Ухвала суду № 28248447, 05.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" грудня 2012 р. м. Київ К-50063/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Шипуліної Т.М., за участю секретаря Титенко М.П.за участю представників: позивача:Кеміня В.В., відповідача:Войткової З.Г., Молованюк Л.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Чернівецька птахофабрика»

на постанову Господарського суду Чернівецької області від 27.03.2007 р.

та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 26.07.2007 р.

у справі № 3/218

за позовом Закритого акціонерного товариства «Чернівецька птахофабрика»

до Державної податкової інспекції у Глибоцькому районі Чернівецької області

про визнання податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Закрите акціонерне товариство «Чернівецька птахофабрика»(надалі -позивач, ЗАТ «Чернівецька птахофабрика») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Глибоцькому районі Чернівецької області (надалі -відповідач, ДПІ у Глибоцькому районі Чернівецької області) про визнання податкового повідомлення-рішення.

Постановою Господарського суду Чернівецької області від 27.03.2007 р. (суддя -Є.В. Черв'яков), залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 26.07.2007 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -І.О. Яворський, судді: О.М. Довгополов, Р.М. Шавель) відмовлено у задоволенні позову.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій у частині задоволених позовних вимог прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відмовляючи у задоволенні позову суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що сільськогосподарські товаровиробники, котрі набули права використовувати спеціальний режим, передбачений пунктом 11.21 статті 11 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(надалі -Закон України «Про податок на додану вартість») (у реакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), повинні вести окремий податковий облік податкових зобов'язань і податкового кредиту щодо операцій, за якими застосовується загальний та спеціальний режими оподаткування податком на додану вартість. Враховуючи викладене, суди зазначили, що оскільки ЗАТ «Чернівецька птахофабрика»придбала обладнання з метою виготовлення та реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки сума податку на додану вартість, сплачена (нарахована) у складі ціни придбання, відноситься до складу податкового кредиту, а відтак, повинна була відображатися у спеціальній декларації.

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки судів передчасними, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, представниками податкового органу проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період з 01.02.2006 р. по 31.03.2006 р., за результатами якої 25.05.2006 р. складено акт № 26/23/31462059 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7, пункту 11.21 статті 11 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(надалі -Закон України «Про податок на додану вартість») (у реакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), а саме -завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за лютий 2006 року на суму 838 932,00 грн.

На підставі акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.05.2006 р. № 662320/0-4340, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 838 932,00 грн.

Відповідно до пункту 11.21 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» до 1 січня 2004 року сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі.

Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.

Порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»зупинено до 1 січня 2004 року дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Для новостворених сільськогосподарських товаровиробників різних форм власності питома вага сільськогосподарської продукції в загальній сумі валового доходу підприємства в поточному році визначається за даними звітного періоду.

Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Законом України від 18.10.2005 р. № 2987-IV «Про внесення змін до Закону України «Про податок на додану вартість»щодо оподаткування сільськогосподарських підприємств»продовжено до 1 січня 2007 року дію підпункту 6.2.6 пункту 6.2 статті 6 та пунктів 11.21 і 11.29 статті 11.

На виконання вказаних вище норм Закону України «Про податок на додану вартість»постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 року № 271 затверджено Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарі(робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини (для п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість») (надалі -Порядок № 271) та постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 року № 850 затверджено Порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих на виплату дотацій сільськогосподарськими за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі (для п. 11.21. ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до абз. 1 та 2 пункту 4 Порядку № 271 на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подають її до органів державної податкової служби. Одночасно з декларацією з податку на додану вартість за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум податку на додану вартість за попередній звітний період, форма та зміст якої визначається Державною податковою адміністрацією за погодженням із Міністерством аграрної політики.

Аналізуючи викладені норми, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою, що позивач здійснював операції, які підлягали відображенню як у скороченій та і в загальній декларації. У зв'язку з чим, судам слід було встановити напрямок відшкодування сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних товарно-матеріальних цінностей, у залежності від цільового використання таких ресурсів у виробництві.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, постанова та ухвала у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Чернівецька птахофабрика»задовольнити частково.

2. Постанову Господарського суду Чернівецької області від 27.03.2007 р. та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 26.07.2007 р. у справі № 3/218 скасувати.

Справу № 3/218 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис) Шипуліна Т.М.