Ухвала суду № 28248609, 05.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" грудня 2012 р. м. Київ К-49332/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Шипуліної Т.М., за участю секретаря Титенко М.П.за участю представників: позивача:не з'явився,відповідача:Фатьянова Р.О.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі міста Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07.05.2009

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.07.2009

у справі № 2а-4405/09/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплект -автоматика»

до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Донецька

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07.05.2009 р. (суддя -Ісаєнко Ю.А.), залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.07.2009 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Гаврищук Т.Г., судді: Сухарьок М.Г., Білак С.В.), позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплект-автоматика»(надалі -позивач, ТОВ «Комплект-автоматика») до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька (надалі -відповідач, ДПІ у Київському районі м. Донецька) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.06.08 р. № 0001562340/0 та № 0001572340/0 задоволено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Позивачем були надані письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких наводяться доводи в підтримку оскаржуваних рішень.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем подано до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за березень 2008 року, якою визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку в розмірі 1 040 627,00 грн. (рядки 25, 25.1 декларації), залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, складає 1 744 820,00 грн. (рядок 20 декларації). Разом із декларацією був поданий розрахунок суми бюджетного відшкодування та заява про повернення суми бюджетного відшкодування.

Крім того, додатком 2 до декларації з податку на додану вартість за березень 2008 року подано довідку щодо залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, з якої вбачається, що частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) постачальникам таких товарів (послуг) у попередніх податкових періодах, не погашена податковими зобов'язаннями попередніх податкових періодів і не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування, усього складає 1 040 627,00 грн. Зазначена сума виникла за звітні періоди: липень 2007 р. - 77 207 грн., вересень 2007 р. -166 130 грн., жовтень 2007 р. -259 827 грн., лютий 2008 р. - 537 463 грн.

Відповідачем була проведена документальна виїзна позапланова перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2008 р., за результатами якої складено акт від 31.05.2008 р. № 2580/23-3/31301078.

При проведенні перевірки було встановлено, що частини залишку від'ємного значення за липень 2007 р. на суму 77 207 грн., за вересень 2007 р. на суму 166 130 грн., за жовтень 2007 р. на суму 259 827 грн., за лютий 2008 р. на суму 537 463 грн. дійсно не погашені податковими зобов'язаннями попередніх податкових періодів та не брали участі у розрахунках бюджетного відшкодування попередніх податкових періодів, а також фактично сплачені отримувачем товарів (послуг) постачальникам у липні, вересні, жовтні 2007 р. та лютому 2008 р. платіжними дорученнями на загальну суму 1 105 112,66 грн. Однак на підставі абз. «а»пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі -Закон України «Про податок на додану вартість») було виявлено заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування та порушення позивачем пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.06.2008 р., а саме:

- № 0001562340/0, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2008 р. на 503 164 грн.,

- № 0001572340/0, яким позивачеві збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2008 р. на 503 164 грн.

При цьому, посилаючись на абз. «а»пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий орган дійшов висновку, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пп. 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яка фактично сплачується у будь-якому попередньому податковому періоді. Зокрема, це узгоджується з визначенням бюджетного відшкодування, наведеним у п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: бюджетне відшкодування -це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Головним критерієм наявності права платника на бюджетне відшкодування є факт сплати вартості товарів (послуг) постачальникам у будь-якому попередньому податковому періоді, не обмежуючись лише тим податковим періодом, що безпосередньо передує звітному.

Крім того, законодавче визначення бюджетного відшкодування пов'язане із фактично сплаченими платником сумами податку, що відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат.

Водночас для отримання права на бюджетне відшкодування від'ємне значення різниці податкових зобов'язань та податкового кредиту окремого звітного періоду повинно частково зберегтися за наслідками наступних податкових періодів (не бути погашеним податковими зобов'язаннями наступних періодів).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, частини залишку від'ємного значення за липень 2007 р. на суму 77 207 грн., за вересень 2007 р. на суму 166 130 грн., за жовтень 2007р. на суму 259 827 грн., за лютий 2008 р. на суму 537 463 грн., які дійсно не погашені податковими зобов'язаннями наступних податкових періодів та не брали участі у розрахунках бюджетного відшкодування попередніх податкових періодів, фактично сплачені ТОВ «Комплект-автоматика»постачальникам у попередніх періодах (у липні, вересні, жовтні 2007 р. та лютому 2008 р.), що підтверджується платіжними дорученнями на загальну суму 1 105 112,66 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивачем правомірно заявлено до бюджетного відшкодування 1 040 627,00 грн. сплаченого податку відповідно до декларації за березень 2008 р., а відтак податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Донецька від 06.06.08 р. № 0001562340/0 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість та від 06.06.08 р. №0001572340/0 про збільшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість є незаконними.

З огляду на наведене, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07.05.2009 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.07.2009 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 -238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис) Бившева Л.І. (підпис) Шипуліна Т.М.