Ухвала суду № 28230478, 08.11.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Комшелюк Т.О.

Суддя-доповідач:Кузьменко Л.В.

УХВАЛА

іменем України

"08" листопада 2012 р. Справа № 2а/1770/1516/2012

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кузьменко Л.В.

суддів: Зарудяної Л.О.

Іваненко Т.В.,

при секретарі Хаюк Т.В. ,

за участю сторін:

від позивача: ОСОБА_4 - директора,

від відповідача: Троянчука Д.М.- представника за довіреністю,

прокурора Лозовика А.В.

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "11" червня 2012 р. у справі за позовом Приватного підприємства "Аптека 36,6" до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001522342 від 5 квітня 2012 року. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що в березні місяці 2011 року відповідачем була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010р. по 31.12.2011р., за наслідками якої був складений акт від 26.03.2012р. На підставі висновку даного акта було винесене повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток та застосовано штрафні санкції. Позивач не погоджується з висновками акта щодо встановленого порушення та винесеним податковим повідомленням-рішенням, при цьому зазначає, що відповідачем висновки в акті перевірки зроблені тільки на підставі припущень, перевірка проводилась з порушеннями, податковим органом належним чином не визначено звичайні ціни, а тому вказане рішення відповідача є протиправним.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 11 червня 2012 року позов задоволено.

Податкове повідомлення-рішення №0001522342 від 5 квітня 2012 року визнано протиправним та скасовано.

Відповідач не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати вказану постанову та ухвалити нову про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до поданої заяви від 07.11.2012 року, з метою захисту економічних інтересів держави, для представництва інтересів держави в особі податкового органу в розгляд справи вступив прокурор.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як слідує з матеріалів справи, посадовими особами відповідача була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010р. по 31.12.2011р., результати якої оформлено актом від 26.03.2012 року № 32/22-100/35567508.

Вказаною перевіркою, зокрема, встановлено, що ПП "Аптека 36.6" порушено пп. 1.20.1., пп.1.20.2., пп.1.20.8 п.1.20 ст.1, пп.5.2.1. п.5.2., пп.5.3.9. п.5.3. ст.5, пп.7.4.2., пп.7.4.3., пп. 7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.138.2 ст.138, пп.153.2.2 п.153.2 ст.153 Податкового Кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 4 квартал 2011р. в сумі 326грн. та заниження податку на прибуток всього у сумі 225298грн., у тому числі за 4 квартал 2010р. в сумі 38530грн., за 1 квартал 2011р. в сумі 38530грн.. за 2 квартал 2011р. в сумі 49438грн., за 3 квартал 2011р. в сумі 49438грн., за 4 квартал 2011р. в сумі 49362грн.

Висновки податкового органу базуються на тому, що позивачем укладені договори оренди та суборенди приміщень за адресою м. Рівне вул. Дубенська 44В, загальною площею 259,9кв.м. та по вул. Соборна 1, загальною площею 121,7кв.м. між пов'язаними особами. Орендна плата ставить 35000грн, 40000грн., відповідно, а з 01.04.2011р. 50000грн. Так, відповідачем був направлений запит до ТОВ "Рівнебудтандем" щодо надання інформації по переліку орендарів підприємства із обов"язковим вказанням укладених договорів, орендованих площ та вартості орендної плати за 1кв.м. Згідно отриманої відповіді встановлено, що вартість 1кв.м. площі з ПДВ складає 66 грн. Аналогічний запит направлено до ПП Агенство нерухомості "Шанс" з метою витребування інформації щодо вартості оренди 1кв.м. офісного, торгового приміщення за період 2009-2011р. Із отриманої відповіді вбачалось, що вартість оренди 1кв.м. в м. Рівне по вул. Дубенській становить 50-60грн., по вул. Соборній - 100-120грн. Відповідно до вказаних запитів та отриманих відповідей, посадовими особами відповідача визначено звичайну ціну вартості оренди приміщень позивача та встановлено вищевказане порушення.

На підставі висновків акту перевірки та в результаті встановлених порушень відповідачем було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 225298грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 9633грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується і колегія суддів, виходив з того, що відповідач не довів невідповідність ціни договорів позивача з контрагентами рівню звичайних цін, застосував при з"ясуванні рівня звичайних цін відомості, що одержані не від уповноважених на те державних органів, а відтак дійшов помилкового висновку щодо завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування за 4 квартал 2011р. в сумі 326грн. та заниження податку на прибуток всього у сумі 225298грн.,

Як слідує з матеріалів справи, позивач зареєстрований як юридична особа, є платником податку на додану вартість.

