Ухвала суду № 28237743, 31.01.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Справа № 2а-5383/10/1770

Головуючий у 1-й інстанції: Томчук А.В.

Суддя-доповідач:Майор Г.І.

УХВАЛА

іменем України

"31" січня 2012 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегіі:

головуючого судді Майора Г.І.

суддів: Бучик А.Ю.

Одемчука Є.В.,

при секретарі Соморовій В.А. ,

за участю сторін:

від позивача: Яковлев Ю.В.,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "15" червня 2011 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетранссервіс" до Державної податкової інспекції у м.Рівне про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

11 листопада 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетранссервіс" (далі - ТОВ "Рівнетранссервіс") звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Рівне (далі -ДПІ у м. Рівне) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.11.2010 року № 000842344/0/23-318.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 15.06.2011 року позов задовольнено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівне №000842344/0/23-318 від 05 листопада 2010 року.

Не погоджуючись з прийнятою постановою ДПІ у м. Рівне звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Відповідач не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в засідання суду не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення судової повістки.

Колегія суддів враховуючи те, що сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги та положення частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе розглядати справу за відсутності відповідача.

В судовому засіданні представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає постанову суду першої інстанції законною та обгрунтованою, а тому просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетранссервіс" є суб'єктом господарювання, перебуває на обліку як платник податків у ДПІ у м. Рівне, зареєстроване платником податку на додану вартість.

ТОВ "Рівнетранссервіс" здійснює діяльність автомобільного вантажного транспорту, організацію перевезення вантажів, має відповідні дозволи та ліцензії на право здійснення міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом, та надає послуги перевезення вантажів на митній території України, про що зазначено в акті перевірки № 1674/301/23-300/33276798 від 26.10.2010 року та додатку 1 до нього - довідці про загальну інформацію щодо ТОВ "Рівнетранссервіс" та результати його діяльності за період з 01.06.2010 року по 30.08.2010 року і не заперечується сторонами.

ДПІ у м. Рівне проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Рівнетранссервіс" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, задекларованого на розрахунковий рахунок у банку, за липень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося в період з 01.06.2010 року по 30.06.2010 року та за серпень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося в період з 07.07.2010 року по 31.07.2010 року, про що складено акт № 1674/1301/23-300/33276798 від 26.10.2010 року. За результатами перевірки, зокрема, встановлено порушення позивачем пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2010 року на 25104 грн. 00 коп., за серпень 39710 грн. 00 коп.

Висновки про непідтвердження заявлених сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість ґрунтуються на тому, що податковим органом на підставі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України виявлено відсутність у таких постачальників позивача як ТОВ "НКС Торговий Дім Євростандарт" і ТОВ "Онікс Союз" податкових зобов'язань (податкові декларації з ПДВ за спірний період не подавались) по операціях поставки нафтопродуктів ТОВ "Рівнетранссервіс", на запити до податкових інспекцій, за місцем реєстрації постачальників, щодо проведення зустрічних перевірок відповіді не отримано.

05.11.2010 року на підставі акту перевірки №1674/1301/23-300/33276798 від 26.10.2010 року, залишивши без задоволення заперечення платника податку до даного акту, ДПІ у м. Рівне прийняла податкове повідомлення-рішення №000842344/0/23-318, яким ТОВ "Рівнетранссервіс" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по деклараціях за липень 2010 року (вхідний №9003521852 від 20.08.2010 року) на 25104,00 грн., за серпень 2010 року (вхідний №9003899944 від 20.09.2010 року) на 39710,00 грн., а всього на 64814,00 грн. В адміністративному порядку дане податкове повідомлення-рішення не оскаржувалось.

З матеріалів справи вбачається, що 09.06.2010 року між ТОВ "НКС Торговий Дім Євростандарт" (постачальник) та ТОВ "Рівнетранссервіс" (покупець) було укладено договір поставки №159, відповідно до якого продавець зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки та в обумовлених об'ємах другій стороні ПММ (паливно-мастильні матеріали), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (нафтопродукти) в об'ємі згідно рахунку-фактури. На поставку товару постачальником виписано видаткові накладні №РН-0000424 від 11.06.2010 року, №РН-0000540 від 30.07.2010 року та податкові накладні №460 від 10.06.2010 року на суму 150624,00 грн., в тому числі ПДВ 25104,00 грн., №597 від 30.07.2010 року на суму 193920,00 грн., в тому числі ПДВ 32320,00 грн., які позивач включив до реєстру отриманих податкових накладних та сформував податковий кредит з податку на додану вартість у червні в розмірі 25104,00 грн., у липні 2010 року на суму 23816,00 грн.

В акті перевірки №1674/1301/23-300/33276798 від 26.10.2010 року зазначено, що отримані від ТОВ "НКС Торговий Дім Євростандарт" нафтопродукти оприбутковані по дебету рахунку 203, у відповідності до карток рахунків 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" за отриманий товар розрахунки проведені в повному обсязі, що також підтверджується платіжними дорученнями №187 від 10.06.2010 року на суму 150624,00 грн., №379 від 30.07.2010 року на суму 193920,00 грн., долученими до матеріалів справи.

Транспортування нафтопродуктів підтверджується копіями товарно-транспортних накладних №309 серії 12 ААА на від 09.06.2010 року на перевезення вантажу дизпалива 26150 літрів, на замовлення ТОВ "Рівнетранссервіс", вантажовідправник ТОВ "Торговий Дім Євростандарт", автотранспортне підприємство ТОВ "Автопромсервіс" та №1471 сер 12 ААА від 30.07.2010 року на перевезення вантажу дизпалива 32000 літрів, на замовлення ТОВ "Рівнетранссервіс", вантажовідправник ТОВ "Торговий Дім Євростандарт", автотранспортне підприємство підприємець ОСОБА_5

Ще один договір поставки №05/10 було укладено 27.05.2010 року між ТОВ "Онікс Союз" (продавець) та ТОВ "Рівнетранссервіс" (покупець), відповідно до якого продавець протягом строку дії цього договору зобов'язується на замовлення покупця, за умови їх підтвердження, поставляти ти передати у власність (господарське відання) покупцю світлі нафтопродукти належно якості, що відповідає державним стандартами, а покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його на умовах цього договору. На одну з поставок товару було виписано видаткову накладну №455 від 13.07.2010 року та податкову накладну №461 від 13.07.2010 року на суму 95363 грн. 84 коп., в тому числі ПДВ 15893 грн. 97 коп., яку позивач включив до реєстру отриманих податкових накладних та сформував податковий кредит з податку на додану вартість у липні 2010 року на суму 15897 грн. 97 коп.

В акті перевірки №1674/1301/23-300/33276798 від 26.10.2010 року зазначено, що отримані від ТОВ "Онікс Союз" нафтопродукти оприбутковані по дебету рахунку 203, у відповідності до карток рахунків 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" за отриманий товар розрахунки проведені в повному обсязі, що також підтверджується платіжним дорученням №322 від 13.07.2010 року на суму 95363 грн. 84 коп., долученим до матеріалів справи.

Транспортування нафтопродуктів підтверджується копією ТТН 1-03 СП №224602 від 13.07.2010 року на перевезення вантажу дизпалива 16672 літрів, на замовлення ТОВ "Рівнетранссервіс", вантажовідправник ТОВ "Онікс Союз", автотранспортне підприємство ТОВ "Камазтранс-Сервіс".

В подальшому позивач суми податку на додану вартість за червень-липень 2010 року, сплачені постачальникам товарів ТОВ "Торговий Дім Євростандарт" та ТОВ "Онікс Союз" заявив до бюджетного відшкодування, що відобразив у відповідних рядках декларацій з податку на додану вартість за липень-серпень 2010 року.

Відповідачем ініціювалось проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача ТОВ "Торговий Дім Євростандарт" та ТОВ "Онікс Союз", про що направлялись відповідні листи до державних податкових інспекцій за місце взяття їх на облік платниками податків, проте відповіді не надійшли. Як вбачається з акту перевірки, висновки про завищення бюджетного відшкодування ТОВ "Рівнетранссервіс" зроблені лише на підставі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року (з наступними змінами та доповненнями, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 цього Закону є видана платником податку на вимогу покупця податкова накладна із заповненням всіх обов'язкових реквізитів.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та доводів ДПІ у м.Рівне про відсутність декларування податкових зобов'язань з податку на додану вартість постачальниками позивача через неподання за відповідні періоди податкових декларацій з податку на додану вартість, судом при розгляді справи підлягали з'ясуванню обставини щодо дотримання ТОВ "Рівнетранссервіс" умов формування податкового кредиту з податку на додану вартість, визначених статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а також реального здійснення господарських операцій, по яких визначено суму податкового кредиту, використання в господарській діяльності придбаного товару, належного оформлення первинних документів, проведення розрахунків між сторонами договорів поставок.

Судом встановлено, що предметом діяльності ТОВ "Рівнетранссервіс" є, зокрема, здійснення перевезень, організація автомобільного транспорту, а тому придбання нафтопродуктів здійснювалось позивачем для подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Господарські операції оформлені належними первинними документами, податковий кредит сформовано на підставі належним чином оформленими податковими накладними, виданими зареєстрованими платниками податків. Розрахунки між постачальниками проведені на повні суми поставок.

Первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань, відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та підтверджують обґрунтованість визначення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Судом також враховано, що податковим органом не заперечується реальний характер поставок нафтопродуктів позивачу від ТОВ "НСК Торговий дім Євростандарт" та ТОВ "Союз Онікс", також відповідачем не надано будь-яких відомостей, що такі юридичні особи припинили діяльність, скасовані як платники податку на додану вартість, не здійснюють господарської діяльності тощо, а тому у разі невиконання податкових зобов'язань контрагентами та не проведенні розрахунків з бюджетом, саме вони повинні нести відповідальність, а не добросовісний платник податків.

Отже, з урахуванням встановлених обставин справи та зазначених норм чинного законодавства, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивачем дотримані умови формування податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірно у червні-липні 2010 року включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість, сплачений при придбанні товару у ТОВ "НСК Торговий дім Євростандарт" та ТОВ "Союз Онікс".

Згідно з пунктом 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (з наступними змінами та доповненнями, чинного до 31.12.2010 року, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування -сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону (в редакції закону, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно із підпунктами 7.7.4, 7.7.5, 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Системний аналіз наведених вище правових норм дає суду підстави прийти до висновку, що Закон України "Про податок на додану вартість" не передбачав проведення перевірки контрагента платника податку на додану вартість як обов'язкової умови відшкодування податку на додану вартість, а пов'язував можливість отримання платником податку бюджетного відшкодування податку на додану вартість з Державного бюджету України з фактичною сплатою податку контрагенту платника в ціні придбаних товарів (робіт, послуг) у попередніх податкових періодах.

Положення пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосувалося саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (робіт, послуг) їх постачальникам, з огляду на те, що відповідно до пункту 1.3 статті 1 цього Закону платник податку - це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 статті 10 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 статті 10 Закону). Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупця товару (замовника робіт, послуг) та суму бюджетного відшкодування. Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, і не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З урахуванням наведеного, суд не бере до уваги пояснення представника відповідача про те, що позивач не може отримати бюджетне відшкодування з податку на додану вартість через відсутність податкових зобов'язань у постачальників по операціях з позивачем та відсутність результатів зустрічних перевірок контрагентів, оскільки Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Діючий порядок проведення бюджетного відшкодування встановлює рівні права для всіх платників податку на додану вартість, які мають право на бюджетне відшкодування, та дає достатні можливості податковим органам своєчасно виявляти невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, з метою недопущення безпідставного бюджетного відшкодування і, як наслідок, втрат бюджету.

Колегією суддів встановлено, що ТОВ "Рівнетранссервіс" були дотримані вимоги статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" при відображенні показників податкової звітності за період з червня по серпень 2010 року по спірних господарських операціях, за результатами перевірки податковим органом не було виявлено ознак фіктивності господарської операції між позивачем та його контрагентами, сторонами проведені реальні операції, по яких заявлено бюджетне відшкодування, а тому, на думку суду, висновки ДПІ у м. Рівне щодо завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2010 року та серпень 2010 року на 64814,00 грн. є неправомірними, в зв'язку з чим позовні вимоги підлягають до задоволення.

На думку суду, відповідач не довів правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення №000842344/0/23-318 від 05.11.2010 року, не спростував правомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість у червні-липні 2010 року по господарських операціях з ТОВ "НКС Торговий Дім Євростандарт" і ТОВ "Онікс Союз".

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції. Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а підстави для задоволення апеляційної скарги ДПІ у м. Рівне відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 15 червня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Г.І. Майор

судді: А.Ю.Бучик Є.В.Одемчук

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетранссервіс" вул.Мазепи,29/30,м.Рівне,33000

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівне вул. Відінська, 8,м.Рівне,33023