Ухвала суду № 28237735, 24.01.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Справа № 2а/1770/2765/2011

Головуючий у 1-й інстанції: Шарапа В.М.

Суддя-доповідач:Майор Г.І.

УХВАЛА

іменем України

"24" січня 2012 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суду складі колегії:

головуючого судді Майора Г.І.

суддів: Бучик А.Ю.

Одемчука Є.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства " Західінкомбанк "(Рівненська філія) на постанорву Рівненського окружного адміністративного суду від "10" серпня 2011 р. у справі за позовом Публічного акціонерного товариства " Західінкомбанк "(Рівненська філія) до Державної податкової інспекції у м.Рівне про скасування податкових повідомлень-рішень ,

ВСТАНОВИВ:

23 червня 2011 року Публічне акціонерне товариство "Західінкомбанк" в особі Рівненської філії ПАТ "Західінкомбанк" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівне про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001012240/0 та №0001022240/0 від 14.12.2010 року.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив суд скасувати постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги. В апеляційній скарзі позивач посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Позивач та відповідач не скористалися своїм правом на участь в судовому засіданні: повноважних представників в засідання суду не направили, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

За таких підстав, з врахуванням приписів ч.4 ст.196 КАС України, п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд апеляційної скарги здійснюється судової колегією за відсутності представника позивача та відповідача, в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з такого.

З матеріалів справи вбачається, що з 28.09.2010 року по 29.11.2010 року Державною податковою інспекцією у м. Рівне проведено виїзну планову перевірку Рівненської філії Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року. За результатами вказаної перевірки складено акт від 03.12.2010 року за №1969/22-513/36699045, в якому зазначається, серед інших порушень, про порушення платником податків пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.4.6 п. 5.4, пп. 5.6.1 п. 5.6 ст.5, пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11, п. 22.15 ст. 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР, що призвело до заниження податку на прибуток за півріччя 2008 року в розмірі 3200,00 грн., З квартали 2008 року в розмірі 3200,00 грн., 2008 рік в розмірі 3200,00 грн., 1 квартал 2009 року в розмірі 13,00 грн., З квартали 2009 року в розмірі 10162,00 грн., завищення податку на прибуток за півріччя 2009 року у розмірі 338,00 грн. та зменшення збитків за 2009 рік в розмірі 13328,00 грн. а також про порушення платником податків пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5, пп. 16.5.3 п. 16.5 ст. 16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР, у зв'язку із погашенням платником податку податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1545577,39 грн. із затримкою до 30 днів (а.с. 94-140).

Рівненською філією Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" подано заперечення до акту перевірки (а.с. 38-39). За результатами розгляду заперечень, висновки викладені в акті перевірки, органом державної податкової служби залишено без змін, що відображено у відповіді Державної податкової інспекції у м.Рівне від 19.12.2010 року за №53573/22-533 (а.с. 65-67).

На підставі висновків акту перевірки, 14.12.2010 року Державною податковою інспекцією у м. Рівне прийнято податкові повідомлення-рішення, які є предметом оскарження:

- №0001012240/0 форми «Р», згідно якого Публічному акціонерному товариству "Західінкомбанк" в особі Рівненської філії ПАТ "Західінкомбанк" визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 10057,00 грн., в тому числі 3200,00 грн. основного зобов'язання та 6857,00 грн. штрафних санкцій (а.с. 7).

- №0001022240/0 форми «Ш», згідно якого до Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" в особі Рівненської філії ПАТ "Західінкомбанк" застосовано штраф у розмірі 10% від несвоєчасно сплаченого узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1545577,39 гри., що склало 154557,74 грн. (а.с. 6).

Рівненська філія ПАТ "Західінкомбанк" в порядку процедури адміністративного оскарження звернулася до контролюючих органів з первинною та повторними скаргами на вказані податкові повідомлення-рішення (а.с. 13-15,16-17, 50-51, 55-56, 60-62).

Рішеннями органів державної податкової служби первинну та повторні скарги позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін (а.с. 8-10, 11-12, 18-20, 52-54, 57-59, 63-64).