Відповідно до витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно, ОСОБА_4 (він же директор ПП "Аптека 36.6") є власником приміщень (будівлі) аптеки по вул.Соборній,1 та по вул. Дубенській, 44в в м. Рівне.

01.02.2009 року між ОСОБА_4 (Власник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (Орендар) укладено договір суборенди приміщення в м. Рівне по вул. Соборній,1 площею 121,7кв.м. Відповідно до умов Договору, орендар зобов'язується передати суборендарю, а суборендар зобов'язується прийняти у тимчасове користування (суборенду) приміщення, визначене у Договорі за плату та на обумовлений строк для здійснення господарської діяльності. Орендна плата складає 40000грн.

01.02.2009р. відповідно до акту здачі-приймання приміщення в суборенду згідно договору суборенди приміщення від цього ж числа, ФОП ОСОБА_5 передав, а ПП "Аптека 36.6." в особі директора ОСОБА_4 прийняв в платне тимчасове користування на умовах найму (суборенди) нежитлове приміщення аптеки по вул. Соборній,1 в м. Рівне загальною площею 121,70кв.м. Згідно додатку до Договору від 07.04.2011р. сторони припинили дію Договору від 01.02.2009р. за взаємною згодою та актом здачі-приймання приміщення в суборенду від 07.04.2011р. орендар прийняв нежитлове приміщення аптеки .

01.02.2009р. укладено Договір оренди приміщення між ФОП ОСОБА_6 (орендодавець) та ПП "Аптека 36.6" в особі директора ОСОБА_4 по вул. Дубенській, 44в в м. Рівне загальною площею 259,9кв.м. з орендною платою за договором - 35000грн. Актом здачі-приймання приміщення в оренду згідно вказаного договору позивач прийняв приміщення в платне тимчасове користування. Додатками до договору від 29.01.2010р. та 31.01.2011р. дію договору було продовжено, а додатком до договору від 07.04.2011р. сторони припинили дію договору за взаємною згодою. Актом здачі-приймання приміщення в оренду орендодавець прийняв від орендаря нежитлове приміщення аптеки по вул.. Дубенській,44в загальною площею 259,9кв.м..

08.04.2011р. між фізичною особою ОСОБА_4 (власник), ПП "АВ-ГРУП" в особі директора ОСОБА_6 та ПП "Аптека 36.6." в особі директора ОСОБА_4 укладений договір суборенди. Предметом договору є суборенда приміщення по вул. Соборній,1, оплата згідно п.2.2. договору складає 50000грн. Актом здачі-приймання від 08.04.2011р. вказане приміщення було передане позивачу в платне тимчасове користування на умовах найму.

08.04.2011р. ФОП ОСОБА_6, ПП "АВ-ГРУП" та ПП "Аптека 36.6" укладений договір суборенди на приміщення по вул. Дубенській,44в з оплатою згідно п.2.2 договору в сумі 50000грн. Актом здачі-приймання від 08.04.2011р. вказане приміщення було передане позивачу в платне тимчасове користування на умовах найму.

Отже, взаєморозрахунки проводились між пов'язаними особами, що не заперечується сторонами в судовому засіданні.

Посадовими особами відповідача на підставі запитів до ТОВ "Рівнебудтандем" та до ПП Агенство нерухомості "Шанс" визначено, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни та самостійно встановлено, що вартість оренди 1кв.м. за адресою м. Рівне вул. Соборна,1 становить 66грн., отже вартість суборенди приміщення за вказаною адресою становить 66грн.х121,7кв.м.=8032грн. в місяць, а за квартал 24096грн. Відповідно ж до договору вартість 1кв.м. становить 328,67грн (40000грн:121,7кв.м.), а вартість приміщення за квартал становить 120000грн. Відповідно 120000 (згідно договору) -24096грн (звичайна ціна) = 95904грн. (сума завищення витрат за квартал).

Вартість оренди приміщення за адресою м. Рівне вул. Дубенська,44В становить 60грн.х259,9кв.м.=15594грн. в місяць, в квартал становить 46782грн. Відповідно до договору, вартість 1кв.м. становить 35000грн:259,9кв.м.=134,66грн., а вартість приміщення за квартал становить 105000грн. Відповідно 105000 (згідно договору) -46782грн. (звичайна ціна)=58218грн. (сума завищення витрат за квартал). Всього по вказаним операціям оренди приміщень завищено витрат в сумі 154121грн.

Вартість оренди 1кв.м. за адресою м. Рівне вул. Соборна,1 становить 79,2грн., отже вартість суборенди приміщення за вказаною адресою становить 79,2грн.х121,7кв.м.=9639грн. в місяць, а за квартал 28917грн. Відповідно ж до договору вартість 1кв.м. становить 410,8грн (50000грн:121,7кв.м.), а вартість приміщення за квартал становить 150000грн. Відповідно 150000 (згідно договору) -28917грн (звичайна ціна) = 121083грн. (сума завищення витрат за квартал).

