Ухвала суду № 28231684, 20.12.2012, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 0308/10748/12 Головуючий у 1 інстанції:Іщук Л.П. Провадження № 22-ц/0390/2040/2012 Категорія:48 Доповідач: Шевчук Л. Я.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2012 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Шевчук Л.Я.,

суддів - Подолюка В.А., Федонюк С.Ю.,

при секретарі -Семенюк О.А.,

з участю :

позивача -ОСОБА_1,

представника відповідача -ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів та звільнення від сплати заборгованості за аліментами, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду від 13 листопада 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 13 листопада 2012 року в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів та звільнення від сплати заборгованості за аліментами відмовлено.

Не погоджуючись із постановленим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити оскаржуване рішення в частині визначення розміру аліментів та звільнити його від сплати заборгованості за аліментами. Покликається на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права. Вказує, що суд не врахував його тяжкий матеріальний стан та стан його здоров'я.

В судовому засіданні позивач апеляційну скаргу підтримав і просив скаргу задовольнити, представник відповідача апеляційну скаргу заперечив та просив її відхилити.

Апеляційну скаргу позивача слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції установлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду від 23 серпня 2011 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 по 500 гривень щомісячно, починаючи з 18 травня 2011 року і до досягнення дитиною повноліття.

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовними вимогами про звільнення від сплати заборгованості за аліментами та про зменшення розміру аліментів, покликаючись на тяжкий матеріальний стан та на погіршення здоров'я.

Відповідно до вимог частини 2 статті 197 ЦПК України за позовом платника суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Тобто часткове або повне звільнення від сплати заборгованості за аліментами можливе лише тоді, коли невиконання аліментного обов'язку було зумовлене тяжкою хворобою або іншими обставинами, які мають істотне значення.

Відмовляючи у позові ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду будь-яких доказів щодо того, що невиконання ним аліментного обов'язку було зумовлене тяжкою хворобою або іншими обставинами, які мають істотне значення, а тому підстав для звільнення позивача від сплати заборгованості за аліментами не має.

Такі висновки місцевого суду відповідають встановленим обставинам справи.

Також позивач свої вимоги про звільнення від сплати заборгованості за аліментами обґрунтовував тяжким матеріальним станом.

При цьому, в судовому засіданні установлено, що ОСОБА_1 є працездатною особою, не хворіє тяжкою хворобою, у нього на утриманні не перебувають інші особи. Тобто відсутні обставини, у зв'язку з виникненням яких позивач не міг сплачувати аліменти на утримання своєї дитини.

Кожна сторона, як це передбачає стаття 60 ЦПК України, зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте позивач всупереч зазначеним вимогам закону не подав суду будь-яких доказів щодо погіршення свого матеріального стану і такі докази не здобуті судом.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів.

Стаття 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.

ОСОБА_1, пред'явивши позов про зменшення розміру аліментів, не подав суду будь-яких доказів про зміну свого матеріального або сімейного стану та про погіршення здоров'я. Та обставина, що позивач перебував на лікуванні у зв'язку із побутовою травмою не може бути підставою для зменшення розміру аліментів, оскільки на час розгляду даної справи в суді першої інстанції позивач не був визнаний непрацездатною особою, а відтак позивач як батько дитини зобов'язаний утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття.

Доводи апеляційної скарги не впливають на правильність рішення суду першої інстанції.

Таким чином, оскаржуване рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним дослідженням обставин справи, яким відповідають висновки суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду від 13 листопада 2012 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді