Ухвала суду № 28821300, 25.01.2013, Славутицький міський суд Київської області

Справа № 1023/2037/12

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

16 січня 2013 року Славутицький міський суд Київської області у складі головуючого - судді Орла А.С., при секретарі Прохоровій О.О., за участю:

позивача ОСОБА_1 ;

третьої особи ОСОБА_2;

представника відповідача Гнапа О.О.;

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Славутичі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Родовід Банк», третя особа - ОСОБА_2, про визнання договору поруки припиненим, -

УСТАНОВИВ:

У грудні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» з вимогою визнати припиненим укладений між ним та публічним акціонерним товариством «РодовідБанк» договір поруки № 102/ІЖ-001.07.1 від 16 серпня 2007 року, яким забезпечувалось виконання зобов'язань за кредитним договором № 102/ІЖ-001.07.1 від 16 серпня 2007 року, укладеним між публічним акціонерним товариством «РодовідБанк» та ОСОБА_2, з моменту укладення додаткової угоди до нього від 17.10.2008 р..

Як на підставу позову позивач посилався на те, що внаслідок укладення між відповідачем і третьою особою додаткової угоди до забезпеченого порукою кредитного договору без його участі та згоди збільшився обсяг забезпеченої порукою відповідальності, що тягне за собою припинення поруки відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України.

У судовому засіданні позивач просив задовольнити позов, пославшись на зазначені обставини та пояснивши суду, що додаткова угода до кредитного договору, якою збільшено процентну ставку, укладалася без його участі, додаткова угода до договору поруки з ним не укладалась, згоду на збільшення процентної ставки за кредитом він не давав, повідомлень від банку про збільшення процентної ставки за кредитом не надходило, будь-яких платежів по кредитному договору, в т.ч. після збільшення процентної ставки, він не вносив. Про укладення додаткової угоди до кредитного договору дізнався під час розгляду судової справи за позовом банку до нього та позичальника про стягнення боргу за кредитним договором в солідарному порядку.

Третя особа позов підтримала і суду пояснила, що додаткова угода до кредитного договору, якою збільшено процентну ставку, укладалася без участі поручителя, всі платежі по кредитному договору вносила вона особисто.

Представник третьої особи позов не визнав і суду пояснив, що додаткова угода до договору поруки з позивачем не укладалась, можливих письмових повідомлень на адресу поручителя про збільшення процентної ставки у нього немає. Вважає, що підстави для визнання договору поруки припиненим відсутні, оскільки договором поруки поручитель зобов'язався відповідати разом з позичальником солідарно у повному обсязі. Крім того, вважає пропущеним загальний строк позовної давності, оскільки з часу укладення спірної угоди про збільшення процентної ставки минуло більше трьох років.

Вислухавши сторони, перевіривши та оцінивши докази, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16 серпня 2007 року в м. Славутичі між ВАТ «Родовід Банк», з однієї сторони (банк), яке змінило своє найменування на ПАТ «Родовід Банк» і ОСОБА_2, з другої сторони (позичальник), було укладено кредитний договір № 102/ІЖ-001.07.1. (кредитний договір)

Згідно п.1.1. предметом кредитного договору є надання банком позичальнику кредиту на купівлю квартири на загальну суму 35335 доларів США строком по 16 серпня 2021 року включно.

Пунктом 1.3. кредитного договору процентна ставка за кредитом встановлена в розмірі 14,5 процентів річних.

16 серпня 2007 року в м. Славутичі між ВАТ «Родовід Банк», з однієї сторони (банк), яке змінило своє найменування на ПАТ «Родовід Банк» і ОСОБА_1, з другої сторони (поручитель), було укладено договір поруки № 102/ІЖ-001.07.1. (договір поруки)

Згідно п.1.1. предметом договору поруки є зобов'язання поручителя солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань ОСОБА_2 (позичальник) за кредитним договором № 102/ІЖ-001.07.1 від 16 серпня 2007 року, а також усіх додаткових угод, які можуть бути укладені до закінчення строку його дії, що укладений між банком і позичальником.