Вартість оренди приміщення за адресою м. Рівне вул. Дубенська становить 72грн.х259,9кв.м.=18712грн. в місяць, в квартал становить 56136грн. Відповідно до договору, вартість 1кв.м. становить 192,38грн (50000грн:259,9кв.м.), а вартість приміщення за квартал становить 150000грн. Відповідно 150000 (згідно договору) -56136грн. (звичайна ціна)=46932грн. (сума завищення витрат за квартал). Всього по вказаним операціям оренди приміщень завищено витрат в сумі 168015грн.

Щодо визначення звичайної ціни то суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону N 334/94-ВР доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Аналіз наведеної норми права дає підстави вважати, що доход отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг), повинен бути не меншим за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), які діяли на дату такого продажу, у тому випадку, коли договір купівлі продажу укладається між платником податку і пов'язаною особою.

Підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 зазначеного Закону передбачено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Згідно з цим підпунктом справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених Законом №334/94-ВР, покладається на податковий орган у встановленому порядку. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін.

Таким чином, якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору. При цьому обов'язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на податковий орган.

Для визначення звичайної ціни використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Однак при цьому необхідно враховувати, чи є умови таких договорів співставними, важливе значення також мають і властивості товарів, які є предметом купівлі-продажу.

При визначенні звичайної ціни на об'єкт нерухомості слід враховувати такі умови, як його місце розташування, фізичний стан, а також те, чи здійснювалось поліпшення такого об'єкта. Звичайна ціна об'єкта нерухомості не може бути визначена без належної оцінки зазначених економічних факторів.

Як пояснив представник позивача в суді апеляційної інстанції, в основу визначення ціни договору ним було покладено понесені затрати на проведення ремонту, облаштування приміщення засобами кондеціонування, облаштування системи теплопостачання, місцезнаходження об"єкту оренди.

З'ясування рівня звичайних цін має відбуватися відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація - надаватися уповноваженим державним органом. Таким чином, будь-які дані, надані приватними структурами чи не уповноваженими на це державними органами (висновки, результати досліджень, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно тощо), не є статистичними документами стосовно звичайних цін на товари (роботи, послуги) та не можуть бути підставою для визначення звичайної ціни.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач в основу визначення звичайних цін поклав відповіді приватних структур, при цьому до органів статистики чи інших державних органів за одержанням необхідної інформації не звертався.

Також судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що при проведенні перевірки платника податку податковий орган запиту щодо обґрунтування договірних цін позивачу не надавав.

Згідно положень п. 1.20.10. зазначеного Закону донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.

Господарські відносини вказаного підприємства з іншими підприємствами, установами, організаціями та громадянами регулюються Господарським кодексом України.

Згідно ст. 67 цього Кодексу відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Положення ст. 189 Господарського кодексу України передбачають що ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання.

Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін.

При здійсненні експортних та імпортних операцій у розрахунках з іноземними контрагентами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку та індикативних цін.

Приписи ст.190 ГК України встановлюють, що вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни.

Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.

З вищенаведеного вбачається, що діючим час виникнення спірних правовідносин законодавством, передбачалось формування вільних цін за згодою сторін.

Відповідно до підпункту 5.2.1. п. 5.2. ст.5 Закону №334 до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9. п.5.3. ст.5 цього ж Закону, не включаються до складу валових витрат витрати, зокрема, на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Також пунктом 138.2. ст.138 Податкового Кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пп.153.2.2. п.153.2 ст.153 ПКУ встановлено, що витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи, визначаються виходячи з договірних цін, але не вищих за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання, у разі якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Слід також зазначити, що під час проведення перевірки, податковий орган має право звернутись з запитом, а платник податків зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатись на норму абз. 1 пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Вказаних приписів закону відповідачем дотримано не було.

Крім того, звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються згідно п. 13 Указу Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності", на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. За даною нормою Указу, звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади , якими є податкові органи, які використовують їх для нарахування та стягнення податків, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001522342 від 05 квітня 2012 року.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За обставин коли доводи апеляційної скарги спростовуються висновками суду першої інстанції та матеріалами справи, а суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суд від "11" червня 2012 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.В. Кузьменко

судді: Л.О. Зарудяна Т.В. Іваненко

Повний текст Ухвали виготовлено "08" листопада 2012 р.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Приватне підприємство "Аптека 36,6" вул.Соборна,1,м.Рівне,33000

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби вул. Відінська, 8,м.Рівне,33000