Ухвала суду № 28247084, 13.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" грудня 2012 р. м. Київ К-17777/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватної фірми «Астрал»

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2010

у справі № 2-а-9123/08/2170

за позовом Приватної фірми «Астрал»

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватна фірма «Астрал»(далі по тексту -позивач, ПФ «Астрал») звернулася до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі по тексту -відповідач, ДПІ у м. Херсоні) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 15.06.2006 №0004802301/0, №0004812301/0, від 19.05.2006 №0003742301/0.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 10.02.2009 позов задоволено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2010 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була проведена невиїзна документальна перевірка ПФ «Астрал»з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій з підприємством ТОВ ВКП «Євромаркет»за січень-березень 2004 року.

За результатами перевірки складений акт від 16.05.2006 №1570/23-4/2494642, яким встановлено, що ПФ «Астрал»включено до складу податкового кредиту суми ПДВ за придбаний у ТОВ «Євромаркет»у січні-березні 2004 року бензин та дизпаливо на загальну суму 73686,75 грн ( в тому числі ПДВ 12281,16 грн.) відповідно до податкових накладних: №15 від 08.01.2004 бензин -на суму 50454,26 грн., ПДВ 10090,85 грн.; №48 від 03.02.2004 дизпаливо -на суму 5282,00грн., ПДВ 1056,44 грн.; №81 від 18.03.2004 бензин -на суму 5669,33 грн., ПДВ 1133,87 грн. Однак ТОВ «Євромаркет»за юридичною адресою не знаходиться та звітувало за вказаний період без показників фінансово-господарської діяльності.

Таким чином, позивачем порушено п. п. 1.3, 1.8 ст. 1, пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та завищено суму податкового кредиту на 12281,16 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 12281,16 грн., в тому числі у січні 2004 року -10090,85 грн., лютому 2004 року - 1056,44 грн. та березні 2004 року - 1133,87 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 19.05.2006 №0003742301/0 про податкове зобов'язання на загальну суму 18421,74 грн., з них за основним платежем 12281,16 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 6140,58 грн.

За результатами апеляційного узгодження відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.06.2006 №0003742301/1 про податкове зобов'язання на загальну суму 18421,74 грн., з них за основним платежем 12281,16 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 6140,58 грн.

Аналогічно у травні 2006 року ДПІ у м. Херсоні була проведена невиїзна документальна перевірка ПФ «Астрал»з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій з підприємством ТОВ «Техномодуль»за лютий 2005 року.

За результатами перевірки складений акт від 31.05.2006 №1788/23-4/24946242, в якому зафіксовано, що ПФ «Астрал»включено до складу податкового кредиту суми ПДВ за придбаний у ТОВ «Техномаркет»у лютому 2005 року бензин на загальну суму 574079,81 грн. (в тому числі ПДВ 95679,97 грн.) відповідно до податкової накладної: від 25.02.2005 №25/02. Однак ТОВ «Техномаркет»звітувало за лютий 2005 року про податкові зобов'язання на суму 2200,00 грн., податковий кредит -2136,00 грн.

Таким чином, позивачем порушено п. п. 1.3, 1.8 ст. 1, пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та завищено суму податкового кредиту на 95679,97 грн., що призвело до завищення відшкодування податку на додану вартість на суму 95679,97 грн. за лютий 2005 року.

На підставі вказаного акту відповідачем винесено позивачу два податкові повідомлення-рішення від 15.06.2006:

- № 0004802301/0 про податкове зобов'язання на загальну суму 27033,81 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 13516,91 грн.;

- №0004812301/0 про податкове зобов'язання на загальну суму 8106,00 грн., з них за основним платежем 5404,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 2702,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наступного, з чим помилково не погодився суд апеляційної інстанції та з висновком якого погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок па додану вартість»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - сума, на яку платник податку мас право зменшити податкове зобов'язання чинного періоду, визначена згідно з ним Законом. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього ж Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, то посвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких втрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг) (підпункт 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Аналіз вищевикладених положень свідчить, що на момент формування позивачем податкового кредиту за наслідками операцій з ТОВ ВКП «Євромаркет»та ТОВ «Техномодуль»до складу податкового кредиту мали відноситись суми податку на додану вартість, сплачені в ціні товару (робіт, послуг) при їх придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Документом, що посвідчував право па отримання податкового кредиту, вважалась податкова накладна, яка підтверджувала сплату податку на додану вартість. При цьому для віднесення відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту платником податку (покупцем) Законом України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) не було передбачено умов сплати сум податку на додану вартість до бюджету його контрагентом (продавцем).