В основу оспорюваного податкового повідомлення-рішення №0001012240/0 від 14.12.2010 року лягли висновки Державної податкової інспекції у м.Рівне, зазначені в акті перевірки, про порушення позивачем пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.4.6 п. 5.4, пп. 5.6.1 п. 5.6 ст.5, пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11, п. 22.15 ст. 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР.

Зокрема, про завищення Рівненською філією ПАТ "Західінкомбанк" витрат на поліпшення основних фондів на 12800,00 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання на 3200,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.03.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Комерційний банк "Західінкомбанк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Західінкомбанк") та Приватним підприємством "ЮНІСЕФ" укладено договір підряду №03.03-01, предметом якого стало виконання ПП "ЮНІСЕФ" ремонтно-будівельних робіт по об'єкту: поточний ремонт приміщення депозитного відділу Рівненської філії КБ "Західінкомбанк" по вул. Чорновола,3 Рівне. Вартість проведення ремонтно-будівельних робіт згідно вказаного Договору становить 12800,00 грн. (а.с. 142).

Для підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано копії акту приймання виконаних підрядних робіт типової форми КБ-2в за квітень 2008 року (а.с. 143-146).

Представник позивача в суді першої інстанції зазначив, що оплатив визначену у довідці вартість вказаних підрядних робіт у сумі 12800,00 грн., що підтверджується копією меморіального ордеру (а.с. 44-45).

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин, надалі Закон України №334/94-ВР), валові витрати виробництва та обігу визначені як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України №334/94-ВР, платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За змістом наведених правових норм валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично понесені платником податку та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи виписки з вироку Рівненського міського суду по справі №1-386/10 від 25.05.2010 року (а.с. 18-20), суд дійшов висновку про нереальність виконання господарських операцій ПП "ЮНІСЕФ". Зокрема, суд вважав доведеним, що внаслідок діяльності вказаного підприємства в результаті задекларованих господарських операцій не було встановлено розумних економічних або інших причин (ділової мети), виробничої або господарської необхідності систематичного придбання та продажу товарів, а також неможливість реального виконання зобов'язань з урахуванням часу, відсутність необхідних умов для досягнення відповідних результатів економічної діяльності в силу відсутності найманих працівників, основних засобів, складських приміщень та транспортних засобів, що свідчить про відсутність у ПП "ЮНІСЕФ" можливостей на виконання господарських зобов'язань. Тому, суд у вказаному вироку встановив, що господарська діяльність ПП "ЮНІСЕФ" носила фіктивний характер, а засновників вказаного підприємства визнано винними у злочині передбаченому ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України від 05.04.2001 року №2341-111 (фіктивне підприємництво).

Відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року №2747-ГУ, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, вироком Рівненського міського суду по справі №1-386/10 від 25.05.2010 року підтверджується факт створення та придбання засновником ПП "ЮНІСЕФ" суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, які вчинені повторно та заподіяли велику матеріальну шкоду державі, що в свою чергу мало наслідком фіктивність господарських операцій з контрагентами, в тому числі і з Рівненською філією ПАТ "Західінкомбанк".

Тому, суд приходить до висновку, що вказані висновки податкового органу, наведені в акті перевірки та письмових запереченнях, поданих представником відповідача, є обгрунтованими, а визначення Публічному акціонерному товариству "Західінкомбанк" в особі Рівненської філії ПАТ "Західінкомбанк" податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 3200,00 грн. - правомірним.

Щодо нарахування позивачу штрафних санкцій у сумі 6857,00 грн., на підставі пп.17.1.3 п. 17.2 ст. 17 Закону України №334/94-ВР, то судом встановлено наступне.

В порушення пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4, пп. 11.3.6, 11.3.1, п. 11 ст. 11 Закону України №334/94-ВР Рівненська філія ПАТ "Західінкомбанк" занизила нараховані (сплачені) комісійні доходи за 3 квартали 2009 року (3-й квартал) на 41681,00 грн. і відобразила відповідну суму в річній декларації з податку на прибуток за 2009 рік.

Також в порушення пп. 5.6.1 п. 5.6 ст. 5 Закону України №334/94-ВР філією завищено витрати на оплату праці за 3 квартали 2009 року (3-й квартал) на 318,00 грн. та відображено вказану суму в річній декларації з податку па прибуток за 2009 рік.

Крім цього, філією в порушення пп. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України №334/94-ВР завищено валові витрати за рахунок включення до їх складу понесених витрат на страхування за 1-й квартал 2009 року в сумі 50,00 грн. та відображено відповідну суму в річній декларації з податку па прибуток за 2009 рік.

Вказані обставини підтверджуються даними декларацій Рівненської філії ПАТ "Західінкомбанк" з податку на прибуток за відповідні податкові періоді.

За змістом підпункту "б" п. 17.2 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року №2181-111 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин, надалі Закон України №2181-111), у разі самостійного виявлення платником податків до початку його перевірки контролюючим органом факту заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів такий платник зобов'язаний відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Рівненською філією ПАТ "Західінкомбанк" не було здійснено самостійне донарахування штрафних санкцій на суму заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток у 1-му та 3-му кварталах 2009 року.

Згідно п. 17.3 ст. 17 Закону України №2181-111, сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

З наведених законодавчих приписів вбачається, що сума штрафних санкцій за змістом Закону України №2181-111 є складовою податкового зобов'язання. Отже, недонарахування платником штрафу в порядку підпункту "б" пункту 17.2 статті 17 Закону України №2181-111 прирівнюється до заниження податку.

Відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України №2181-111, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Пунктом 2. 8 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001 року №110, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.03.2001 року за №268/5459 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, надалі Інструкція про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби) недоплата визначається як заниження суми податкового зобов'язання за відповідні базові податкові (звітні) періоди.

Таким чином, Державною податковою інспекцією правомірно нараховано позивачу штрафні санкції у сумі 6857,00грн. (з розрахунку: 12800,00 грн.*25%*10 періодів недоплати = 32000,00 грн., з врахуванням максимального розміру штрафних (фінансових) санкцій, який дорівнює не більше 50% від сукупної суми недоплат = 1600,00грн.; 50,00грн.*25%*7 періодів недоплати = 87,50 грн., з врахуванням максимального розміру штрафних (фінансових) санкцій, який дорівнює не більше 50% від сукупної суми недоплат = 7,00 грн.; (318 грн. + 41681,00 грн.)*25%*5 періодів недоплати = 52498,75 грн. з врахуванням максимального розміру штрафних (фінансових) санкцій, який дорівнює не більше 50% від сукупної суми недоплат = 5250,00 грн.; 1600,00 грн. + 7,00 грн. + 5250,00 грн. = 6857,00грн.) (а.с. 140).

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівне №0001012240/0 від 14.12.2010 року є обгрунтованим та правомірним.

В основу оспорюваного податкового повідомлення-рішення №0001022240/0 від

14.12.2010 року лягли висновки Державної податкової інспекції у м.Рівне, зазначені в акті

перевірки, про порушення позивачем пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5, пп. 16.5.3 п. 16.5 ст. 16 Закону

України №2181-111, у зв'язку із погашенням податкового зобов'язання з податку на прибуток

в розмірі 1545577,39 грн. із затримкою до 30 днів

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2009 року проведено державну реєстрацію юридичної особи - ПАТ "Західінкомбанк", яке створене внаслідок реорганізації шляхом перетворення ТзОВ КБ "Західінкомбанк" в ПАТ "Західінкомбанк", яке є повним правонаступником всіх прав та обов'язків ТзОВ КБ "Західінкомбанк", що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи - ПАТ "Західінкомбанк" серії А01 №152919 та копією довідок з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 21-23).

09 лютого 2010 року Рівненською філією ПАТ "Західінкомбанк" подано дві річні

декларації з податку на прибуток за 2009 рік, а саме: податкову декларацію №184677 по коду

ЄДРПОУ 23307652, в якій позивачем самостійно обчислено та зазначено податкове

зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1752191,00 грн. та яка містить показники

обраховані наростаючим підсумком із врахуванням податкової декларації філії банку за З

квартали 2009 року; податкову декларацію №184684 по коду ЄДРПОУ 36699045, в якій

податкове зобов'язання з податку на прибуток у позивача відсутнє (а.с. 42-43, 74-78).

Крім того, 26.02.2010 року філією банку подано до Державної податкової інспекції у м. Рівне уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок №9560, де уточнено податкове зобов'язання по Декларації №1846841 та перенесено показники з Декларації №184677. Уточнюючим розрахунком №9560 від 26.02.2010 року позивачем зменшено податкове зобов'язання з податку на прибуток за 2009 рік на суму 1752191,00 грн. (а.с. 141).

Постановою Правління Національного банку України від 12.02.2009 року №68 Товариству з обмеженою відповідальністю Комерційний банк "Західінкомбанк" з 13.02.2009 року до 12.02.2010 року призначено тимчасову адміністрацію та з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану КБ "Західінкомбанк", уведено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців - з 13.02.2009 року до 12.08.2009 року, який подовжений на строк 6 місяців з 13.08.2009 року до 12.02.2010 року постановою Правління Національного банку України 05.08.2009 року №450 (а.с. 147-148).

Відповідно до положень пп. 16.5.3 п.16.5 ст.16 Закону України №2181-111, до банку на період дії введеного Національним банком України мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовуються фінансові санкції у вигляді пені та штрафів, які передбачені цим Законом за невиконання чи неналежне виконання банком власних зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) на момент введення мораторію та під час його дії.

З моменту закінчення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів фінансові санкції у вигляді пені та штрафів, які передбачені Законом України №2181-111, за невиконання чи неналежне виконання банком власних зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) нараховуються на суми заборгованостей, які обліковуються на дату закінчення мораторію

Пунктом 1.2 статті 1 Закону України №2181-111 встановлено, що податковим зобов'язанням є зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону України №2181-111, податковим боргом

(недоїмкою) є -податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплаче у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Підпунктом 1.11 Закону України №2181-111 визначено, що податковою декларацією є розрахунковий документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Згідно з підпунктом 5.1 статті 5 Закону України №2181-111 податкове зобов'язання самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України №2181-111 податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Згідно з підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України №2181-111 встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 зазначеного Закону для подання податкової декларації.

У пункті 4.3. Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 року №276, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 року за №843/11123 (надалі Інструкція №276) визначено, що нарахування платежів до бюджету в особових рахунках платників податків здійснюються відповідно до порядків адміністрування відповідних податків, розроблених на підставі чинного законодавства. Нарахування узгоджених податкових зобов'язань у картках особових рахунків платників здійснюється датою граничного терміну сплати зазначених зобов'язань. У разі, якщо останній день граничного терміну сплати узгодженого податкового зобов'язання припадає на вихідний або святковий день, нарахування платежів в особових рахунках платників здійснюється у наступний за вихідним або святковим операційний (банківський) день. При поданні уточнюючого розрахунку, що збільшує або зменшує податкові зобов'язання минулих податкових періодів платника, нарахування в особовому рахунку платника проводиться датою його подання.

Згідно з підпунктом 11.4 пункту 11 Інструкції №276 під погашенням податкового боргу за певним видом платежу слід розуміти зменшення абсолютного значення від'ємного сальдо розрахунків платника з бюджетом та пені, підтверджене відповідним документом.

Відповідно до підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України №2181-111, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України №2181-111, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф, зокрема при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, за Рівненською філією ПАТ "Західінкомбанк" податкове зобов'язання із податку на прибуток у сумі 1545577,39 грн. (з врахуванням часткового погашення податкового зобов'язання із податку на прибуток у сумі 1742030,00 грн., визначеного у податковій декларації за 3 квартали 2009 року, на суму 206613,61 грн.) погашено із затримкою до ЗО днів, що є підставою для застосування штрафних фінансових санкцій, передбачених п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України №2181-111.

Враховуючи наведене,колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне №0001022240/0 від 14.12.2010 року є обгрунтованим та правомірним.

Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст.160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства " Західінкомбанк "(Рівненська філія) залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "10" серпня 2011 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Г.І. Майор

судді: А.Ю.Бучик Є.В.Одемчук

Г.І. Майор

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Публічне акціонерне товариство " Західінкомбанк "(Рівненська філія) вул.Чорновола 37,м.Рівне,33028

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівне вул. Відінська, 8,м.Рівне,33023