестування коштів відповідача оплачує товар іншому учаснику системи. При цьому, саме одержання права на отримання автомобіля, що передається у власність учаснику системи, до його повної оплати є "компенсацією" за рахунок коштів інших учасників системи, залучених до умови діяльності програми "Авто Так". Тому, відповідно до ч.6 ст.19 цього Закону угода, вчинена з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсною.

Не ґрунтується на вимогах закону твердження відповідача у запереченнях про дотримання положень ст.627 ЦК України щодо свободи договору, оскільки у цій правовій нормі міститься застереження, що сторони є вільними в укладенні договору за умови урахування вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Тому заперечення і пояснення представника вдповідача суд оцінює критично.

Відповідно до ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є і недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які і встановлені частинами першою - третьої, п'ятою, шостою ст.203 ЦК України.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що угода № 0323049 від 31 липня 2010 року (з додатками № 1 та № 2, які є його невід'ємною частиною) суперечить положенням Закону України "Про захист прав споживачів" внаслідок здійснення ТзОВ "АВТО ПРОСТО" нечесної підприємницької практики і є такою, що містить несправедливі умови, а тому підлягає визнанню недійсною із застосуванням правових наслідків недійсності правочину. Тобто, суд вважає, що позивач довів свої позовні вимоги, тоді як представник відповідача не спростував їх у своїх запереченнях, і в наявності є порушення права позивача, за захистом якого спрямоване його звернення до суду, а тому позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача належить стягнути судовий збір, від сплати якого було звільнено позивача, а сплачені позивачем витрати на інформайціно-технічне забезпечення підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.57, 59, 88, 213-215, 223, 294, 295 ЦПК України, ст.ст.203, 215, 216, 627 ЦК України, Законом України "Про захист прав споживачів", суд, -

в и р і ш и в :

По цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО ПРОСТО" про визнання договору недійсним - позов задоволити повністю.

Визнати договір-угоду № 0323049 від 31 липня 2010 року (з додаткоми № 1 і № 2) недійсною.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО ПРОСТО" на користь ОСОБА_3 31107 (тридцять одну тисячу сто сім) гривень 48 копійок та сплачені ним витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 (сто двадцять) гривень, а всього стягнути 31227 (тридцять одну тисячу двісті двадцять сім) гривень 48 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО ПРОСТО" на рахунок 31217206700295, МФО 833017, ЄДРПОУ одержувача 38012756, код доходів 22030001, Банк ГУДКСУ в Рівненській області, ЄДРПОУ суду 26406260 судовий збір в сумі 311 (триста одинадцять) гривень 07 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Остапчук Л.В.