Постанова № 28247352, 18.12.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18 грудня 2012 року 13 год. 06 хв. № 2а-15581/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Стадницькій Ю.Є., за участю представників позивача Єрмак Л.Б., Хомової С.В., представника відповідача Литвиненко Л.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лайнекс" до державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі за текстом - КАС України) у судовому засіданні 18 грудня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суд міста Києва 12 листопада 2012 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Лайнекс" (також далі за текстом - позивач) до державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби України (також далі за текстом - відповідач) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 22 серпня 2012 року № 0002852250 (також далі за текстом - оскаржуване рішення).

В обгрунтування позову законний представник позивача зазначив, що оскаржуваним рішенням відповідач протиправно збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (також далі за текстом - ПДВ) (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 248947,50 грн.

Ухвалою суду від 22 листопада 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні 04 грудня 2012 року, у зв'язку із заявленим представниками позивача клопотанням, судом на підставі ч. 4 ст. 65 КАС України здійснено виклик свідка - директора приватного підприємства "Володимир" (також далі за текстом - ПП "Володимир"), однак вказана особа у судове засідання 13 грудня 2012 року не прибула, про причини неможливості прибуття за викликом суд не повідомила.

У судовому засіданні 18 грудня 2012 року представник позивача надав суду письмові уточнення до позову, а саме про визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення. Вказані уточнення судом долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті судового рішення.

У судових засіданнях представники позивача позов підтримали та просили задовольнити його повністю.

Представники відповідача позов не визнали та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 04 грудня 2012 року. Пояснили, що оскаржуване рішення є правомірним, оскільки складене відповідачем у зв'язку з виявленням у ході перевірки позивача порушень ним чинного податкового законодавства.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 27 червня по 05 липня 2012 року проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 01 серпня 2012 року № 245/22-50/23721802 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по ПДВ по взаємовідносинах з ПП "Володимир" за серпень 2011 року (також далі за текстом - акт перевірки), відповідно до висновків якого, позивачем завищено суму податкового кредиту з ПДВ у загальному розмірі 199158,00 грн., у тому числі за серпень 2011 року - 199158,00 грн., в результаті чого занижено податкове зобов'язання з ПДВ у загальному розмірі 199158,00 грн., у тому числі за серпень 2011 року - 199158,00 грн., чим порушено підпункт 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України (також далі за текстом - ПК України).

Перевірку проведено згідно з підпунктом 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, на підставі наказу від 16 липня 2012 року № 919 та направлення від 19 липня 2012 року № 1350/22-50, копії яких вручено особисто під розписку уповноваженій особі позивача 19 липня 2012 року.

На підставі акту перевірки, 22 серпня 2012 року відповідачем складено оскаржуване рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 199158,00 грн. за основним платежем та у розмірі 49789,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатами розгляду заперечень позивача на акт перевірки та скарг на оскаржуване рішення в адміністративному (досудовому) порядку, висновки акту перевірки та оскаржуване рішення залишено без змін.

Суд погоджується з доводами позивача щодо необхідності визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи документів та наступних положень і обставин.

Так, відповідно до підпункту 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, підпункту 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

У ході перевірки виявлено, що 10 січня 2011 року між позивачем та ПП "Володимир" укладено договір постачання товару № 100111 (також далі за текстом - договір № 100111), за умовами якого ПП "Володимир" зобов'язалось поставити і передати у власність (повне господарське відання) позивачу товар, а позивач - прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах договору.

Згідно з п. 1.2 розділу 1, п. 7.5 розділу 7 , п.п. 11.1, 11.2 розділу 11 договору № 100111, предметом постачання є товар, а саме матеріали та інші супутні товари до басейнів.

Форма розрахунків: платіжне доручення. Пункт відвантаження: склад позивача. Перевезення товару здійснюється транспортом ПП "Володимир".

Як зазначено в акті перевірки та не заперечувалось представниками відповідача у судових засіданнях, позивачем, на підтвердження фактичного виконання господарських зобов'язань за договором № 100111, до перевірки надано: - податкові накладні від: 02 серпня 2011 року № 36, 03 серпня 2011 року № 37, 05 серпня 2011 року № 39, 15 серпня 2011 року № 40, 22 серпня 2011 року № 41 та 25 серпня 2011 року № 42; - накладні від: 02 серпня 2011 року № 02/08-11, 05 серпня 2011 року № 05/08-11 та 25 серпня 2011 року № 25/08-11; - видаткові накладні від: 03 серпня 2012 року № РН-0000033, 15 серпня 2011 року № РН-0000034 та 22 серпня 2011 року № РН-22/08-11; - товарно-транспортні накладні від: 02 серпня 2011 року б/н, 03 серпня 2011 року б/н, 05 серпня 2011 року б/н, 15 серпня 2011 року б/н, 22 серпня 2011 року б/н, від 25 серпня 2011 року б/н.

