Постанова № 28230315, 19.12.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2012 р. Справа № 5021/961/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників сторін:

позивача -не з'явився

відповідача -Каранда Т.Г., посвідчення № 108 від 10.04.12 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача -Сумської районної державної адміністрації (вх. №3698 С/1) на рішення господарського суду Сумської області від "05" листопада 2012 року по справі №5021/961/12

за позовом Фізичної особи-підприємця Кривоший Віталія Михайловича, с. Суми

до Сумської районної державної адміністрації, м. Суми

про визнання недійсним договору оренди землі

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання недійсним з моменту укладання договору оренди землі від 12.04.2009 року, укладеного між Сумською районною державною адміністрацією та приватним підприємцем Кривоший В.М., зареєстрований у Сумському районному відділі ДП "Центр Державного земельного кадастру"21.05.2009 року за № 040961300879.

Рішенням господарського суду Сумської області від 05 листопада 2012 року (суддя Зражевський Ю.О.) позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним з моменту укладення договір оренди землі від 12.05.2009 року, зареєстрований 21.05.2009 року у Сумському районному відділі ДП "Центр Державного земельного кадастру" за № 040961300879, укладений між Сумською районною державною адміністрацією та приватним підприємцем Кривоший Віталієм Михайловичем. Стягнуто з Сумської районної державної адміністрації в доход держбюджету 1073,00 грн. судового збору.

Сумська районна державна адміністрація з рішенням господарського суду Сумської області не погодилась, звернулася до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 05 листопада 2012 року по справі №5021/961/12. Судові витрати стягнути з Фізичної особи-підприємця Кривошия Віталія Михайловича. В обгрунтування апеляційної скарги заявник посилається на ст. 216 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 18, 20, ч. 6 ст. 21 Закону України «Про оренду землі», Рекомендації президії Вищого господарського суду України «Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства від 02.02.2010 р. № 04-06/15, Постанову Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»від 17.05.2011 р. № 6, та зазначає, що договір оренди земельної ділянки може бути припинений лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути вже здійснене за ним користування ділянкою.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності позивача за наявними в ній матеріалами.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте позивач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представника позивача, за наявними у справі доказами.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши уповноваженого представника відповідача, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, розпорядженням голови Сумської районної державної адміністрації 15.12.2008р. № 1234 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" було припинено службі автомобільних доріг у Сумській області право постійного користування на частину земельної ділянки загальною площею 0,25 га, у зв'язку з наданням даної земельної ділянки позивачу для комерційного використання (під будівництво комплексу по обслуговуванню автотранспорту територіальної громади Сумського району) в дострокову оренду строком на 10 років на території Садівської сільської ради.

Вказаним розпорядженням голови Сумської райдержадміністрації також було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачеві та було надано йому вказану земельну ділянку в оренду.

На виконання розпорядження голови Сумської районної державної адміністрації від 15.12.20087р. № 1234 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" між відповідачем та позивачем 12.05.2009р. укладено договір оренди землі, згідно умов якого орендодавець (відповідач) передав, а орендар (позивач) прийняв у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення для іншої комерційної діяльності (під будівництво комплексу по обслуговуванню автотранспорту) площею 0,2500 га, яка знаходиться на території Садівської сільської ради Сумського району Сумської області. Цей договір був зареєстрований у Сумському районному відділі ДП "Центр Державного земельного кадастру" 21.05.2009р. за № 040961300879.

14.01.2011р. заступником прокурора Сумської області за № 07/4-1вих-11 до відповідача - Сумської державної адміністрації було внесено Протест на розпорядження голови Сумської РДА від 15.12.2008р., в якому прокурор зазначив, що це розпорядження голови Сумської РДА є незаконним та підлягає скасуванню.

Правовою підставою внесення заступником прокурора Протесту слугувало те, що відповідно до ч. 3,4 ст. 142 Земельного Кодексу України, припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації. Земельні ділянки (ч. 1, 2 ст. 14 Кодексу), надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувача на підставі рішень місцевих державних адміністрацій відповідно до повноважень.

Як зазначено у Протесті, в порушення наведених норм, припинення права постійного користування зазначеною земельною ділянкою відбулося без погодження Служби автомобільних доріг у Сумській області, а також дозволу Державної служби автомобільних доріг України на розміщення на ній об'єктів комплексу по обслуговуванню автотранспорту.

На виконання вказаного протесту прокурора, голова Сумської районної державної адміністрації своїм розпорядженням № 61 від 28.01.2011р скасував розпорядження голови райдержадміністрації від 15.12.2008р. № 1234 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки".

Тому позивач звернувся до господарського суду з позовною вимогою про визнання недійсним з моменту укладання договору оренди землі від 12.05.2009р., укладеного між Фізичною особою-підприємцем Кривоший Віталієм Михайловичем, с. Суми та Сумською районною державною адміністрацією, м. Суми, посилаючись на те, що оспорюваний договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, оскільки використання орендованих земельної ділянки унеможливлювалось відсутністю відповідної згоди Державної служби автомобільних доріг України.

Задовольняючи позовні вимоги та визнаючи недійсним договір оренди від 12.05.2012 р. з моменту укладання, суд першої інстанції погодився із доводами позивача та наявністю правових підстав для визнання договору оренди недійсним, враховуючи те, що розпорядженням Сумської районної державної адміністрації від 15.12.2008 р. № 1234 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», скасовано розпорядженням № 61 від 28.01.2011 р.