Судами встановлено, що податкові накладні складені у відповідності до вимог пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Позивачем у вказаний період за названими податковими накладними формувався податковий кредит також на підставі та у відповідності до бухгалтерських накладних та платіжних доручень про сплату вартості отриманої продукції, що підтверджено самим відповідачем під час перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що 01.12.2004 між позивачем та ТОВ ВКП «Євромаркет»було проведено зарахування зустрічних однорідних грошових вимог, про що складено акт, за змістом якого в результаті проведеного зарахування грошове зобов'язання з оплати вартості поставленого в січні -березні 2004 року товару (на загальну суму 73686,71 грн.) виконано належним чином і в повному обсязі. Таким же чином здійснено розрахунок за товари, одержані від ТОВ «Техномодуль», про що свідчить акт звірки розрахунків від 01.08.2005 про залік зустрічних грошових вимог. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про сплату податку на додану вартість позивачем в ціні товару при його придбанні у вказаного контрагента. Крім того, відповідачем не доведено відсутності підстав для формування позивачем податкового кредиту з ПДВ.

За п. 1.3 ст. 1 названого Закону платником податку є особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем. Крім цього згідно з п. 1.7 ст. 1, податковим кредитом вважається сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачені вичерпні підстави, при наявності яких платнику податку - покупцю товару заборонено включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, а саме: не підлягають включенню до податкового кредиту витрати, не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом приймання робіт (послуг) або банківським документом, що засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Зміст наведених статей Закону України «Про податок на додану вартість» свідчить, що сама по собі несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Судом першої інстанцій вірно зазначено, що відповідач не встановив несплати ПДВ позивачем, не спростував дані позивача про таку сплату ПДВ у вартості придбаного товару, не спростував наявності об'єкта оподаткування, правильності формування позивачем податкового кредиту з ПДВ.

Та обставина, що між позивачем та постачальниками були відсутні грошові форми розрахунку не впливає на право віднесення сум ПДВ до податкового кредиту. Відповідно до п. 1.17 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» термін «бартер»для цілей цього Закону розуміється у значенні, визначеному Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств». Згідно з п. 1.19 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», бартер (товарний обмін) - господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг). Пунктом 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни. Оскільки Законом України від 16.01.2003 N469-ІУ викладено пп. 7.3.4 ст. 7 та пп. 7.5.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в новій редакції, якою повністю вилучено спеціальний порядок визначення дати виникнення податкових зобов'язань та права на формування податкового кредиту для товарообмінних (бартерних) операцій, то по операціях з продажу товарів (робіт, послуг), що здійснюються за товарообмінними (бартерними) операціями, нарахування податкових зобов'язань та формування податкового кредиту проводиться в загальновстановленому порядку. Таким чином, Законом України «Про податок на додану вартість» прямо не передбачено, що сплата має відбуватись виключно в грошовій формі.

Положення пп. пп. 7.3.1, 7.5.1, 7.7.1, 7.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) передбачали, що дати формування податкового кредиту та податкового зобов'язання визначаються за правилом «першої події». Отримання податкової накладної від контрагентів, що засвідчує факт придбання товарів є підставою для формування податкового кредиту, здійснення зустрічної поставки - виникнення податкових зобов'язань.

За таких обставин, при здійснені зазначених зустрічних операцій поставки у ПФ «Астрал», та у ТОВ «Техномодуль», ТОВ ВКП «Євромаркет»сума податкових зобов'язань дорівнювала сумі податкового кредиту.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що податкові органи не можуть нараховувати покупцю податок на додану вартість, застосовувати штраф при несплаті цього податку продавцем.

Отже, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що спірні рішення не відповідають діючому законодавству, оскільки прийняті без врахування вказаних вище норм, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Виходячи з викладеного, постанова Херсонського окружного адміністративного суду від 10.02.2009 прийнята відповідно до вимог чинного законодавства і скасована постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2010 помилково.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За таких обставин, касаційна скарга Приватної фірми «Астрал»підлягає задоволенню, постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2010 - скасуванню, а постанова Херсонського окружного адміністративного суду від 10.02.2009 - залишенню в силі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 222, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватної фірми «Астрал»задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2010 скасувати та залишити в силі постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 10.02.2009.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова