Ухвала суду № 28237678, 31.01.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Справа № 0670/4963/11

Головуючий у 1-й інстанції: Попова О.Г.

Суддя-доповідач:Майор Г.І.

УХВАЛА

іменем України

"31" січня 2012 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегіі:

головуючого судді Майора Г.І.

суддів: Бучик А.Ю.

Одемчука Є.В.,

при секретарі Соморовій В.А. ,

за участю сторін:

від позивача: Маковій О.Є.,

від відповідача: Тімофєєва О.В., Жмур С.І., Петрушевська О.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "05" вересня 2011 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Фармавіта" до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області про скасування податкових повідомлень-рішень ,

ВСТАНОВИВ:

17 травня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Фармавіта" звернулось до адміністративного суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області №0000611702/0 та №0000622320 від 02.03.2011 року.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 05.09.2011 року позов задоволено: скасовано податкові повідомлення - рішення Новоград - Волинської об'єднаної державної податкової інспекції №0000611702/10 та №0000622320 від 02.03.2011 року.

Не погоджуючись з прийнятою постановою Новоград-Волинська ОДПІ звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову. В апеляційній скарзі відповідач посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги в повному обсязі.

Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає постанову суду першої інстанції законною та обгрунтованою, а тому просив залишити її без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Працівниками Новоград-Волинської ОДПІ проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року, про що складений акт №142/05-53/23-20/30483366 від 07.02.2011 року.

В акті перевірки зафіксовано такі порушення з боку товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Фармавіта":

- вимог пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: товариство завищило валові витрати всього в сумі 3506228,00 грн., у т.ч. за 3 квартал 2009 року в сумі 328642,00 грн., за 4 квартал 2009 року - 503028,00 грн., за 1 квартал 2010 року - 786874,00 грн., за 2 квартал 2010 року - 917735,00 грн., за 3 квартал 2010 року в сумі 969949,00 грн. на суму витрат, не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами обов'язковість ведення і зберігання передбачена правилами ведення податкового обліку;

- вимог пп."г" пп.4.2.9 п.4.2 ст.4, пп. "а" п.19.2 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", а саме: не утримано 15 відсотків податку з наданих платнику податків додаткових матеріальних благ у вигляді поліпшення майна, зданого в оренду.

На підставі вказаного акту видані податкові повідомлення-рішення №0000611702/0 від 02.03.2011 року, яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1642,31 грн., в т.ч. основний платіж - 1313,85 грн. та 328,46 грн. - штрафної санкції та №0000622320 від 02.03.2011 року, яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 837661,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмір 209415,00 грн.

Вказані податкові повідомлення - рішення оскаржувались до ДПА України у Житомирській області, однак, скарги підприємства залишені без задоволення.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000622320 від 02.03.2011 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 837661,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 209415,00 грн.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, згідно акту перевірки, став факт відсутності лише товарно-транспортних накладних на транспортування лікарських засобів.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат звітного періоду, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За змістом норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" на які, як на порушені посилається в акті перевірки контролюючий орган, підставою для не включення до складу валових витрат є лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, не підтверджених документально.

На підтвердження факту поставки лікарських засобів від контрагентів у перевіряємому періоді, позивачем надано договори купівлі-продажу лікарських засобів, накладні, податкові накладні, сертифікати якості на лікарські засоби, висновки про якість лікарських засобів, реєстри отриманих лікарських засобів, сертифікати аналізу.

В акті перевірки, в порушення вимог наказу ДПА України від 22.12.2010 року №984 "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", в розділі 3.1.2. "валові витрати" не зазначено первинні документи, які досліджувались під час перевірки і на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку і пов'язані з обчисленням і сплатою податку, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, ТОВ фірма "Фармавіта" здійснює роздрібну і оптову торгівлю фармацевтичними товарами, косметичними та парфумерними товарами, медичною і стоматологічною практикою. Для здійснення своєї діяльності позивач закуповував лікарські засоби для подальшої реалізації через роздрібну мережу кінцевому споживачу. При цьому, в акті перевірки відсутні зауваження щодо касової дисципліни. Отже, понесені товариством витрати на купівлю медичних засобів, безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією та веденням господарської діяльності по продажу медичних товарів в господарських одиницях платника податків.

Відповідно до акту перевірки, під час перевірки не було встановлено порушень в частині правомірності визначення приросту балансової вартості запасів позивача, отже, відповідач в акті перевірки визнав, що облік товарних запасів у перевіряємому періоді здійснювався правильно.

Щодо не надання під час перевірки товарно-транспортних накладних, то вимогами податкового обліку не передбачено обов'язковості складання ТТН в підтвердження віднесення витрат до складу валових, тим більше що при перевірці не встановлено що саме позивач ніс витрати по транспортуванню придбаного товару.

Наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства.

На запит суду першої інстанції основний контрагент позивача ПП фірма "Санітас" повідомив, що за період з 01.07.2009 року по 30.09.2010 року реалізувала ТОВ фірмі "Фармавіта" товарів на суму 3130414,92 грн. Транспортування лікарських засобів здійснювалось власними силами постачальника (а.с. 122 т.2).

Слід зазначити, що п.5.11 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Щодо зазначено в акті перевірки (а.с.26), що згідно Закону України "Про лікарські засоби", транспортування лікарських засобів можливе лише за наявності товарно-транспортної накладної, то жодна стаття зазначеного Закону не містить в собі такої норми.

