Ухвала суду № 28246688, 06.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2012 року м. Київ К-26626/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06.04.2010

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.07.2010

у справі № 2-а-2256/10/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Млин»

до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Млин» (далі по тексту -позивач, ТОВ «Виробнича компанія «Млин») звернулось до суду з позовом до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області (далі по тексту -відповідач, Ясинуватська ОДПІ) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 19.01.2010.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06.04.2010, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.07.2010, позовні вимоги задоволено з огляду на їх правомірність. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції від 19.01.2010 № 0000012320/0, яким визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 240601,20 грн., з яких за основним платежем 162948,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 77653,20 грн. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції від 19.01.2010 № 0000022320/0, яким визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 39927,00 грн., з яких за основним платежем 26618,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 13309,00 грн.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем була здійснена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за наслідками якої складено акт перевірки від 29.12.2009 №777/23-2/35146941 та 19.01.2010 прийняті спірні податкові повідомлення-рішення згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (далі по тексту - Закон № 2181-ІІІ).

Правовою підставою визначення податків спірними податковими повідомленнями-рішеннями наведені норми підпункту 1.20.2 пункту 1.20 статті 1, підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 №334/94-ВР (далі по тексту -Закон №334/94-ВР), підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР (далі по тексту -Закон №168/97-ВР), а саме позивачем завищено валові витрати на суму 651792,00 грн. у зв'язку із придбанням пшениці у пов'язаної особи ТОВ «Бета-Агро-Інвест»за цінами більшими, ніж звичайні.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних обставин, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону №334/94-ВР якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Ідентичні товари (роботи, послуги) згідно з даним підпунктом -це товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Згідно з підпунктом 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону №334/94-ВР для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

Підпункт 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону №334/94-ВР обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач здійснив запит до позивача листом від 07.12.2009 №17362/10/23-213 щодо обґрунтування рівня договірних цін на придбання пшениці від ТОВ «Бета-Агро-Інвест»згідно договору від 01.07.2007 №001-пш. Листом від 08.12.2009 №140 позивач надав пояснення, що при формуванні цін на пшеницю врожаю 2008 року враховувалися наступні фактори: умови поставки, умови оплати та порядок розрахунків, дані закупівельних цін на зерновому ринку України за останні три місяці, що передували складанню договору.

Згідно з підпунктом 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону №334/94-ВР витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи визначаються виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання.

Підпункт 1.20.10 пункту 1.20 статті 1 Закону №334/94-ВР визначає, що донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом. Податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.

Аналізуючи дану норму, суди правомірно зазначили, що Закон №334/94-ВР передбачає порядок визначення звичайних цін, однак порядок визначення податкового зобов'язання внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, яка на день розгляду справи не передбачена діючим законодавством, тобто відсутня методика нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку.

Враховуючи наведені приписи законодавства та встановлені судами фактичні обставини, колегія суддів погоджується із висновком судів щодо недоведеності відповідачем правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06.04.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.07.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров