Постанова № 28244921, 17.12.2012, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2012 р. Справа № 2а-3422/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Матуляка Я.П.

при секретарі Андрейчук Л.М.

за участю:

представника позивача - Найди І.Р.,

представника відповідача - Токара В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Приватного підприємства "Лідер"

до відповідача: Калуської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області

про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000531502 від 22.10.2012 року,-

ВСТАНОВИВ:

06.11.2012 року приватне підприємство «Лідер» (далі - позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення за №0000531502 від 22.10.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 63 229 гривень, в тому числі 50 583 гривень за основним платежем та 12 646 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем безпідставно, в порушення положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, на підставі помилкового висновку про наявність в діях позивача порушень, зазначеного в акті камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за №9042424613 від 20.07.2012 року за червень 2012 року, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням визначив грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 50 583 гривень та застосував штрафні фінансові санкції в розмірі 12 646 гривень. Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення №0001641592 від 31.05.2012 року прийняте протиправно та є такими, що підлягає скасуванню, оскільки при формуванні податкового кредиту за червень 2012 року ним вчинено всі необхідні дії передбачені чинним Податковим кодексом України, які слід вчинити платнику податків у разі відмови продавця надати податкові накладні та правомірно відобразив у декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року суми податкового кредиту за накладними виписаними в травні 2012 року, однак отриманими з відміткою про їх реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, лише після 06.07.2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві. Просила суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечив з мотивів, викладених в письмовому запереченні. Просив в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, судом встановлено наступне.

20.07.2012 року позивачем подано відповідачу податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період червня 2012 року.

До вказаної податкової декларації ПП «Лідер» подано додаток №8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)» та заяву №136 від 20.07.2012 року разом із копіями первинних документів, що засвідчують факт придбання та факт отримання товарів/послуг: акт здачі-приймання робіт, платіжні доручення, податкові накладні, видаткові накладні (а.с. 21-23).

До вказаного додатку до декларації за червень 2012 року ПП «Лідер» включено суми ПДВ по податкових накладних №17 від 16.05.2012 року на суму 33 333,33 та №19 від 16.05.2012 року на суму 17 249,38 грн. (а.с.18,19).

Вищевказані показники податкової звітності з податку на додану вартість за червень 2012 року сформовані позивачем на підставі податкових накладних за №17 та №19 від 16.05.2012 року, виписаних постачальником послуг по навантаженню та перевезенню сипучих будівельних вантажів - товариством з обмеженою відповідальністю «Автодортранс» одержувачу послуг - позивачу.

Відповідачем з 04.10.2012 року по 05.10.2012 року проведено камеральну перевірку даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість за червень 2012 року.

За наслідками проведеної перевірки складено акт за №2003/15-2/31563452 від 05.10.2012 року (а.с.24,25).

Висновками вищенаведеного акта перевірки встановлено порушення позивачем п.198.6 ст.198, п. 201.1, п. 201.2, п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме: подано додаток №8 до податкової декларації з ПДВ за червень 2012 року та до якого включено суми ПДВ за податковими накладними №17 та №19 від 16.05.2012 року, виписаних товариством з обмеженою відповідальністю «Автодортранс», в іншому звітному періоді; за результатами співставлення реєстру отриманих і виданих податкових накладних та Єдиного реєстру податкових накладних за червень 2012 року встановлено не зареєстровані податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних. На думку податкового органу ПП «Лідер» повинно було подати додаток №8 до податкової декларації з ПДВ за травень 2012 року, тобто в періоді в якому були складені ТзОВ «Автодортранс» податкові накладні №17 на суму ПДВ 33 333,33 грн., та №19 на суму ПДВ 17 249,39 грн. від 16.05.2012 року.

За наслідками розгляду зазначеного акта перевірки відповідачем 22.10.2012 року винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення за №0000531502.

Правовою підставою визначення сум податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням наведені норми п.198.6 ст.198, п. 201.1, п. 201.2, п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до пунктів 198.1-198.2 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до Державної податкової адміністрації України є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, податкові накладні за №17 та №19 від 16.05.2012 року, виписані позивачу товариством з обмеженою відповідальністю «Автодортранс» надіслані позивачу 06.07.2012 року, з порушенням порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Судом встановлено та не заперечується представниками сторін, що ПП «Лідер» після отримання вказаних податкових накладних та встановлення факту не внесення їх до Єдиного реєстру податкових накладних, 19.07.2012 року разом із податковою декларацією з ПДВ за червень 2012 року подав додаток №8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)» та заяву №136 від 20.07.2012 року разом із копіями первинних документів, що засвідчують факт придбання та факт отримання товарів/послуг: акт здачі-приймання робіт, платіжні доручення, податкові накладні, видаткові накладні.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 затверджений Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, який визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї (далі - податкова накладна та/або розрахунок коригування), до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Реєстр) платників податку на додану вартість - продавців товарів (послуг), звіряння даних, що містяться у виданих платникам такого податку - покупцям товарів (послуг) податковій накладній та розрахунку коригування з відомостями, які містяться у Реєстрі.

Відповідно до пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року. Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних. До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, слід зазначити, що Податковий кодекс України надає право покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту не тільки за умови наявності належним чином оформленої податкової накладної, а й при наявності її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, що є обов'язком продавця.

Податковий кодекс України чітко визначає, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, так само як і порушення порядку заповнення податкової накладної не дає право покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. Одночасно, Податковий кодекс України надає право покупцю, у випадку відсутності реєстрації податкової накладної продавцем в Єдиному реєстрі податкових накладних, звернутися зі скаргою на такого постачальника, що є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

В контексті вищевикладеного, суд зазначає, що заява із скаргою на постачальника (додаток №8) подається лише з податковою декларацією за той звітний період, у якому платник включив суму податку до складу податкового кредиту.

Слід зазначити, що позивачем після отримання податкових накладних від свого контрагента (06.07.2012 року), було вчинено усі необхідні дії, передбачені чинним законодавством, тобто до податкової декларації по ПДВ за червень 2012 року, ПП «Лідер» подано додаток №8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)» та заяву №136 від 20.07.2012 року разом із копіями первинних документів, що засвідчують факт придбання та факт отримання товарів/послуг: акт здачі-приймання робіт, платіжні доручення, податкові накладні, видаткові накладні.

Що стосується посилань представника відповідача на ту обставину, що хоча позивачем й було вчинено усі необхідні дії визначені передбачені статтею 201 ПК України, однак додаток №8 ним було подано разом із декларацією по ПДВ за червень 2012 року, замість декларації по ПДВ за травень 2012 року, тобто за період в якому було складено відповідні накладні, то слід зазначити наступне.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пункти 14.1.156, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України)

Згідно з пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Це право платника податків обмежується положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, згідно з якими не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з абзацом третім пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. (пункти 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.15. статті 201 Податкового кодексу України зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку.

У відповідності до положень пунктів 198.2, 198,3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, суд зазначає, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій. Водночас таке право зберігається за платником податків протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

В контексті вищенаведених норм, суд зазначає, що у позивача до отримання податкових накладних (липень 2012 року) не було жодних підстав включати суми ПДВ за вказаними накладними до декларації по ПДВ за травень 2012 року. Більше того, такі дії призвели б до накладення на ПП «Лідер» фінансових санкцій.

Підсумовуючи все вищевикладене, враховуючи попередні висновки суду щодо вчинення позивачем усіх необхідних дій передбачених статтею 201 ПК України, суд зазначає, що позивач діяв правомірно, не включивши до податкового кредиту не підтверджені податковими накладними суми кредиту до податкової декларації по ПДВ за травень 2012 року, та включивши сплачені суми податку лише після отримання податкових накладних до декларації по ПДВ за червень 2012 року одночасно подавши додаток №8, в межах 365 календарних днів з дати виписки податкових накладних.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд вважає, що податковим органом не доведено суду достатніх підстав, які б свідчили про правомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення, та як наслідок, приходить до висновку, що заявлений адміністративний позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Факт сплати позивачем до бюджету судового збору в розмірі 632,29 грн., підтверджується платіжними дорученнями за №807 від 29.10.2012 року (а.с.3) та №836 від 12.11.2012 року (а.с.35).

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Калуської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області за №0000531502 від 22 жовтня2012 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: (підпис) Матуляк Я.П.

Постанова складена в повному обсязі 21.12.2012 року.