Ухвала суду № 28250038, 26.12.2012, Славутицький міський суд Київської області

Справа № 1023/1714/12

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 грудня 2012 року Славутицький міський суд Київської області у складі судді Орла А.С., при секретарі Прохоровій О.О., з участю:

відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Славутичі цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

УСТАНОВИВ:

28 вересня 2012 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач зазначав, що 24 січня 2008 року уклав з ОСОБА_1 кредитний договір № 001-24014-240108, згідно якого відкрив їй картковий рахунок, видав кредитну картку та відкрив відновлювальну відкличну кредитну лінію з лімітом кредиту, який визначається банком самостійно. Відповідно до умов договору моментом надання банком кредиту є день здійснення операції за допомогою картки або день утримання платежів за умови відсутності на рахунку власних коштів держателя. Згідно договору держатель зобов'язана була здійснювати погашення частини суми заборгованості за кредитною лінією, яка виникла за попередній звітний місяць, а також здійснювати погашення в повному обсязі заборгованості за овердрафтом, яка виникла за попередній звітний місяць, сплачувати всю суму процентів, нарахованих за користування кредитною лінією та/або овердрафтом за попередній звітний місяць та всю суму пені, яка нарахована. Однак відповідачка станом на 05.08.2012 р. порушила умови кредитного договору і має прострочену заборгованість на загальну суму 12861,08 грн., яку позивач просив з неї стягнути.

Відповідачка у судовому засіданні позов не визнала. Пояснила, що регулярно вносила кошти на кредитний рахунок згідно квитанцій, які надала суду. Однак у березні 2009 року кредитний рахунок був заблокований банком. У телефонній розмові з працівником банку остання запропонувала сплатити банку 400 гривень і кредит буде закритий. У квітні 2009 року вона сплатила зазначену суму і вважала кредит погашеним. Виписки по рахунку їй не надсилались, а сама вона за ними до банку не зверталась. Кредитний рахунок не був розблокований і ним вона більше не користувалась. У 2011 році на її адресу почали надходити листи із зазначенням сум заборгованості за кредитом та вимогами про її сплату з попередженнями про наслідки несплати, які вона вважає безпідставними. Крім того, вважає строки давності такими, що минули і просила суд їх застосувати.

Представник позивача у судове засідання не з'явилась за наявності клопотання про розгляд справи за її відсутності. Неодноразові пропозиції суду про явку до суду та надання відомостей про дату блокування рахунку та залишок коштів на рахунку, а також про надання повної виписки по особовому рахунку відповідача представник позивача проігнорувала. У зв'язку з цим справа вирішена за наявними доказами.

Вислухавши пояснення відповідача, перевіривши надані докази, суд вважає правильним відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що ТОВ «Комерційний банк «Дельта», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк» (далі ОСОБА_2) і ОСОБА_1 (Держатель) 24 січня 2008 року уклали договір № 001-24014-240108 на відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки (далі Договір).

Відповідно до умов ОСОБА_2 відкриває Держателю картковий рахунок в національній валюті України, надає платіжку картку з PIN-кодом, відкриває Кредитну лінію на загальну суму 30000 гривень та встановлює ліміт Кредитної лінії на суму 3000 гривень. Ліміт Кредитної лінії розраховується банком самостійно та не може перевищувати загальної суми Кредитної лінії (п.1.2. та 1.3. ОСОБА_2).

Кредитні кошти та власні кошти Держателя використовуються для розрахунків за товари, що придбаваються Держателем у суб'єктів господарювання, зняття готівки, виконання Держателем своїх зобов'язань перед Банком за цим ОСОБА_2 та вчинення інших операцій, передбачених ОСОБА_2 (п.1.5. ОСОБА_2).

Банк здійснює обслуговування Рахунку за кредитною схемою (п.1.6 ОСОБА_2).

Моментом надання Банком Держателю Кредиту є день здійснення операції за допомогою Картки або день утримання платежів, передбачених Тарифами, за умови відсутності на Рахунку власних коштів Держателя (п. 2.1. ОСОБА_2).

Моментом виникнення недозволеного Овердрафту є день виникнення негативного залишку по картковому рахунку, який перевищує розмір Кредитного ліміту (п.2.2. ОСОБА_2).

Держатель сплачує Банку проценти за користування Кредитною лінією та/або Овердрафтом за ставками, які зазначені в Тарифах (п.2.3. ОСОБА_2).

Проценти за користування Кредитною лінією та/або Овердрафтом нараховуються Банком в валюті Рахунку щомісячно, - в останній робочий день поточного місяця, за період з дати останнього нарахування, тобто з дати, що наступає за останнім робочим днем попереднього місяця по останній робочий день поточного місяця, включаючи його. Нарахування процентів на використану Кредитну лінію та/або Овердрафт по Рахунку здійснюється на суму використаних коштів станом на кінець кожного дня за фактичну кількість днів користування Кредитною лінією та/або Овердрафтом у періоді нарахування з використанням методу: фактична кількість днів у місяці (28-30-31 днів) та фактична кількість днів у році (365-366 днів). При нарахуванні процентів не враховується день виникнення та враховується день повернення заборгованості та Кредитною лінією та/або Овердрафтом по Рахунку (п.2.4. ОСОБА_2).

Держатель картки зобов'язаний щомісяця в строки, визначені Правилами, здійснювати погашення заборгованості у вигляді Обов'язкового мінімального платежу (ОМП), складові якого зазначаються у Тарифах. Обов'язковими складовими ОМП є частка погашення заборгованості, Овердрафт та прострочена заборгованість попередніх періодів. В залежності від умов тарифів до складу ОМП можуть включатись інші платежі (п. 3.6. ОСОБА_2).

У разі порушення Держателем строків сплати заборгованості за Кредитною лінією та/або Овердрафтом та процентів за користування Кредитною лінією та/або Овердрафтом, Держатель сплачує Банку пеню в розмірі, в строки та порядку, які визначені Правилами та Тарифами (п.3.7. ОСОБА_2).

Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання ними зобов'язань за цим ОСОБА_2 (п. 5.2. ОСОБА_2).

Сторони домовились, що всі інші умови цього ОСОБА_2, зокрема, перелік Операцій, що здійснюються Банком за Рахунком, права та обов'язки Сторін, перелік та вартість послуг, які надаються Банком при здійсненні розрахунково-касового обслуговування Рахунку, відповідальність Сторін, строки проведення переказів коштів з Рахунку, інших умов, розірвання договору тощо, визначаються умовами Платіжної системи, Правилами, Тарифами, а також нормами чинного законодавства України (п.5.3. ОСОБА_2).

У всьому, що не врегульовано Сторонами в ОСОБА_2, Сторони керуються чинним законодавством України та Правилами (п.5.16. ОСОБА_2).

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 626 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За нормою статті 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Як передбачено ч. 1 ст. 628 цього Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За правилом ч. 2 ст. 640 ЦК України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно ч. 1 і 2 ст. 536 цього Кодексу за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 цієї статті).

За правилом ч. 1 ст. 1046 цього Кодексу договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч. 1 ст. 1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка в банку на умовах, погоджених сторонами.

За правилом ч. 1 ст. 1069 цього Кодексу якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 2 ст. 1069 ЦК України).

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч.1 ст. 610 цього Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ст. 624 ЦК України передбачено, що у разі, якщо за порушення зобов'язань встановлено неустойка, то вона підлягає стягненню у повному обсязі. З огляду на ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою визнається штраф або пеня - грошова сума, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення своїх обов'язків.

Згідно наданого позивачем розрахунку ціни позову за кредитним договором № 001-24014-240108 від 24.01.2008 р., позичальник ОСОБА_1, станом на 05.08.2012 р. заборгованість за договором становить 13536,08 грн., у т.ч.: «тіло» кредиту - 3862,60 грн.; відсотки - 3450,16 грн.; комісії - 5548,32 грн.; пеня 675,00 грн. (а.с.14, 37).

За правилом ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

На підтвердження виконання зобов'язань за кредитним договором та своїх заперечень проти позову відповідачем надано суду квитанції та фіскальні чеки, при співставленні яких з наданим позивачем розрахунком ціни позову встановлено, що внесені згідно них платежі враховані у розрахунку ціни позову.

Згідно розрахунку ціни позову відповідачем було знято готівки на загальну суму 4324,83 грн., а сплачено 3347,00 грн., що свідчить про невиконання нею умов кредитного договору.

Враховуючи викладене, відповідачем не доведено належного виконання своїх обов'язків за кредитним договором.

Разом з тим, з цього ж розрахунку ціни позову видно, що останній платіж на виконання кредитного договору відповідачем зроблено 10.04.2009 року, а останні зарахування платежів по кредитному рахунку зроблено банком у періоді з 03.08.2009 р. по 31.08.2009 р..

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 257 цього Кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 258 цього Кодексу позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За правилом ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За правилом ч. 1 ст. 264 цього Кодексу перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Враховуючи зазначене, перебіг строку позовної давності почався з 1 вересня 2009 року і до пред'явлення позову не переривався.

Позовна заява до суду здана на пошту 28.09.2012 р., що підтверджено відбитком поштового штемпеля на конверті, у якому вона надійшла до суду.

Таким чином, враховуючи правило ч. 1 ст. 266 ЦК України, відповідно до якого зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (зокрема стягнення неустойки), позивач звернувся до суду з позовом після спливу встановлених законом строків позовної давності.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи, що відповідачем у судовому засіданні заявлено про застосування позовної давності до вимог позивача, у задоволенні позову необхідно відмовити за спливом позовної давності.

За правилом ст. 88 ЦПК України у разі відмови у задоволенні позову судові витрати позивачеві не відшкодовуються.

Керуючись ст. 209, 212-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Славутицький міський суд. Апеляційна скарга на рішення може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня його проголошення, а позивачем - у той же строк з дня одержання копії рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційні скарги не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: А. С. Орел