Роблячи відповідні висновки, суд першої інстанції керувалися ст.ст. 203, 207, 215 ЦК України, ст.ст. 123, 124 Земельного кодексу України, ст.ст. 179, 180 Господарського кодексу України, 21 Закону Україні «Про місцеві державні адміністрації», ст.ст. 13, 15, 16 Закону України «Про оренду землі», Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними», роз'ясненнями Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" від 12.03.1999.

Повторно переглядаючи справу, здійснивши оцінку обставинам справи та правомірності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права до даних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновками, викладеними в рішенні суду щодо наявності правових підстав для визнання недійсним спірного договору оренди, та зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного Кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Частиною 2 статті 16 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Таким чином, судом першої інстанції правомірно зазначено, що підставою для укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності є рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, або результати аукціону.

Згідно ст. 17 Земельного кодексу України, п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" до повноважень місцевої адміністрації належить розпорядження землями державної власності відповідно до закону.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Як вказано в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними", угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Правові наслідки недійсності правочину можуть бути застосовані судом тільки у разі визнання правочину недійсним з підстав встановлених цивільним законодавством України.

Правові підстави визнання недійсним правочину регулюються Цивільним кодексом України, та саме недодержання загальних вимог, додержання яких є необхідними для чинності правочину можуть бути підставою для звернення особи з вимогою про визнання правочину недійсним та за наявності доведення позивачем такої обставини такі право чини можуть бути визнані судом недійсними.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як свідчать матеріали справи, прокурор Сумської області в протесті від 14.01.2011 р. за № 07/4-1 вих-11, вимагав скасувати розпорядження голови Сумської райдержадміністрації від 15.12.2008 р. № 1234 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки».

Отже, на виконання протесту прокурора Сумської області і було прийнято відповідне розпорядження голови райдержадміністрації від 28.01.2011 р. № 61.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про наявність підстав для визнання недійсним договору оренди від 12.05.2012 р., укладеним між сторонами по справі, є правомірними.

Разом з цим колегія суддів зазначає, що згідно з приписами частини 3 статті 207 Господарського кодексу України враховуючи зміст орендних відносин, визнання договору оренди недійсним та його припинення відповідно відбувається на майбутнє, якщо майно за таким договором було передано орендарю в користування.

Відповідно до ч. 6 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» у разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

Відповідно до підпункту 3.4.9 п. 3 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України «Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства»від 02.02.2010 р. № 04-06/15 визнаючи спірний договір недійсним, суди мають враховувати положення ЦК України щодо моменту, з якого угода вважається недійсною, а сам: угода вважається недійсною з моменту її укладання. Проте, якщо з самого змісту угоди випливає, що вона може бути припинена на майбутнє, дія угоди визнається недійсною і припиняється на майбутнє. Це зумовлюється тим, що за угодами про оренду землі неможливо застосування реституції.

Також, колегія суддів звертає увагу, що в пп.. 2.29 п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»від 17.05.2011 р. № 6 зазначено, що договір оренди земельної ділянки може бути припинений лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути вже здійснене за ним користування ділянкою.

Крім того, правова позиція щодо визнання договорів оренди недійсними на майбутнє висловлена у постанові Верховного Суду України у справі №7/85/4/68-81, та зазначено, що фактичне користування майном на підставі договору оренди унеможливлює, в разі його недійсності, проведення між сторонами реституції, позаяк використання майна -"річ" безповоротна і відновити сторони в первісне положення практично неможливо, а тому такий договір повинен визнаватися недійсним і припинятися на майбутнє.

Однак, суд першої інстанції зазначив в резолютивній частині рішення про визнання договору оренди недійсним з моменту укладання договору оренди землі від 12.05.2009 р., що є недотриманням вищевказаних вимог, та має наслідком викладення судом апеляційної інстанції абзацу третього резолютивної частини рішення господарського суду Сумської області від 05.11.2012 у даній справі щодо визнання вказаного договору недійсним із зазначенням моменту, з якого він визнається недійсним, а саме, на майбутнє.

Оскільки зазначена помилка місцевого господарського суду не вплинула на загальну правову оцінку обставин справи, у суду апеляційної інстанції немає підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. В той же час резолютивна частина рішення підлягає зміні.

На підставі викладеного та керуючись статтями статями 32-34, 43, 99, 101, пунктом 4 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кривоший Віталія Михайловича, с. Суми задовольнити частково.

Абзац другий та третій резолютивної частини рішення господарського суду Сумської області від 05.11.2012 у справі № 5021/961/12 змінити та викласти в наступній редакції:

В позові відмовити частково.

Визнати недійсним договір оренди землі від 12.05.2009 року, зареєстрований 21.05.2009 року у Сумському районному відділі ДП "Центр Державного земельного кадастру" за № 040961300879, укладений між Сумською районною державною адміністрацією та приватним підприємцем Кривоший Віталієм Михайловичем.

В іншій частині рішення господарського суду Сумської області від 05.11.2012 у справі № 5021/961/12 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови підписано 14 грудня 2012 року.

Головуючий суддя Тихий П.В.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.