Ухвала суду № 28248604, 05.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" грудня 2012 р. м. Київ К-47022/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Шипуліної Т.М., за участю секретаря Титенко М.П.за участю представників: позивача:не з'явився, відповідача-1:Фатьянова Р.О.,відповідача-2:не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас-Селект»

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.09.2009 р.

у справі № 2а-5861/09/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас-Селект»

до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції,

Головного управління Державного казначейства у Донецькій області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбас-Селект» (надалі -позивач, ТОВ «Донбас-Селект») звернулось до суду з позовом до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції (надалі -відповідач-1, Ясинуватська ОДПІ), Головного управління Державного казначейства у Донецькій області (надалі -відповідач-2, Г УДК у Донецькій області) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та зобов'язання вчинити певні дії.

Під час розгляду справи судом касаційної інстанції задоволено клопотання Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції про заміну відповідача його правонаступником (у зв'язку з реорганізацію), а саме Ясинуватською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23.06.2009 р. (суддя -Ю.А. Ісаєнко) позов задоволено повністю: визнано недійсними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 30.01.2009 р. №0000072320/0 та від 31.03.2009 р. №0000072320/1; визнано недійсними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 30.01.2009 р. №0000062320/0 та від 31.03.2009 р. № 0000062320/1 у частині зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Донбас-Селект»суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого у рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за декларацією за жовтень 2008 року у розмірі 323 684,00 грн.; зобов'язано Ясинуватську об'єднану державну податкову інспекцію надати відповідному органу Державного казначейства висновок про відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «Донбас-Селект»з Державного бюджету України суму бюджетного відшкодування за декларацією з податку на додану вартість за жовтень 2008 року у розмірі 323 684,00 грн.; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.09.2009 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Р.Ф. Ханова, судді: Л.А. Василенко, В.П. Юрченко) скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено повністю.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити у силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач надав письмові заперечення на касаційну скаргу позивача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, представниками податкового органу проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у період квітень -серпень 2007 року, жовтень -грудень 2007 року, січень 2008 року, березень 2008 року, червень 2008 року, вересень 2008 року. За результатами перевірки 22.01.2009 р. складено акт № 33/23-211-2/33796478 (надалі -акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів підпункту 7.7.1, абз. «а», підпункту 7.7.2, підпунктів 7.7.3, 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», а саме: завищено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 348 931,00 грн. та занижено заявлену у попередніх періодах суму бюджетного відшкодування за жовтень 2008 року у сумі 323 684,00 грн.

На підставі акта податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: від 30.01.2009 р. №0000062320/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2008 року на 348 931,00 грн.; від 30.01.2009 р. № 0000072320/0, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за декларацією за жовтень 2008 року на 323 684,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, Ясинуватською об'єднаною державною податковою інспекцією прийнято рішення від 31.03.2009 № 4553/10/25-013, яким відмовлено позивачу у задоволенні скарги, а оскаржені податкові рішення залишено без змін.

На підставі зазначеного рішення Ясинуватською об'єднаною державною податковою інспекцією 31.03.2009 р. прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000062320/1, № 0000072320/1, аналогічні за змістом оскаржуваним.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, спір у даній справі стосується можливості використання бюджетного відшкодуванню минулих звітних податкових періодів, яке до жовтня 2008 року не декларувалось позивачем до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку.

Суд апеляційної інстанції вважає правильними висновки податкового органу, яким занижено заявлену платником суму бюджетного відшкодування на тій підставі, що до жовтня 2008 року, зазначені до відшкодування суми товариством взагалі не декларувались.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки апеляційного суду помилковими, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Як встановлено судом першої інстанції, податковим органом не надано жодного належного доказу та обґрунтування висновків викладених в акті, які стали підставою для зменшення заявленої до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість у розмірі 323 684,00 грн.

Крім того, перевіркою не виявлено порушень порядку визначення позивачем податкових зобов'язань, податкового кредиту та від'ємного значення між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за жовтень 2008 року.

А відтак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо безпідставності доводів відповідача про відсутність у ТОВ «Донбас-Селект»права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2008 року у розмірі 323 684,00 грн.

Водночас згідно з порядком бюджетного відшкодування, встановленим підпунктом 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»орган державного казначейства здійснює бюджетне відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання відповідного висновку податкового органу. Відповідно до пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Зазначені положення встановлюють порядок взаємодії державних органів між собою. Тому у разі, коли податковий орган в установлений законом строк не надає відповідний висновок органу державного казначейства, платник податку вправі скористатись своїм правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення відповідної суми коштів (відшкодування заборгованості) з державного бюджету.

З урахуванням викладеного, заявлена позивачем вимога -зобов'язати податковий орган надати управлінню державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню позивачу з бюджету є нічим іншим як вимогою про підтвердження наявності факту (встановлення факту), що має юридичне значення, а отже не підлягає розгляду в адміністративному суді.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі у випадку, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Якщо дана обставина буде встановлена під час розгляду справи, то згідно з пунктом 1 частини 1 статті 157 цього Кодексу, суд закриває провадження у справі.

Таким чином, рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача надати органу державного казначейства висновок щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, є помилковим, оскільки така вимога не є належним способом захисту порушених прав платника податків і не підлягає розгляду у суді. У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому належним способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів.

Враховуючи наведене, та те, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не відповідає його змісту та не підлягає розгляду в адміністративному суді, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо необхідності скасування, оскаржуваного рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача надати органу державного казначейства висновок щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету та закрити провадження у справі у цій частині на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, у решті судові рішення -залишити без змін.

Отже, рішення суду апеляційної інстанції у частині скасування постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 02.11.2010 р. щодо стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2010 року у розмірі 171 105,00 грн. необхідно скасувати.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильним висновки суду першої інстанції, який визнав необґрунтованими доводи податкового органу та скасував оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Оскільки апеляційний суд під час розгляду справи неправильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, а суд першої інстанції вирішив спір з додержанням норм матеріального та процесуального права, то зазначена обставина відповідно до частини першої статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування постанови апеляційного суду, та залишення в силі постанови суду першої інстанції.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбас-Селект»задовольнити частково.

2. Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.09.2009 у справі № 2а-5861/09/0570 скасувати.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.06.2009 у справі № 2а-5861/09/0570 у частині зобов'язання Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції надати відповідному органу державного казначейства висновок про відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «Донбас-Селект»з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування за декларацією з податку на додану вартість за жовтень 2008 року у розмірі 323 684,00 грн. скасувати із закриттям провадження у цій частині.

У решті постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.06.2009 у справі № 2а-5861/09/0570 залишити в силі.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 -238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис) Шипуліна Т.М.