Ухвала суду № 28248436, 05.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" грудня 2012 р. м. Київ К-55810/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Шипуліної Т.М., за участю секретаря Титенко М.П.за участю представників позивача:ОСОБА_5, відповідача:не з'явився,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя

на постанову Господарського суду Запорізької області від 01.04.2008 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2009 р.

по справі № 3/108/08-АП

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичні системи та

обладнання Запоріжжя»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Запорізької області від 01.04.2008 р. (суддя -Соловйов В.М.), залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2009 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Мірошниченко М.В., судді: Баранник Н.П., Юхименко О.В.), позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичні системи та обладнання Запоріжжя»(надалі -позивач, ТОВ «Енергетичні системи та обладнання Запоріжжя») до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя (надалі -відповідач, ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.01.2008 р. № 0000011720/0 задоволено.

Позиція судів першої та апеляційної інстанцій полягала в тому, що позивач не є податковим агентом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_6 у правовідносинах, які склались при наданні останнім клінінгових послуг позивачеві, а відтак ТОВ «Енергетичні системи та обладнання Запоріжжя»не несе обов'язку по нараховуванню, утриманню і сплаті податку з доходів фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок ОСОБА_6, що є платником єдиного податку.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та відмовити в позові.

Позивачем письмових заперечень на касаційну скаргу надано не було.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя була проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 р. по 30.06.2007 р., про що складено акт перевірки від 20.12.2007 р. № 193/23-2/24911195.

Перевіркою встановлено, що в порушення п.1.15 ст.1, п. 4.2 ст.4, пп. 8.1.1, пп. 8.1.2 п.8.1 ст. 8, абз. «а»п.19.2 ст.19, пп. 20.3.1, пп. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України від 22.05.2003р. № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб»(надалі -Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб») позивач, як податковий агент, не утримав податок з доходів фізичних осіб із сум, перерахованих на користь приватного підприємця ОСОБА_6 (надалі -ПП ОСОБА_6.), що є платником єдиного податку. Це призвело до заниження суми податку з доходів фізичних осіб у розмірі 832,04 грн.

Між TOB «Енергетичні системи та обладнання Запоріжжя»та ПП ОСОБА_6 було укладено договір від 01.02.2006 р. про виконання останньою клінінгових послуг, згідно якого ПП ОСОБА_6 виконувала прибирання офісного приміщення позивача. Позивач оплатив виконані послуги, що підтверджено банківськими виписками за період з 03.04.2006 р. по 02.06.2006 р.: від 03.04.2006 р. № 161 на суму 2 529,29 грн., від 03.05.2006 р. № 220 на суму 1943,00 грн., від 02.06.2006 р. № 268 на суму 1 928,00 грн.

ПП ОСОБА_6 є суб'єктом малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, що підтверджується свідоцтвом про сплату єдиного податку від 14.09.2005 р., термін дії якого подовжено з 01.01.2006 р. по 31.12.2006 р., а також квитанціями про фактичну сплату єдиного податку до бюджету. До свідоцтва про сплату єдиного податку з II півріччя 2006 р. додано ще один вид діяльності -вбирання приміщень.

На підставі акта перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.01.2008 р. № 0000011720/0, згідно якого TOB «Енергетичні системи та обладнання Запоріжжя» визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 2 496,12 грн., у тому числі: за основним платежем -832,04 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1 664,08 грн.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до п.1.15 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, податковий агент - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента-юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

В силу вимог пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 названого Закону податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Водночас згідно пп. 9.12.1 п. 9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що покликаний регулювати питання оподаткування суб'єктів малого підприємництва, є Указ Президента України від 03.07.1998 р. № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (надалі -Указ) в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, відповідно до п. 2 якого встановлено, що суб'єкти малого підприємництва -фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.

У разі коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.

Згідно ч. 8 п. 2 наведеного Указу визначено, що доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

Відповідно до п. 6 Указу суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку з доходів фізичних осіб.

Новостворені та зареєстровані в установленому порядку суб'єкти малого підприємництва, які подали до державної податкової служби за місцем їх реєстрації заяву на право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, вважаються суб'єктами спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності з того кварталу, у якому проведено їх державну реєстрацію.

При цьому, правовий аналіз приписів Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» дає підстави вважати, що режим оподаткування єдиним податком поширюється на всі доходи суб'єкта малого підприємництва, отримані ним від здійснення підприємницької діяльності за винятком тих її видів, що не можуть здійснюватися з використанням спрощеної системи оподаткування в силу прямої законодавчої заборони.

Відповідно до ч. 2 п. 4.3 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається дохід (прибуток), одержаний самозайнятою особою від здійснення нею підприємницької або незалежної професійної діяльності, якщо така особа обрала спеціальну (спрощену) систему оподаткування такого доходу (прибутку) відповідно до закону.

Беручи до уваги, що сума єдиного податку за 2006 рік фактично сплачена ПП ОСОБА_6 до бюджету, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що TOB «Енергетичні системи та обладнання Запоріжжя», як особа, що є джерелом виплати доходу на користь ПП ОСОБА_6, не мало правових підстав визначати об'єкт оподаткування -оподатковуваний дохід під час здійснення виплати такого доходу на адресу останнього, оскільки це призвело б до подвійного оподаткування такого доходу.

Посилання ж скаржника на те, що виконання клінінгових послуг є іншим видом діяльності, ніж той, що зазначений у свідоцтві ПП ОСОБА_6 про сплату єдиного податку, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій. Адже чинним законодавством не заборонено суб'єктам господарювання здійснювати види діяльності, не зазначені у свідоцтві про сплату єдиного податку. До того ж, з аналізу змісту вказаного Указу вбачається, що фактично єдиний податок сплачується власне за статус платника єдиного податку, а вже ставки цього податку затверджуються на кожен вид підприємницької діяльності окремо.

До того ж, з огляду на принцип презумпції добросовісності платника податків необхідно зазначити про відсутність у позивача підстав вважати себе податковим агентом приватного підприємця ОСОБА_6, оскільки договір на надання послуг було укладено останнім саме як самостійним суб'єктом господарювання, а не фізичною особою.

З урахуванням викладеного, попередні судові інстанції дійшли вірного висновку про незаконність донарахування позивачеві спірної суми податку з доходів фізичних осіб та застосування до нього штрафних санкцій, а відтак колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Запорізької області від 01.04.2008 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2009 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 -238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис) Шипуліна Т.М.