Ухвала суду № 28248618, 05.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" грудня 2012 р. м. Київ К-55567/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Шипуліної Т.М., за участю секретаря Титенко М.П.за участю представників: позивача:Праховій Н.І., відповідача-1:Медіної І.В.,відповідача-2:не з'явився,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17.08.2009 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.11.2009 р.

у справі № 2а-24108/09/1270

за позовом Малого приватного підприємства виробничої торгівельно-комерційної фірми «Приват-Коммерс»

до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську

Головного управління Державного казначейства України у м. Луганську

про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість,

В С Т А Н О В И В :

Мале приватне підприємство виробничої торгівельно-комерційної фірми «Приват-Коммерс» (надалі -позивач, МПП ВТКФ «Приват-Коммерс») звернулося до суду з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську (надалі -відповідач 1, Ленінська МДПІ у м. Луганську), Головного управління Державного казначейства України у м. Луганську (надалі -відповідач 2, ГУ ДКУ у м. Луганську) про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17.08.2009 р. (суддя -С.В. Борзаниця), залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.11.2009 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -В.Г. Яманко, судді: Г.М. Міронова, О.О. Радіонова) позов задоволено: стягнуто з Державного бюджету України на користь Малого приватного підприємства виробничої торгівельно-комерційної фірми «Приват-Коммерс»суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, за податковими деклараціями за лютий 2009 р. у сумі - 22 617 грн., за квітень 2009 р. -у сумі 491 653 грн., за травень 2009 р. у сумі -147 938 грн., на загальну суму - 662 208 грн., та судові витрати у сумі 1 700 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав..

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено виїзну позапланову перевірку МПП ВТКФ «Приват-Коммерс»з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий, квітень, травень 2009 р.

За результатами перевірки 08.07.2009 р. складено довідку № 620/23-616/21799042, у якій вказано, що за результатами перевірки неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за лютий 2009 р. у сумі -22 617 грн., за квітень 2009 р. -у сумі 491 653 грн., за травень 2009 р. у сумі - 147 938 грн., у зв'язку з неможливістю перевірки ланцюга постачання у рамках дії Наказу Державної податкової адміністрації України від 18.08.2005 р. №350, внаслідок чого, позивачем порушено приписи статті 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(надалі -Закон України «Про податок на додану вартість»).

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій, які не погодились з висновками податкового органу, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Згідно з пунктом 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N 327, довідка це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про невстановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом за результатами перевірки складена довідка, у якій порушення позивачем вимог законодавства не визначено, а у матеріалах справи відсутні докази несплати постачальниками по ланцюгу податку на додану вартість до бюджету та не надано докази визнання недійсними угод укладених між позивачем та його постачальниками, та між постачальниками за ланцюгом.

Відповідно до підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

МПП ВТКФ «Приват-Коммерс»виконано вимоги наведених норм, тому позивач має право на відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 662 208 грн. відповідно до податкових декларацій з податку на додану вартість за лютий, квітень, травень 2009 р.

Посилання податкового органу на те, що сума податку на додану вартість не може бути відшкодована у зв'язку з неможливістю перевірки по ланцюгу постачальників позивача є необґрунтованою, з огляду на наступне.

Чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту та на бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту та бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість"щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати саме ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Вказана позиція судів узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" № 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, повязаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій, якими позов Малого приватного підприємства виробничої торгівельно-комерційної фірми «Приват-Коммерс»задоволено, та стягнуто суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий, квітень, травень 2009 р.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську залишити без задоволення.

2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17.08.2009 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10.11.2009 р. у справі № 2а-24108/09/1270 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 -238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис)Шипуліна Т.М.