Як вбачається з матеріалів справи, копії вказаних документів представниками позивача також надано суду. Крім того, надано копії платіжних доручень від: 18 серпня 2011 року № 1334, 19 серпня 2011 року № 1336, 02 вересня 2011 року № 1353, 09 вересня 2011 року № 1386, 19 вересня 2011 року № 1394, 22 вересня 2011 року № 1409, якими підтверджується факт оплати за договором № 100111, первинних документів, що підтверджують факт подальшої реалізації придбаного позивачем у ПП "Володимир" товару, зокрема: видаткових накладних (том І, а.с. 140-187; том ІІ, а.с. 12-202), попередніх консультацій вартості виробництва продукції (том І, а.с. 189-194), банківських виписок по особовим рахункам позивача (том ІІ, а.с. 228-259), які свідчать про рух коштів на рахунках позивача, а також документів на підтвердження факту зберігання товару, а саме договору оренди від 01 січня 2010 року № 04/04-10, договору оренди нежитлових приміщень від 30 грудня 2011 року № 6, акту прийому-здачі нежитлового приміщення від 30 грудня 2011 року б/н та оборотно-сальдових відомостей по рахунках.

Наявність перелічених документів, за переконанням суду, є належним доказом здійснення позивачем господарської діяльності, а саме операцій за договором № 100111, оскільки такими документами підтверджується факт придбання, оплати, зберігання та подальшої реалізації товару.

Водночас, представниками позивача суду надано письмові пояснення директора ПП "Володимир", у яких зазначено, що господарська діяльність вказаного підприємства здійснювалась згідно із законодавством, зокрема, умови договору № 100111 ПП "Володимир" виконано належним чином та у повному обсязі, що підтверджується відповідною первинною документацією.

При цьому, твердження представників відповідача про відсутність фактичного здійснення господарських операцій за договором № 100111, які ґрунтуються на висновках акту від 10 лютого 2012 року № 1013/23-4/30788270 про те, що діяльність ПП "Володимир" здійснювалась без мети настання правових наслідків, тобто з метою заниження об'єкта оподаткування та надання податкової вигоди, за відсутності необхідних умов для здійснення господарської діяльності, за переконанням суду, є безпідставними з огляду на наступне.

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року (06 травня 2011 року) № 742/11/13-11, для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Однак, будь-яких доказів щодо обізнаності позивача про можливі протиправні дії ПП "Володимир", зокрема, здійснення ним незаконної фінансово-господарської діяльності, представниками відповідача суду не надано.

Таким чином, за переконанням суду, відповідач неправомірно поклав на позивача відповідальність за можливі протиправні дії ПП "Володимир".

Стосовно тверджень відповідача про завищення позивачем податкового кредиту суд зазначає наступне.

Так, відповідно до підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22 лютого 2012 року К/9991/68389/11 зазначено, що підставою для включення сум ПДВ до складу податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна, яка не позбавлена правового значення і в тому разі, якщо контрагентом покупця товарів (робіт, послуг) не виконується зобов'язання щодо декларування податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Недійсність чи неподання звітності з ПДВ контрагентами позивача не позбавляє права на податковий кредит, оскільки саме контрагенти несуть відповідальність за своєчасність сплати податку на додану вартість до Державного бюджету України та складення податкової звітності.

Тобто, чинним податковим законодавством передбачено тільки два випадки невключення до складу податкового кредиту сплаченої суми ПДВ, якими є відсутність податкової накладної або оформлення такої накладної з порушенням ст. 201 ПК України. Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту сум ПДВ ПК України не передбачено.

Враховуючи викладені положення та факт наявності у позивача належним чином оформлених податкових накладних, виписаних ПП "Володимир", суд прийшов до висновку про безпідставність тверджень відповідача щодо протиправності формування позивачем податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представники позивача надали достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

Представники відповідача у ході судового розгляду справи, за переконанням суду, не надали належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Лайнекс" до державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення відповідача є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити повністю позов товариства з обмеженою відповідальністю "Лайнекс" до державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення відповідача.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби від 22 серпня 2012 року № 0002852250, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Лайнекс" (ідентифікаційний код 23721802) збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (код платежу 14010100) (з урахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 248947,50 грн. (Двісті сорок вісім тисяч дев'ятсот сорок сім гривень п'ятдесят копійок).

3. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Лайнекс" (ідентифікаційний код 23721802) здійснений ним судовий збір у розмірі 2490,00 грн. (Дві тисячі чотириста дев'яносто гривень 00 копійок) із Державного бюджету України.

4. Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 24 грудня 2012 року