Посилання в акті перевірки на Закон України "Про автомобільний транспорт" також є неправильним, так як зазначений закон визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту, а спеціальним законом щодо оподаткування податком на прибуток підприємств є лише Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, ТОВ фірма "Фармавіта" здійснює роздрібну і оптову торгівлю фармацевтичними товарами, косметичними та парфумерними товарами, займається медичною і стоматологічною практикою. Для здійснення своєї діяльності позивач закуповував лікарські засоби для подальшого реалізації через роздрібну мережу кінцевому споживачу. Отже, понесені товариством витрати на купівлю медичних засобів, безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією та веденням господарської діяльності по продажі медичних товарів в господарських одиницях платника податків.

Щодо посилання в акті перевірки на наказ Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995 року №488/346, то відповідно до п. 21.5 ст.21 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" обов'язковими для виконання платником податку є тільки акти центрального податкового органу, видані у випадках, прямо передбачених цим Законом, та зареєстровані Міністерством юстиції України.

Згідно зі ст.1 Указу Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" від 03.10.92 №493/92 нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю здійснюється Міністерством юстиції України. Наказ Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995 року №488/346 не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, а тому не може бути обов'язковим для застосування господарюючими суб'єктами.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків. Будь-яких беззаперечних та достатніх доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача при формуванні сум валових витрат під час здійснення господарської діяльності у перевіряємий період відповідачем - суб'єктом владних повноважень, суду не надано, в тому числі і на запит суду про витребування доказів в порядку ст.11 КАС України.

Отже, на підставі викладеного, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивачем дотримано всіх вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а нарахування податковим органом позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств проведено неправомірно, тому податкове повідомлення - рішення №0000622320 від 02.03.2011 року підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення рішення № 0000611702/0 від 02.03.2011 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1642,31 грн., в т.ч. основний платіж - 1313,85 грн. та 328,46 грн. - штрафної санкції слід зазначити таке.

В акті перевірки (а.с.47-50) зазначено, що позивачем не утримано 15% податку з вартості наданих додаткових благ у вигляді поліпшення орендованого майна, які не можливо відокремити від об'єкта оренди, а саме: вхідні двері вартістю 8759,00 грн.

При цьому в акті вказано, що придбані двері поставлені на баланс позивача та включені до акту інвентаризації основних засобів від 15.01.2010 року.

Судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_9 (орендодавець) та ТОВ фірма "Фармавіта" (орендар) укладено договір найму (оренди) приміщення від 10.11.2009 року, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування приміщення за адресою: АДРЕСА_1, площею 87,65 кв. м. Орендар набуває права користування приміщенням з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення.

Відповідно до ч.5 та ч.6 п.5 вказаного договору, орендар зобов'язується проводити за свій рахунок поточний ремонт приміщення (за згодою орендодавця); не проводити реконструкцію приміщення, переобладнання сантехніки та інших капітальних ремонтних робіт без згоди орендодавця (а.с.71-72).

Сторони вказаного договору 10.11.2009 року склали акт приймання - передачі приміщення відповідно до умов договору найму (оренди) приміщення від 10.11.2009 року, відповідно до якого орендодавець, а орендар приймає в строкове платне користування приміщення за адресою: АДРЕСА_1, площею 87,65 кв. м для використання під аптеку (а.с.73).

Згідно видаткової накладної №РН-0003375 від 24.09.2010 року, позивачем було придбано вхідні двері на суму 8759,00 грн., які обліковуються на балансі ТОВ фірми "Фармавіта" і не передавались у власність орендодавцю ПП Хомич, що підтверджується актом перевірки.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що вхідні двері замінені в орендованому приміщенні для нормального функціонування приміщення аптеки і використовуються саме орендарем - ТОВ фірмою "Фармавіта".

Об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб є загальний місячний оподатковуваний дохід, чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року, доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті та іноземні доходи (ст.3 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб").

До загального річного оподатковуваного річного доходу, згідно пп. "г" пп.4.2.9. п.4.2. ст.4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", відноситься дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме: у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом.

Згідно з п.1.1 ст.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі - інші виплати і винагороди).

Однак, пунктом 1.2 ст.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" встановлено, що дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Тобто, за аналізу вказаної правової норми під доходом розуміється сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, одержаних платником податку саме у власність або нарахованих на його користь.

Однак, згідно акту перевірки, грошові кошти, сплачені позивачем за вхідні двері в сумі 8759,00 грн., не перераховувались на користь ПП ОСОБА_9, самі двері у власність ПП ОСОБА_9 не передавались, ним не використовуються, а перебувають на балансі позивача.Тому зазначені кошти не підпадають під визначення об'єкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб та не можуть вважатись додатковим благом.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що податкове повідомлення -рішення №0000611702/0 від 02.03.2011 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1642,31 грн., в т.ч. основний платіж - 1313,85 грн. та 328,46 грн. - штрафної санкції підлягає скасуванню.

За змістом ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимогам ст.71 КАС України, відповідачем не були доведені ті обставини, на яких ґрунтувались його заперечення на позов.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції. Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів зазначає, що в резолютивній частині постанови суду першої інстанції допущена описка щодо номера податкового повідомлення-рішення від 02.03.2011 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб.

Статтею 169 КАС України передбачена можливість після ухвалення судового рішення усунути в ньому помилки технічного характеру.

Відповідно до частини 2 статті 200 КАС України не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а підстави для задоволення апеляційної скарги Новоград-Волиської ОДПІ відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекці залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 05.09.2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Г.І. Майор

судді: А.Ю.Бучик Є.В.Одемчук

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Фармавіта" вул.Вокзальна, 5,м.Новоград-Волинський,Житомирська область,11700

3- відповідачу Новоград-Волинська об'єднана державна податкова інспекція вул. Ушакова, 3,Новоград-Волинський,Житомирська область,11700