Відповідно до пункту 1.2. договору поруки поручитель посвідчив, що він ознайомлений та згодний з умовами кредитного договору:

- розмір кредиту - 35335 доларів США;

- процентна ставка за кредитом за користування кредитом в розмірі 14,5 процентів річних;

- кінцевий строк погашення заборгованості за кредитним договором - 16 серпня 2021 року;

- відповідальність за порушення зобов'язань за кредитним договором - пеня у розмірі подвійної процентної ставки, вказаної вище.

17 жовтня 2008 року в м. Славутичі між ВАТ «Родовід Банк» (банк) та ОСОБА_2 (позичальник) укладено додаткову угоду до кредитного договору № 102/ІЖ-001.07.1 від 16 серпня 2007 року.

Згідно п. 1 додаткової угоди пункт 1.3. кредитного договору викладено в новій редакції:

«1.3. Процентна ставка за цим договором встановлюється в розмірі 17 процентів річних».

Встановивши зазначені обставини справи, суд вважає правильним застосувати до спірних відносин наступні норми права, які їм відповідають.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, передбачені у ст. 554 цього Кодексу, відповідно до частини першої якої у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно частини другої цієї статті поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За правилом ч. 1 ст. 559 цього Кодексу порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

У пункті 22 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання. Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

Таких умов, які б давали підстави для висновку про наявність домовленості поручителя, - позивача у справі і банку, - відповідача у справі, а також обставин, які б свідчили про інформованість та згоду поручителя на зміну основного зобов'язання, викладеного у додатковій угоді до кредитного договору, у судовому засіданні не встановлено.

Зміст пункту 1.1. спірного договору поруки, яким поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором, а також усіх додаткових угод, які можуть бути укладені до закінчення строку його дії, не свідчить по наявність домовленості щодо зміни (збільшення) розміру процентів, оскільки у цьому пункті це спеціально не обумовлено.

Як встановлено судом, додаткова угода до кредитного договору, якою збільшено процентну ставку, укладалася без участі поручителя, додаткова угода до договору поруки з ним не укладалась, згоду на збільшення процентної ставки за кредитом в іншій формі він не давав, повідомлень від банку про збільшення процентної ставки за кредитом йому не надходило, будь-яких платежів по кредитному договору, в т.ч. після збільшення процентної ставки, він особисто не вносив.

Враховуючи зазначене, за встановлених обставин справи позов про визнання договору поруки припиненим у зв'язку із зміною основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, слід визнати обгрунтованим.

Підстав для застосування строку позовної давності та залишення позову без задоволення з цієї підстави відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України судом не встановлено, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 257 цього Кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За правилом ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна заява до суду подана 10.12.2012 р., що підтверджено реєстраційним записом канцеляції суду на позовній заяві.

Як стверджував позивач у судовому засіданні, про укладення додаткової угоди до кредитного договору він дізнався під час розгляду судової справи за позовом банку до нього та позичальника про стягнення боргу за кредитним договором в солідарному порядку, яка згідно долученої до справи довідки канцеляції суду надійшла до суду 23.10.2012 р. і на час ухвалення цього рішення провадження у ній не закінчено.

Посилання представника відповідача на дату укладення додаткової угоди до кредитного договору, - 17 жовтня 2008 року, як на початок перебігу строку позовної давності, жодними доказами не підтверджено.

Таким чином позивач звернувся до суду в межах встановленого законом строку позовної давності і його порушене право підлягає судовому захисту.

За правилом ст. 88 ЦПК України при задоволенні позову суд присуджує позивачеві понесені ним документально підтверджені судові витрати з другої сторони, сума яких становить 107 грн. 30 коп.

Керуючись ст. 209, 212-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати припиненим укладений між відкритим акціонерним товариством «РодовідБанк» та ОСОБА_1 договір поруки № 102/ІЖ-001.07.1 від 16 серпня 2007 року, яким забезпечувалось виконання зобов'язань за кредитним договором № 102/ІЖ-001.07.1 від 16 серпня 2007 року, укладеним між відкритим акціонерним товариством «РодовідБанк» та ОСОБА_2.

Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на суму 107 гривень 30 копійок.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області через Славутицький міський суд. Апеляційні скарги на рішення можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: А. С. Орел